LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Синтез і властивості похідних пуринів та циклогомологів ксантинів

заліза (ІІІ).

Сполуку 109 одержано при кип'ятінні розчину вихідного продукту 83 з бромом у льодяній оцтовій кислоті у присутності безводного ацетату натрію. Cхема 15.

Під дією хлору на розчини циклогомологу кофеїну 82 у воді чи хлороформі на відміну від відомих для ксантинів даних утворюються складні суміші гігроскопічних продуктів, які не містять за даними хроматографічного аналізу ані вихідних речовин, ані 2-хлорпохідних 111, яке поталанило отримати видержуванням імідазодіазепіну 82 у розчині SOCl2 за кімнатної температурою. При нагріванні розчину сполуки 82 у SOCl2 утворюється 2,6,6 трихлор-діазепін 114.

Цікаво відзначити, що кофеїн 78 (R1 = R2 = CH3) за цих умов не хлорується, а монохлорування циклогомологів теоброміну 83 та теофіліну 84 киплячим SOCl2 перебігає важко та не завершується протягом 40 годин. Cхема 16.

Пониження реакційної спроможності, що спостерігається у випадках сполук 83 та 84, за всіма ознаками, зумовлене можливістю утворення в умовах реакції речовин типу 115 і 116, дезактивованих що до електрофільної атаки внаслідок електроноакцепторного впливу SOCl-груп.

Високі виходи 2-хлорзаміщених циклогомологів 112 одержано при термічному перегрупуванні N-хлорпохідного 112, який легко утворюється внаслідок дії на сполуку 83 NaClO при кімнатній температурі. Виділити продукт 123 не вдалося. Cхема 17.

Аналогічно, але з утворенням N-нітроаміду 117 перебігає нітрування сполуки 83 концентрованою HNO3 в оцтовому ангідриді (Ас2О). Однак при кип'ятінні розчинів циклогомологів 83 та 84 у суміші концентрованих HNO3 та АсОН утворюються не 2-нітропохідні типу 118, а парабанові кислоти 119 (R1 = H, CH3).

Гомолог кофеїну 82 при дії HNO3 (конц.) в Ас2О перетворено у 2 нітропохідну 120, яку відновлено дитіонітом натрію в етанолі до аміну 121. Cхема 18.

Метилування ксантину є важливою реакцією при одержанні синтетичних теоброміну та кофеїну. Подібно до ксантину, який у присутності основ дає із двома еквівалентами метилуючого агенту теобромін, а з його надлишком - кофеїн, його циклогомолог 90 перетворюється за аналогічних умов (СН3І / NaH) до гомологів теоброміну 83 та кофеїну 82. Те, що при монометилуванні сполуки 90 СН3І у присутності NaH у ДМФА утворюється сполука 124, свідчить про іншу послідовність метилування циклогомолога ксантину 90 (N1, N4, N7) у порівнянні з ксантином (N3, N7, N1).

У нейтральному середовищі алкілування циклогомологів 82, 85, 98 відбувається з утворенням четвертинних солей типу 125 і 127. Кватернізація сполуки 85 СН3І у ДМФА супроводжується дебензилуванням з виділенням бензилйодиду та продукту кватернізації 127. Сполуку 127 одержано за аналогічних умов із циклогомолога кофеїну 82. Змішані четвертинні солі 125 і 128 вдалося синтезувати при дії на діазепіни 85 і 98 метилтозилату. Дебензилуванням воднем над Pd-черню сполуку 128 перетворено на діазепін 124, що у сполученні з даними ПМР- та мас-спектрів однозначно підтверджує напрям монометилування циклогомолога ксантину 90. Cхема 19.

Тетраалкіламонійну сіль 125 за аналогічних умов переведено у імідазо-[5,4 e][1,4]-діазепін - циклогомолог ізокофеїну 126, який під дією Br2 / FeBr3 у СНС13 перетворено у 2-бромпохідну 129. При нагріванні сполуки 129 з CH3ONa у СН3ОН одержано 2-метоксизаміщений діазепін 130. Cхема 20.

Взаємодія діазепінів 82-84 та 124 з P4S10 у безводному піридині у залежності від співвідношення реагентів завершується утворенням або продуктів монотіонування 133-136, або дитіону типу 137.

Цікаво відзначити, що на відміну від ксантинів монотіонування їхніх гомологів здійснюється за карбонільною групою, віддаленою від імідазольного ядра, що підтверджено перетворенням монотіонів 133-136 над нікелем Ренея у продукти знесірчення 138-141. Cхема 21.

За умов модифікованої реакції Маніха диметилзаміщені циклогомологи 83 та 84 утворюють при нагріванні з розчином N,N-біс(метоксиметил)-діаза-18-краун 6 у бензолі сполуки 131, 132. Cхема 22.

2-Галогенпохідні 109 і 112 подібно до 8-галогенксантинів легко взаємодіють з метилатом натрію, меркаптанами у присутності їдкого калі та циклічними амінами з утворенням продуктів нуклеофільного заміщення 142-148, але на відміну від них не реагують з NaCN та NaSCN. Схема 23.

При нагріванні сполуки 108 у ДМФА у присутності порошку міді утворюється циклогомолог кофеїну 82, а не продукт конденсації 149. Схема 24.


3. Синтез 1,2,3-триазоло-, 1,2,5-тіадиазоло- та 1,2,5-оксадіазоло-[e][1,4]-діазепінів, споріднених гетеросистем та реакції, що супутні їм.

Інтерес до азолодіазепінів зумовлено, у першу чергу, пошуком нових класів фізиологічно активних речовин.

Враховуючи, що серед карбо- та гетероаналогів пурину знайдено велику кількість речовин із різноманітним спектром біологічної активності нами здійснені спроби розробити та реалізувати способи синтезу неописаних раніше 1,4-діазепінів із анельованими ядрами 1,2,3-триазолу, 1,2,5-тіа- та 1,2,5 оксадіазолів, 1,2-тіа- та 1,2-селеназолів.


3.1. Синтез та деякі перетворення 1,2,5-тіа- та 1,2,5-оксадіазоло-[3,4 e][1,4]-діазепінів.

При виборі синтонів для синтезу 1,4-діазепінів ми зупинились на 3 (b оксиетил)-8-гетероксантинах, структура яких містить необхідний вуглецевий скелет, здатний стати основою для їхнього перетворення у азоло-[e][1,4]-діазепіни типу D.


3.1.1. Синтез та перетворення амідів 3-(b-хлоретиламіно)-1,2,5-тіа- та 1,2,5-оксадіазол-4-карбонових кислот.

Синтез 3-(b-оксиетил)-8-гетероксантинів 150-152 здійснено за схемою 25.

Піримідиновий цикл гетероаналогів пурину 150-152 легко піддається лужному гідролізу, що дозволило одержати заміщені амінокислоти 153, 154. При дії на них SOCl2 утворюються хлорангідриди, які без додаткового очищення перетворюються в аміди 155, 156 або безпосередньо або через відповідні ефіри 157, 158.

Однак, при дії на сполуки 155, 156 їдкого калі в ацетоні чи CH3ONa у СН3ОН замість очікуємих діазепінів D виділено ізомерні їм азиридини 159, 160 чи метоксипохідну 161.

Спроба здійснити перегрупування азиридинів 159 і 160 у діазепіни D ані при нагріванні, ані у присутності протонних кислот чи кислот Льюїса успіху не мала. Схема 26.


3.1.2. Взаємодія похідних 3-(b-оксиетил)-1,2,5-тіадиазоло- та 1,2,5 селендіазоло-[3,4 d]-піримідин-2,6-діонів із амінами.

Тозилування сполук 151, 152