LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Синтез і властивості RGD міметиків на основі азотовмісних гетероциклів

кислотним гідролізом отримували гідрохлорид 1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-карбонової кислоти (40). Ацилювання кислоти 40 Вос2О приводило до 2-Вос-1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-карбонової кислоти (36).

Схема 7


Активацією карбоксильної групи сполуки 36 за допомогою DCC і SuOH було отримано Su-естер 41 (схема 8). Наступна взаємодія з натрієвими солями амінокислот (в-аланіну та г-аміномасляної кислоти) приводила до утворення дипептидів 42 і 43. Далі кислоти (дипептиди 42 і 43) перетворювали за допомогою DCC і SuOH у активовані естери 44 і 45. Реакція їх з в-амінокислотами давала Вос-похідні 46 - 50. Ацидолітичним видаленням Вос-захисту в 46 - 50 були отримані цільові RGDF міметики 51 - 55, що містили фрагмент 1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-карбонової кислоти як Arg-міметик.

Схема 8


Синтез нових RGDF міметиків на основі 3-[(1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-іл-аміно)карбоніл]бензойної і 3-[(1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-іл-аміно)карбоніл]-5-нітробензойної кислот

З літератури відомо, що введення "конформаційно жорсткого" фрагменту до структури RGD пептидоміметика приводить до збільшення антиагрегаційної активності та афінітету до бIIbв3. Фрагмент ізофталевої кислоти раніше використовувався як коформаційно обмежувальний лінкер для отримання RGD пептидоміметиків.

Метою даного етапу роботи є синтез раніш не описаних в літературі RGDF міметиків, що містять фрагменти ізофталевих кислот.

Як вихідна сполука для синтезу 3-[(1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-іл-аміно)карбоніл]бензойної (56) і 3-[(1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-іл-аміно)карбоніл]-5-нітробензойної (57) кислот використовували 7-аміно-2-Вос-1,2,3,4-тетрагідроізохінолін (26). Сполуку 26 ацилювали хлорангідридами монометилових естерів ізофталевих кислот, в результаті чого були отримані естери 58 і 59 (схема 9).

Схема 9

Омилення складноестерних груп сполук 58 і 59 приводило до відповідних кислот 56 і 57. Карбоксильні групи сполук 56 і 57 активували карбодіімідним методом з використанням DCC і SuOH, наступна реакція Su-естерів з різними в-заміщеними в-аланінами давала Вос-похідні 62 - 69. На останній стадії видаляли Вос-захист за допомогою трифтороцтової кислоти з утворенням цільових RGDF міметиків 7077, що містили фрагменти
3-[(1,2,3,4-тетрагідроізохінолін-7-іл-аміно)карбоніл]бензойної кислоти як Arg-Gly міметик.

Індивідуальність всіх отриманих сполук в даній роботі контролювали методом ТШХ, структуру підтверджували даними спектроскопії 1Н-ЯМР і FAB-спектрометрії. У спектрах 1Н ЯМР отриманих сполук були присутні всі характерні сигнали протонів з відповідними інтегральними інтенсивностями.


Вивчення антиагрегаційної активності RGDF міметиків на основі залишку 1,2,3,4-тетрагідроізохіноліну

Отримані RGDF міметики 3235, 5155 і 7077 є хімічно стабільними при нормальних умовах і добре розчинними у воді, що є важливим для тестування у дослідах in vitro. Синтезовані нами RGDF міметики проявили високу антиагрегаційну активність у дослідах in vitro на багатій на тромбоцити плазмі крові людини (табл. 1). Експерименти проводились за методом Born G.V. на зразках крові, отриманих не менш чим від трьох донорів. Аденозиндифосфорна кислота (АДФ) (кінцева концентрація 10 М) була використана як індуктор агрегації тромбоцитів.

З метою з'ясування молекулярного механізму антиагрегаційної дії RGDF міметиків 3235, 5155 і 7077 проведено вивчення їх впливу на специфічний зв'язок міченого флуоресцеїном фібриногену (FITC-Fg) з його рецептором на суспензії відмитих тромбоцитів людини за методом Xia Z. FITC-Fg, отриманий за методом, описаним Hantgan R., специфічно зв'язується з рецепторами на тромбоцитах з константою дисоціації (Kd), що дорівнює 1.02 М. Експериментальні дані свідчать про високий афінітет сполук 3235, 5155 і 7077 до aIIbb3 (табл. 1).

Введення фенільного замісника в в-положення залишку в-аланіну сполуки 32 практично не вплинуло на афінітет міметика 33 до бIIbв3, але при цьому його антиагрегаційна активність збільшилась майже у 2 рази відносно сполуки 32. Підвищення антиагрегаційної активності міметика 33 можна пояснити збільшенням його ліпофільності, порівнюючи з 32. Аналогічна тенденція просліджується також для пар міметиків 70 і 71, 74 та 75. Біологічна активність сполук, що містять фрагмент ізофталевої кислоти, (міметики 70 та 71) в цілому нижче, ніж активність їх аналогів 32 і 33. Наявність метокси-замісника у пара-положенні фенільного радикала
в-аланінової частини RGDF міметиків 72 та 76 приводить до незначного збільшення афінітету та антиагрегаційної активності цих сполук порівняно з їх аналогами 71 і 75, відповідно. Введення другої метокси-групи в мета-положення бензольного кільця значно збільшило ефективність зв'язування з бIIbв3 та інгібування агрегації тромбоцитів у дослідах in vitro для сполук 73 та 75, порівняно з 71 та 75. Наявність метокси-замісників позитивно впливає на антиагрегаційні властивості RGDF міметиків, припустимо, через утворення водородних зв'язків між рецептором та атомом кисню метокси-групи. Порівнюючи біологічні властивості міметиків 7073, що не мають нітрогрупи у фрагменті ізофталевої кислоти, з їх аналогами 7477, які містять нітрогрупу, можна помітити негативний вплив нітрогрупи на афінітет та антиагрегаційну активність.

Таблиця 1

Біологічна активність RGDF міметиків на основі залишку

1,2,3,4-тетрагідроізохіноліну та RGDS пептиду

№ сполуки

Антиагрегаційна активність у дослідах in vitro на БТП крові людини, IC50, нмоль/л

Інгібування зв'язування FITC-Fg з бIIbв3 на поверхні активованих тромбоцитів людини, IC50, нмоль/л

32

30.0 1.6

1.20 0.14

33

13.0 1.0

1.00 0.12

34

7.9 0.9

0.30 0.05

35

8.9 1.1

1.00 0.15

51

1100.0 100.0

22.00 2.00

52

14.0 2.0

10.50 1.40

53

7.8 1.4

0.85 1.10

54

15.0 1.8

9.50 1.50

55

6.4 1.1

0.80 0.12

70

78.0