LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Синтез і дослідження олігоарилетеркетонів з реакційноздатними групами та термостійких полімерів на їх основі

(пудра)

Азбест




ФБМ

ДАДФО

-

-

1,5:1

0,5

Адгез.

ОКМ-1

ДАДФО

-

-

1,5:1

2,0

Адгез.

ОКМ-1

ДАДФО

-

-

2:1

1,8

Адгез.

ОКМ-1

ОКА-1

-

-

1,5:1

4,0

Адгез.

ОКН-1

ДАДФО

-

-

1,5:1

5,1

Адгез.

ОКН-5

ДАДФО

-

-

1,5:1

10,0

Адгез.

ОКН-5

ДАДФО

-

-

2:1

8,5

Адгез.

ОКН-5

ОКА-1

-

-

1,5:1

7,1

Адгез.

ОКН-5

ОКА-2

-

-

1,5:1

7,5

Адгез.

ОКН-5

ДАДФО

-

10

1,5:1

17,0

Адгез.

ОКН-5

ДАДФО

10

-

1,5:1

8,5

Когез.

ОКН-5

ДАДФО

10

10

1,5:1

21,0

Когез.

ОКН-5

ДАДФО

5

15

1,5:1

12,8

Когез.

ОКН-5

ДАДФО

10

20

1,5:1

9,7

Когез.

ОКН-5

ДАДФС

10

10

1,5:1

12,9

Когез.

ОКН-5

ДАН

10

10

1,5:1

12,1

Когез.


Полімери, одержані на основі олігоарилетеркетонів з кінцевими малеімідними групами і діамінів, характеризуються невисокими значеннями Gз від 1,8 до 4,0 МПа. Можливо, це пов'язано з високою жорсткістю хімічної сітки отриманих полімерів та великими внутрішньомолекулярними напругами. Необхідно також відмітити, що полімери, одержанні на основі реакційноздатних олігоарилетеркетонів, характеризуються значно більшими Gз у порівнянні з малеімідопластами на основі низькомолекулярних компонентів (табл.3., прикл. 1.). Використовування ОКН замість ОКМ приводить до підвищення адгезійної міцності до 5,1 – 10,0 МПа. На нашу думку, це пов'язано з меншою жорсткістю молекул ОКН у порівнянні з ОКМ. Також було встановлено, що із збільшенням молекулярної маси олігомерів міцність клейового з'єднання зростає. В той же час підвищення ступеню зшивання в полімерах приводить до зниження адгезійної міцності з 10,0 до 8,5 МПа.

Із даних, наведених в таблиці, також видно, що на характер адгезії поліарилетеркетонів впливає природа наповнювача. Механізм адгезії обумовлений адгезійним зсувом для ненаповнених полімерів і систем, де наповнювачем використовували азбест. Когезійний характер зсуву характерний для композицій, де наповнювачем використовували алюмінієву пудру, при цьому адгезійна міцність підвищується до 21,0 МПа і досягає рівня відомих поліімідних клеїв з наповнювачем.

Проведені дослідження показали, що найкращі властивості мають полімери одержані з олігомерів типу ОКН, які синтезовані поліконденсацією дифенілового етеру з малеїновим агідридом. Враховуючі те, що ці вихідні компоненти є дешевими багатотонажними продуктами, синтез олігомерів достатьньо простий, можна передбачити, що останні ненасичені олігоарилетеркетони знайдуть широке застосування у промисловості як клеї і зв'язуючі.


ВИСНОВКИ


Аналіз літературних даних показав, що поліарилетеркетони є високоплавкими і нерозчинними в органічних розчинниках полімерами, що ускладнює їх перероблення у вироби. У зв'язку з цим було доцільним розробити способи синтезу реакційноздатних олігоарилетеркетонів. Доцільність отримання таких олігомерів обумовлена тим, що на їх основі можуть бути одержані полімери з високими термостійкими та адгезійними властивостями для застосування в сучасних технологіях.

  • Вперше досліджено реакцію поліконденсації дифенілового етеру з хлорангідридами ароматичних дикарбонових кислот у присутності ацетаніліду, як телогена, і каталізатора Фріделя-Крафтса. Розроблено новий одностадійний метод синтезу олігоарилетеркетонів з кінцевими аміногрупами.

  • Вперше досліджено реакцію поліконденсації дифенілового ефіра з хлорангідридами ароматичних дикарбонових кислот у присутності N фенілмалеіміду, як телогена, і каталізатора Фріделя-Крафтса. Розроблено новий одностадійний метод синтезу олігоарилетеркетонів з кінцевими малеімідними групами.

  • Вперше вивчено реакцію поліконденсації дифенілового етеру з малеїновим ангідридом у присутності каталізатора Фріделя-Крафтса. Встановлено, що реакція відбувається при надлишку каталізатора. Розроблено новий метод синтезу олігоарилетеркетонів з ненасиченими групами, які розміщені вздовж ланцюга.

  • Методами ДСК і рентгеноструктурного аналізу досліджені структура і теплофізичні властивості олігомерів. Показано, що безпосередньо після виділення олігоарилетеркетони являють собою аморфні речовини, в яких зі збільшенням молекулярної маси збільшується температура їх склування. З часом в олігомерах відбувається утворення кристалічної фази, при цьому ступінь кристалізації зростає до 51 % - 75 %.

  • Досліджено процес утворення сітчастих поліарилетеркетонів термічною полімеризацією в розплаві олігомерів з кінцевими малеімідними групами та ненасиченими групами, які розміщені вздовж ланцюга. Знайдено, що висока конверсія функціональних груп відбувається при поступовому підвищенні температури реакційної маси до 250 0С.

  • Вивчено процес утворення сітчастих поліарилетеркетонів поліконденсацією діамінів з олігомерами, які містили ненасичені групи. Встановлено, що в першу чергу відбувається реакція аміногруп з ненасиченими групами з подальшою полімеризацією ненасичених груп, що не прореагували в процесі поліконденсації.

  • Методами ДСК і термогравіметрії досліджено властивості полімерів. Знайдено, що температура склування сітчастих полімерів перебуває вище температури початку термоокиснювальної деструкції. Показано, що при зменшенні мольного співвідношення ненасичених груп до аміногруп у вихідній реакційній системі термостійкість полімерів


  •