LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Синтез властивості похідних бензо[b]пірану та бенз-1,3-оксазину, що анельовані частково гідрованими азагетероциклами

таутомерній дигідроформі цих речовин. У спектрах ПМР гетероароматичних похідних триазоло[1,5-а]піримідину 9а,г-і спостерігаються сигнали ароматичних ядер, синглет протона піримідинового циклу, що легко виділяється з загального мультиплета, а також сигнали замісників.

Необхідно відзначити, що виходи сполук 8 не перевищували 50%, а в деяких випадках з реакційних сумішей вдалося виділити лише продукти гетероароматизації цільових дигідропохідних триазолопіримідинів 9а,г-і (у тому числі і при здійсненні синтезу в інертній атмосфері). Гетероароматизація 8а,д у похідні 9а,д легко протікає при витримуванні розчинів сполук 8а,д або при дії розчина брому у оцтовій кислоті.

Таким чином, дигідропохідні триазоло[1,5-а]піримідину 8а-д виявились суттєво менш стабильними, ніж їх 2-незаміщені аналоги, що і ускладнює використання постадійних синтетичних шляхів отримання триазолопіримідобензопіранової системи.

Цільові сполуки 11 вдалося отримати використовуючи альтернативний багатокомпонентний метод синтезу: нагрівання 5-трифлуорометил-3-аміно-1,2,4-триазолу 6, 2'-гідроксиацетофенону 10 та двохмольного еквівалента ароматичного альдегіду 3а-в у розчинах ДМФА протягом 4-5 годин.

Як і у випадку сполук 4, трифлуорометилзаміщені 3,7-дигидро-2Н-1,2,4-триазоло[1,5 a]піримідо[4,5 d]бензо[b]піранів 11 утворюються у вигляді суміші діастереомерів.

Нагрівання 6-арил-7-фенил-3-арил-7,12-дигідро-6Н-(1)-бензопірано-1,2,4-триазоло[1,5-а]піримідинів 4а-р та 11а-в протягом 2-3 годин у суспензії ДМФА, ДМСО у присутності каталітичних кількостей гідроксиду калію призводить до відновлювального розкриття піранового ядра з одночасним дегідруванням азагетероциклічного фрагмента та утворенням похідних 1,2,4-триазоло[1,5-а]піримідинів 5а-р та 12а-в :


Час реакції та виходи кінцевих сполук практично не залежать від електронного характеру замісників у ароматичних ядрах.

У спектрах ПМР отриманих речовин cпостерігаються синглети метиленової (для сполуки - метильної) та гідроксильної груп, а також сигнали ароматичних протонів. Элементний аналіз як початкових (4а-р та 11а-в), так й кінцевих сполук 5а-р та 12а-в показав повну ідентичність елементного складу, а у мас-спектрах 5а-в,ж,р, спостерігається пік молекулярного іона.

Запропоновано механізм внутрішньомолекулярного окислювально-відновного процесу:


На нашу думку, першим актом є іонізація похідних 4 під дією КOН з утворенням аніона A. Розрив за зв'язком С(2)-О піранового ядра веде до утворення інтермедіату Б. Наступний прототропний процес з переходом піримідинового ядра в ароматичну структуру приводить до утворення, в остаточному підсумку, продуктів перегрупування 5.


Синтез та властивості похідних 1,10b-дигідро-5Н-піразоло[1,5-c]-1,3-бензоксазину


Запропоновано синтез похідних 2-заміщених та 2,2-дизаміщених 1,10b-дигідро-5Н-піразоло[1,5-с]-1,3-бензоксазинів за наступною схемою:


Синтез цільових сполук 18а-я, 19а-н, 23а-з, 24а-з та 25а-м здійснено кип'ятінням еквімолярних кількостей 3-арил-5-(2-гідроксиарил)-1Н-піразолінів 16а-з та відповідних карбонільних компонент 17а-с, 20а,б, 21а,б та 22а-в у метиловому або амиловому спиртах (вихід 60-99%).

Вихід та час реакції залежить як від донорно-акцепторного характеру, так і від стеричних об'ємів замісників у карбонільній компоненті. Так, здатність до циклоконденсації зменшується у ряду: -дикарбонільні сполуки > ароматичні альдегіди " аліфатичні кетони > ацетофенони > гомологи ацетофенона, бензоциклоалканони.

Будова похідних 18а-я, 19а-н, 23а-з, 24а-з та 25а-м відповідає даним елементного аналізу та спектральним характеристикам. В ІЧ спектрах усіх речовин зникають смуги поглинання NH (3335 см-1) та OH (3500...3300 см-1) груп, які характерні для початкових піразолінів 16, та з'являються смуги 1250 и 1160 см-1. Протони піразолінового ядра у спектрах ПМР характеризуються мультиплетністю АМХ; при R1 = Н в них присутній синглет (для сполук 19е-л - триплет) метинового протону 1,3-оксазинового фрагмента.

Наявність у молекулах 18, 19, 24 та 25 двох хиральних центрів передбачає можливість утворення стереоізомерів А та Б.

Спектри ПМР речовин 18, 19 та 25а-м у розчинах ДМСО-d6 та очищеному від DCl дейтерохлороформі, показують відсутність признаків подвоєння однотипних груп сигналів (у тому числі й у спектрах неочищених зразків), що вказує на утворення у реакції одного з можливих просторових ізомерів.

При витримуванні сполук 18, 19, 24 та 25 у розчинах CDCl3 або ДМСО-d6, які містять каталітичні кількості DCl (HCl), їх спектри ускладнюються, причому чітко спостерігається подвоєння сигналів протонів гетероциклічних ядер. Для 2-заміщених 18 та 19 рівновага встановлюється протягом 5-30 хвилин з співвідношенням стереоізомерів приблизно 70:30, в той час як 2,2–дизаміщені похідні 25 досягали концентраційної рівноваги протягом 5 діб (співвідношення – 9:1). Відсутність подальших змін співвідношень концентрацій діастереомерів вказує на досягнуту рівновагу. Це явище свідчить про утворення у CDCl3 (ДМСО-d6+DCl) сумішей геометричних ізомерів А та Б. Шляхом співставлення інтегральних інтенсивностей відповідних груп сигналів встановлено рівноважні концентрації ізомерів.

Значення однієї з гемінальних констант спин-спинової взаємодії (КССВ) протонів фрагмента СН-СН2 молекул 18, 19, 23, 24 та 25 (JBX = 9,4...9,8 Гц) є типовим для констант Jaa, що вказує на близьку до аксиальної орієнтації протона НХ біля вузлового атома вуглецю. В той же час, КССВ не дають відповіді про відносну конфігурацію замісників при атомі С(2) біцикла.

Найбільш суттєвим та інформативним є різниця у значеннях хімічних зсувів, а саме для протонів НХ (для 2-заміщених також сигнал протону 2-Н) оксазинового циклу. Так, сигнал протону 2-Н ізомера Б 2-заміщених 1,10b-дигідро-5Н-піразоло[1,5-с]-1,3-бензоксазинів (R2 = Н) на 0.7-0.9 м.д. зсунутий в область більш слабких полів з порівнянням з сигналом відповідного протона основного ізомера А. Аналогічний зсув спостерігається для протонів метильної групи сполук 25а-е (R2=СН3). Це вказує на екваторіальну орієнтацію протонів 2-Н або 2-СН3 у молекулах Б, так як у такому випадку вони розташовані поблизу площини анельованого бензольного ядра та підлягають його дезекрануючому впливу. У такому випадку,