LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Рівновага рідина - пара в розчинах бутилметакрилатів у органічних розчинниках

%





Літ.дані



Дані автора








Літ.дані


Дані автора


н–Бутилметакрилат

0,8964

4,3

1,4230

1,4228

435,1

434,9

99,8

ізо–Бутилметакрилат

0,8857

4,0

1,4172

1,4370

428,0

428,4

99,8

Бензол

0,8790

2,28

1,5011

1,5015

353,0

353,2

99,9

Ацетонітрил

0,7822

37,5

1,3460

1,3458

354,0

353,9

99,9

Гептан

0,6836

1,92

1,3876

1,3879

371,5

371,5

99,8

Бутилацетат

0,8796

5,0

1,3918

1,3915

399,1

399,2

99,9

Гексан

0,6595

1,89

1,3751

1,3749

341,8

341,8

99,9

Бутанол

0,8086

7,9

1,3993

1,3994

390,6

390,7

99,7

У третьому розділі представлені результаті дослідження рівновага рідина – пара статичним тензиметричним методом для розчинів ізо–бутилметакрилату та н–бутилметакрилату в бензолі, ацетонітрилі, гептані та бутилацетаті. Похибка вимірювання тиску та температури складали 26 Па та 0,1 К, відповідно. Для запобігання полімеризації в розчин додавали до 0,2 % мас. гідрохінону. Всі одержані залежності підлягали статистичні обробці з врахуванням коефіцієнта Стьюдента для ймовірності довіри 0,95. Надійність роботи тензиметричної установки перевірена у серіях дослідів з випаровування контрольних зразків гексану та гептану – речовин, для яких в літературі є надійні Р – Т дані. В таблицях 2 і 3 наведені первинні дані дослідження температурної залежності загального тиску насиченої пари над розчинами бутилметакрилатів в органічних розчинниках.

При використанні тензиметричних данихтемпературної залежності загального тиску насиченої пари над розчинами для термодинамічного аналізу взаємодії компонентів в розчині виникає ряд проблем:

- Невизначеність складу рідкої фази, який може змінюватись із температурою за рахунок збагачення пари компонентами з більшим тиском пари (контролювати зміну складу рідкої фази в умовах тензиметричного досліду досить проблематично), була подолана за рахунок зменшення об'єму парової фази по відношенню до рідкої, внаслідок чого у створених нами умовах можна вважати склад рідкої фази постійним під час вимірювання температурної залежності тиску насиченої пари над нею.




















































































- Необхідність мати механізм розділення загального тиску пари над розчином на парціальні тиски пари компонентів розчину. Для цього використали одну із модифікацій рівняння Гіббса – Дюгема, яка у кінцевому вигляді, при нехтуванні зміною об'єму при утворенні розчину та сталій температурі, набула наступний вигляд:

(1)

Алгоритм дослідження температурної залежності тиску насиченої пари над розчинами та розрахунку термодинамічних характеристик компонентів розчину полягав у такій послідовності дій:

  • Одержували розчини різної попередньої концентрації ваговим методом з перевіркою їх концентрації хроматографічним методом.

  • Перед проведенням тензиметричного досліду розчин, який знаходився в охолодженій до –15С комірці тензиметра, вакуумували з метою видалення залишкового повітря. Корекцію на зміну концентрації розчину за рахунок переважної втрати компонента з більшим тиском пари, яка при цьому відбувалась, проводили після закінчення досліду.

  • Вимірювали температурну залежність загального тиску насиченої пари над розчином даної концентрації.

  • Після завершення досліду комірку охолоджували до кімнатної температури та хроматографічним методом визначали дійсну концентрацію дослідженого розчину.

  • Одержані дані температурної залежності загального тиску насиченої пари над розчинами апроксимували у формі рівняння ln P = A – B/T.

  • Проводили ізотермічні перерізи та одержували ізотермічні залежності загального тиску насиченої пари над розчинами від їх концентрації, які апроксимували у вигляді степеневого поліному.

  • За рівнянням (1) визначали парціальні тиски насиченої пари окремих компонентів (рис. 1), їх коєфіцієнти активності в розчині (рис. 2) та склад пари, крім розчинів в бутилацетаті. Рівняння (1) розв'язували методом Рунге, задаючи невеликий кінцевий приріст Δх.

  • Проводили аналіз на термодинамічну узгодженість одержаних рівноважних даних за допомогою критерія Редліха – Кістера, який підтвердив коректність проведеного тензиметричного дослідження та надійність отриманих рівноважних характеристик рідина – пара в досліджених системах.

    Аналіз характеру концентраційної залежності загального тиску пари над розчинами (рис. 1) свідчить, що для всіх досліджених систем спостерігається додатнє відхилення від закону Рауля; про це також свідчать розраховані коефіцієнти активності компонентів у розчинах (рис. 2), які в усіх випадках більші за одиницю. Від'ємний знак похідної яка характеризує


  •