LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Синтез і перетворення функціоналізованих 2,3(3,4)-дигідро-1,3-азин-4(2)-онів та їх конденсованих аналогів

піримідиновий, внаслідок чого були виділені продукти S-алкілування 5, а також калієві солі відповідних тіолів 6. Показано, що останні зворотньо перетворюються у вихідні тіазини при дії надлишку кислоти.










Утворення сполук піримідинової структури 5 надійно доведено шляхом хімічних перетворень, методом ЯМР 13С, а також рентгеноструктурним аналізом на прикладі 1,2-дифеніл-6-метилтіо-5-ціано-2,3-дигідропіримідин-4(1Н)-ону (рис. 2).










Рис. 2. Молекулярна структура 1,2-дифеніл-6-метилтіо-5-ціано-2,3-дигідропіримідин-4(1Н)-ону.

3. Синтез 5-аміно-6-ароїл(ацил)-2,3-дигідротієно[2,3-d]піримідин-

4(1Н)-онів та їх рециклізація в 5-алкіл(арил)аміно-7-ароїл(ацил)-

2,3-дигідротієно[3,4-d]піримідин-4(1Н)-они


Поліфункціональний характер одержаних тіазинонів 1 був використаний нами для синтезу конденсованих тієнопіримідинових систем. Показано, що при їх взаємодії з галогенкетонами 7 в присутності двох еквівалентів триетиламіну в одну стадію легко одержуються 2,3-дигідротієно[2,3-d]піримідин-4(1Н)-они 8.

Синтезовані сполуки досить чутливі до дії кислот і при нагріванні в оцтовій кислоті в присутності п-ТСК приводять до ізомерних 2,3-дигідротієно[3,4-d]-піримідин-4(1Н)-онів 9 з високими виходами.
















Встановлено, що такий процес реалізується внутрішньомолекулярно через стадію алкіліденового інтермедіата А. Показано, що тієнопіримідони 9 з високими виходами можуть утворюватись при конденсації тіофенкарбоксамідів 10 з карбонільними сполуками в кислотних умовах, що служить додатковим методом підтвердження їх будови.


4. Синтез 2,3-дигідро-1,3-тіазин-4(1Н)-онів циклоконденсацією

1-хлороалкілізоціанатів з N,N-діалкілціантіоацетамідами


Інший запропонований синтетичний підхід до 2,3(3,4)-дигідроазин-4(2)-онів базується на принципі побудови циклу за схемою [3+3]-циклоконденсації бінуклеофільних реагентів типу 13 з 1-хлороалкілізоціанатами 14 та 15 і дозволяє одержувати важкодоступні іншими методами високофункціоналізовані регіоізомерні гетероциклічні системи типів 11 та 12.









На відміну від вже відомих прикладів таких реакцій за участю трифторометилвмісних алкілізоціанатів 14, в представленій роботі вперше були використані 1-хлоробензилізоціанати 15, які є доступними та реакційноздатними реагентами, але до цього часу не знаходили застосування в синтезі гетероциклічних сполук.

Саме тому для одержання важкодоступних попереднім методом 6-діалкілзаміщених 2,3-дигідро-1,3-тіазинів були досліджені реакції 1-хлоробензилізоціанатів 15 з N,N-циклоалкілціантіоацетамідами 16. Така взаємодія приводить до очікуваних 6-циклоалкіламіно-5-ціано-2,3-дигідро-1,3-тіазин-4(1Н)-онів 17 з помірними виходами. З нашого погляду, найбільш прийнятною для такого процесу є схема, що передбачає первинне утворення продуктів S-ізоціанатоалкілування А.








Зазначимо, що знайдена конденсація є першим успішним прикладом використання ізоціанатів типу 15 в реакціях гетероциклізації.

З метою синтезу трифторометилвмісних аналогів дигідротіазинів 17 в подібній реакції були випробувані ізоціанати типу 14. Аналіз спектрів реакційних сумішей методом ЯМР 19F спектроскопії показав, що в даному випадку має місце утворення суміші двох типів сполук – 2,3-дигідро-1,3-тіазин-4(1Н)-онів 18 та нециклічних 1-арил-3,3,3-трифторо-1-ціанотіокротонамідів 19.

















Встановлено, що у випадку ізоціанатів 14 з більш донорними замісниками (Ar=4-MeC6H4, 4-MeOC6H4) утворюються тільки тіокротонаміди 19. Використання їх електрофільніших аналогів (Ar=Ph, 4-CF3C6H4) приводить до суміші сполук 18 та 19.

Ймовірно, що утворення сполук 18 відбувається за рахунок першочергового алкілування атома сірки через інтермедіат А, а сполук 19 – внаслідок алкілування атома вуглецю метиленової групи через інтермедіат Б. Вірогідно, що відщеплення ізоціанової кислоти від інтермедіата Б реалізується за участю сусідньої тіоамідної групи за узгодженим механізмом через проміжний тіазин типу В.


5. Синтез конденсованих 2,3-дигідро-1,3-оксазин-4-онів та 3,4-дигідро-1,3-оксазин-2-онів циклоконденсацією 1-хлоралкілізоціанатів з циклічними дикетонами та похідними 4-гідроксипіран-2-ону


Результати взаємодії тіоацетамідів з 1-хлороалкілізоціанатами стали вагомою передумовою для введення в подібну циклоконденсацію таких С,О-бінуклеофільних реагентів як циклічні 1,3-дикетони з метою синтезу сполук дигідрооксазинової будови.

Встановлено, що 1-хлоробензилізоціанати 15 реагують з дикетонами 20 з утворенням 4-арил-4,6,7,8-тетрагідробенз-2Н-1,3-оксазин-2,5(3Н,6Н)-діонів 21. На відміну від конденсації з тіоацетамідами на першій стадії реакції реалізується варіант С-ізоціанатоалкілування А, що приводить до утворення 3,4-дигідрооксазинового циклу.

В той же час, ізоціанати типу 14 взаємодіють з циклогександіонами 20 тільки в присутності триетиламіну і дають структурно регіоізомерні 2-арил-2-трифторометил-2,6,7,8-тетрагідробенз-2H-1,3-оксазин-4,5(3H,6Н)-діони 22. Зміна регіонаправленості реакції пояснюється тим, що реагенти 14 є менш електрофільними системами з яскравіше вираженими карбамоїлюючими властивостями. Тому в даному випадку необхідна присутність органічної основи для генерування більш нуклеофільного карбаніона 1,3-дикарбонільної сполуки на атом вуглецю якого направлена наступна атака ізоціанатної групи.












Будова сполук типу 22 однозначно встановлена методом рентгеноструктурного аналізу на прикладі одного з її представників (рис. 3).









Рис. 3. Молекулярна структура 4-(4-хлорфеніл)-4,6,7,8-тетрагідроспіро-

[1,3-бензоксазин-7,1'-циклогексан]-2,5(3Н,6Н)-діону.


Виявлені