LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Культура. Наука. Освіта → 3 досвіду підготовки спортивного резерву в Німецькій Демократичній Республіці

11 Постановка проблеми. Стрімке зростання досягнень у світовому спорті потребує пос­ тійного пошуку нових, більш ефективних засобів, методів і організаційних форм підготовки спортивного резерву. Найважливішим резервом підвищення ефективності олім­ пійської підготовки є вдоскона­ лення системи дитячо­юнаць­ кого спорту в країні на основі сучасних даних науки і світової практики [6, 9]. Однією з основ­ них проблем олімпійського спор­ ту України можна вважати не­ ефективну роботу зі спортивним резервом, недостатньо інтен­ сивне поповнення збірних ко­ манд молодими перспективними спортсменами і як наслідок --- велика кількість спортсменів, що не мають реальних перспектив для досягнення високих резуль­ татів на олімпійській арені. Сьогодні до найбільш вивче­ них розділів системи підготовки спортивного резерву відносять­ ся: методика розвитку фізичних якостей у віковому аспекті; сис­ тема побудови багаторічної під­ готовки юних спортсменів; нор­ мування і структура тренувальних навантажень; система відбору юних спортсменів; комплексний контроль підготовленості спорт­ сменів; організаційно­методичні основи юнацького спорту. Недостатньо досліджувалася проблема вдосконалення органі­ заційних основ системи відбору в цілому. Аналіз літературних дже­ рел і результатів досліджень свід­ чить, що сьогодні не освітлюються на належному рівні багато загаль­ них і окремих питань з досліджен­ ня системи підготовки спортивно­ го резерву, відбору і орієнтації спортсменів на різних етапах ба­ гаторічної підготовки [3, 4]. У зв'язку з цим актуальним вбачається всебічне вивчення іс­ нуючої системи дитячо­юнаць­ кого спорту і визначення основ­ них напрямів її оптимізації. Мета дослідження --- про­ аналізувати досвід підготовки спортивного резерву в Німецькій Демократичній Республіці. Методи і організація дос­ лідження. У роботі було вико­ ристано: аналіз та узагальнення літературних даних, програмних документів, історично­логічний метод. Результати дослідження та їх обговорення. До початку 70­х років в НДР --- країні з відносно невеликим населенням (близько 16 млн. чол.) --- було створено виключно могутню систему ре­ зервного спорту і спорту вищих досягнень. Це знайшло відобра­ ження в організаційній структурі східнонімецького спорту, кіль­ кості тих, що займаються, роз­ витку матеріальної бази. Раніше Німецький спортивно­ гімнастичний союз об'єднував 7527 спортивних організацій із за­ гальною кількістю членів близько 2,5 млн. осіб. Кількість спортив­ них груп становила більше 62 тис. Для занять було створено могут­ ню матеріально­технічну базу: у країні працювали 304 стадіони, 118 закритих і 1074 відкритих плавальних басейнів, 528 водних стадіонів, 394 трампліни для стрибків на лижах, 1704 елінги для спортивних суден тощо. [10]. Найбільше уваги приділя­ лося розвитку тих олімпійських видів спорту, які були широко представлені в програмах Олім­ пійських ігор і для розвитку яких в НДР були відповідні історичні, кадрові, матеріально­технічні пе­ редумови. У другій половині 60­х --- на початку 70­х років у Німецькій Демократичній Республіці (НДР) почала формуватися струнка ор­ ганізаційна система підготовки З досвіду підготовки спортивного резерву в Німецькій Демократичній Республіці Володимир Платонов, Оксана Шинкарук # # # . Summary The features of preparation of sport reserve and selection of sportsmen for further perfection taking into account their perspective to demonstrate high sport results in composition of national sports team are considered in the article. © Володимир Платонов, Оксана Шинкарук, 2006 стосовно різних етапів багато­ річної підготовки і різного рівня майстерності спортсменів. Най­ нижчим ступенем цієї системи були тренувальні центри. Зав­ данням цих центрів було масове навчання дітей, їх підготовка на початковому етапі багаторічного вдосконалення і відбір найбільш перспективних з них для перево­ ду на наступний ступінь. Такі центри з різних видів спорту бу­ ли створені у всіх районах 14 ад­ міністративних округів країни. Наприклад, у легкій атлетиці на­ лічувалося близько 250 центрів, у кожному з яких систематично тренувалися від 80 до 100 дітей, які пройшли початкове навчання і були визнані перспективними [1]. Дітей відбирали у результаті початкового навчання в пробних групах протягом декількох тиж­ нів. Впродовж цього часу оціню­ валося здоров'я дітей, їх статура, тестувалися фізичні можливості, здібності до освоєння техніки то­ що. Така робота проводилася постійно протягом року. У результаті з декількох ти­ сяч дітей відібрано близько ста, з якими було організовано пла­ номірну і якісну роботу на почат­ ковому етапі багаторічного вдосконалення, що охоплює, за­ лежно від виду спорту, двох­ чотирирічний період. Уже через рік відраховувалося близько 50 % дітей, через два роки в групах залишалося 30---35 чоловік, а в ДЮСШ потрапляли не більше 10---15 [2]. На другий ступінь в дитячо­ юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) зараховувалися лише перспек­ тивні діти, які пройшли повний курс початкової підготовки і ус­ пішно виконали програму пере­ відних тестів. Юні спортсмени, що не мали серйозних перспектив для досягнення високих спор­ тивних результатів, в ДЮСШ не зараховувалися. Саме цей мо­ мент чинив вирішальний вплив на ефективність підготовки від­ даленого резерву збірних ко­ манд. У НДР після тренування в ДЮСШ у наступну ланку перево­ дилися від 60 до 80 % дітей (у СРСР через незадовільну якість роботи з дітьми і менш ефектив­ ного відбору --- не більше 10 %) [1]. Мінімальний термін перебу­ вання в ДЮСШ, протягом якого дітей заборонялося відраховувати зі школи, --- два роки. Наприкінці перебування в школі відбувався значний відсів, і на наступний ступінь --- підготовка до вищих досягнень --- переводилися тільки ті спортсмени, які за об'єктивни­ ми даними могли потрапити у збірні команди НДР. На третьому ступені робота проводилася в центральному або окружному спортклубах. Кількість осіб, що займаються, становила близько 40 % тих, хто був у ДЮСШ. Принципи роботи в спортклубах були майже таки­ ми самими, як у групах або цен­ трах олімпійської підготовки у СРСР. Спортклуби працювали у тісній взаємодії зі збірними ко­ мандами юніорів і дорослих, й підготовку сильних спортсменів здійснювали спільно, чергуючи підготовку в клубах і на зборах збірних команд. Організаційна структура олім­ пійської підготовки повністю від­ повідала прийнятій системі ба­ гаторічного планування, стано­ вила чотири етапи: 1 --- базової спортивної підготовки, 2 --- спор­ тивної спеціалізації, 3 --- спортив­ ного вдосконалення, 4 --- вищої спортивної майстерності [5]. Вік, коли діти розпочали за­ няття, тривалість етапів підготов­ ки обумовлювались специфікою виду спорту, статтю та індивіду­ альними особливостями. Принциповою особливістю всієї системи олімпійської під­ готовки спортсменів НДР, що вигідно відрізняла її від тієї, що існувала в СРСР, було те, що на будь­якому етапі багаторічного вдосконалення (тренувальні цен­ три, ДЮСШ, клуби, збірні коман­ ди) до підготовки залучалися лише ті спортсмени, у яких була заці­ кавлена збірна команда. Інші відраховувалися, що не виклю­ чало можливості тренуватися і змагатися в системі шкільного або студентського спорту, вис­ тупати за команди трудових ко­ лективів тощо [2, 8]. Особливістю системи олім­ пійської підготовки в НДР була відповідність