LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Синтез гетероароматичних біскарбенів ряду 1,2,4-триазолу і нові шляхи одержання карбенових комплексів перехідних металів

(0.2)]

вб

155.6

116.4

гб

168.3

120.5


Примітка: а експериментальні дані; б розрахункові хімзсуви, що базуються на інкрементах груп; в C4 (T1).


Хімічне зв'язування карбенового центра повинно б вести до зменшення його значення T1. Дійсно, спостерігається зменшення часу релаксації T1 для карбеноїдних атомів (близько 0.1 с і нижче). За допомогою показника Т1 можна розрізняти близькі сигнали, як це зроблено для сигналів C2N й C5 у спектрі комплексу 17.

Ці висновки добре узгоджуються з результатами АРТ експерименту – у спектрах карбеноїдний і карбеновий сигнали зменшують інтенсивність у порівнянні з іншими сигналами.

Таким чином, вимір часу релаксації T1 є зручним способом ідентифікації карбеноїдних сигналів у випадку ускладнень з розшифровкою спектрів ЯМР 13С, пов'язаних з наявністю близькорозташованих схожих сигналів.


Внутрімолекулярні неароматичні карбенові комплекси ряду імідазолу

З метою отримання потенційних біологічно активних сполук синтез внутрімолекулярних карбенових комплексів було поширено на 2-гідроксипропілімідазолієві сполуки.

Для цього у дві стадії одержували прекурсори – 3-заміщені 2-гідроксипропілімідазолієві солі 26: на першій проводилася взаємодія оксиранів 23 з імідазолом у присутності основ, на другій – кватернізація отриманих 3-заміщених 2-гідроксипропілімідазолів 24 алкілюючими агентами (схема 9).

Існуючі методи приєднання імідазолів до оксиранів вимагають тривалого нагрівання реакційної суміші (Пат. 0084834 EP, СО7D 249/08, 233/60, опубл. 3.08.83), і реакція супроводжується побічними процесами. Для вдосконалення методики нами запропоновано варіанти синтезу з використанням алкоголятів, як основних каталізаторів, і вивчено вплив розчиннику на перебіг процесу.

Найкращі результати одержання 1-імідазоліл-2-пропанолів 24а-і (вихід до 92%) досягнено проведенням реакції в ацетонітрилі при 40 C у присутності трет-бутилату натрію.

Установлено, що реакція кватернизації азолів 24 при використанні метиліодиду добре перебігає при кімнатній температурі в апротонних полярних розчинниках (диметилформамід, диметилсульфоксид й ін.) з еквівалентом алкілюючого агенту. При використанні як алкілюючого агенту n-хлорбензилхлориду реакція з азолом 24в перебігає тільки при кип'ятінні в диметилформаміді з утворенням відповідної солі 27, яка, згідно з даними, одержаними В.П. Черних і співавт. у Національній фармацевтичній академії (м. Харків), є біологічно активною сполукою з високою антибактеріальною активністю на штамах S. aureus, B. subtilis, P. aeruginosa та E.coli.

Для можливого посилення антимікробної активності структури типу 27 в неї введенотакож біологічно активний атом срібла заметодом Ліна додаванням до сполуки 27 оксиду срібла в дихлорметані, внаслідок чого отримано неароматичний внутрімолекулярний карбеновий комплекс 28 (схема 10).

Отже, внутрімолекулярні карбенові комплекси лужних і перехідних металів одержано за допомогою реакцій депротонування гідроксиарилазолієвих (1,2,4-триазолієвих і імідазолієвих) солей. На відміну від алкоголятних карбенових комплексів, хелатним (фенолятним) притаманна більша стабільність і менша реакційна здатність у реакціях з електрофілами, що імовірно пов'язано з ароматичною стабілізацією цих нових комплексних сполук.


3. Синтез карбенових комплексів перехідних металів на основі

похідних 2Н-азолінів


Деякі ціанометильні похідні азолінів здатні розпадатися при нагріванні на карбен та ацетонітрил (Доп. НАН України, 2000, №2, С. 135-140). Хоча це перетворення поки не вдалося здійснити для аналогів, ми припустили, що реакція може відбуватися в присутності металічних електрофільних агентів.

За вихідні сполуки брали як уже відомі 2-ціанометильні похідні 2Н-бензімідазолінів 29а,б,г, так і нове похідне 29в.

Для синтезу іонних комплексів срібла отримано азолінові реагенти (2-ацетокси-2Н-бензімідазоліни) в іонізованій, несхильній до оксидації формі ацетатів бензімідазолію 30а-в. Для цього обрано шлях обміну іонів у відповідних перхлоратах або хлоридах бензімідазолію дією калій ацетату в спиртах або оцтовій кислоті.

Вихідне 2-ціанометильне похідне 2Н-бензімідазоліну 29а одержували відомим способом – депротонуванням відповідної 1,3-диметилбензімідазолієвої солі дією гідриду натрію в безводному ацетонітрилі (Доп. НАН України, 1998, №6, С. 149-153). Для реакції використовували такі солі металів: хлориди СuCl та NiCl2, іодиди NiІ2, CuІ, AgІ (схема 11).

При кип'ятінні в ацетонітрилі азоліну 29а з NiІ2 отримано тетракарбеновий комплекс 31. Такий тип карбенових комплексів (з чотирма карбенами) для іонних сполук нікелю дотепер не виділявся.

Взаємодію азоліну 29а із хлоридом нікелю, через малу розчинність останнього, виявилося зручним провести в ацетонітрилі із бістрифенілфосфіновим комплексом цієї солі. В результаті отримано біскарбеновий комплекс нікелю 32 з майже кількісним виходом.

При нагріванні азоліну 29а з CuІ утворюється біскарбеновий комплекс міді 33, аналогічний біскарбеновим комплексам міді, отриманим із імідазол-2-іліденів і трифлату міді (Organometallics,1993, № 12, р. 3405). Із хлоридом міді в аналогічних умовах отримано монокарбеновий комплекс хлориду міді 34. Будову комплексу 33 доведено рентгеноструктурним аналізом (рис. 6).

При дії нітрату або перхлорату срібла на азолін 29а, останній зазнає оксидації у відповідну азолієву сіль і виділяється колоїдне срібло. Монокарбеновий срібний комплекс 35 виявилося можливим одержати реакцією азоліну 29а з малорозчинним іодидом срібла.

Слід зазначити, що інші похідні 2-ціанометил-2Н-бензімідазолінів 29б-г, що випробовувалися в роботі, виявилися значно менш активними в порівнянні з похідним 29а. Це, імовірно, пов'язано з електроноакцепторною дією бензильних і фенільних ядер на гетерокільце, що зменшує електронну густину в кільці азоліну і тому стабілізує зв'язок С2Н.

Для синтезу комплексів срібла замість 2-ціанометилазолінів, що відновлюють іони срібла, випробувані 2-ацетоксиазоліни (ацетати азолію). Дією на ацетати 30а-в нітрату срібла при нагріванні реагентів (мольне співвідношенні реагентів 2:1) в ацетонітрилі і захисті від світла отримано біскарбенові комплекси срібла іонного типу 36а-в з виходами 43-85%. Взаємодія нітрат іона з металом в комплексах 36 слабка, на відміну від, наприклад, галогенідних комплексів, де сильна