LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Культура. Наука. Освіта → Антропологічні аспекти у педагогічній творчості Л.І. Петражицького і А.С. Макаренка

АНТРОПОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТВОРЧОСТІЛ.І. ПЕТРАЖИЦЬКОГО І А.С. МАКАРЕНКА

Аносов І.П.

Мелітопольський педагогічний університет


Анотація. Розглядуються психолого-педагогічні та антропологічні аспекти правового типу, вчинкова поведінка та антиципована вартість людини, правова емоція, інтроспективний метод та метод самоспостереження у творчих доробках Л.І. Петражицького та А.С. Макаренка.

Ключові слова: психічні процеси правового типу, вчинкова поведінка, правова емоція, метод самоспостереження, інтроспективний метод, громадянське виховання.

Аннотация.Аносов И.П. Антропологические аспекты в педагогическом творчестве Л.И. Петражицкого и А.С. Макаренко. Рассматриваются психолого-педагогические и антропологические аспекты правового типа, деятельностное поведение и антиципованная ценность человека, правовая эмоция, интроспективный метод и метод самонаблюдения в творческих наработках Л.И. Петражицкого и А.С. Макаренко.

Ключевые слова: психические процессы правового типа, деятельностное поведение, правовая эмоция, метод самонаблюдения, интроспективный метод, гражданское воспитание.

Annotation.Anosov I.P. Anthropological aspects in L.I. Petrazhitsky and A.S. Makarenko pedagogical creative activity. Psychologico-pedagogical and anthropological aspects of law type, activity behavior and man's anticipative value, law emotion, introspective method and self-observation method in L.I. Petrazhitsky and A.S. Makarenko creative works are considered.

Key words: psychological processes of law type, activity behavior, law emotion, self-observation method, introspective method, civil education.


В межах проблеми гуманізації освіти науковцями ведеться активний пошук педагогічних технологій які б були спроможні найбільш ефективно реалізувати завдання цього процесу. Саме такий підхід пропонується автором статті. За допомогою ретельного аналізу сучасної освітньої дійсності та глибокого вивчення вітчизняного та світового історичного досвіду розв'язання цих питань. Тому метою даної статті слід вважати висвітлення антропологічних аспектів у педагогічній творчості А.С. Макаренка та Л.І. Петражицького.

А.С. Макаренко розумів сутність людини як єдності природнього і соціального в керованих ним колективах поставив головну задачу: розвиток індивідуальності через гармонізацію відносин особистості та спільноти (колективу). Найважливішою особливістю макаренківських колективів є діалектичний підхід до співвідношення інтересів особистості і колективу. Його сутність полягає в установленні того факту, що єдність і боротьба інтересів особистості і колективу є одною з рушійних сил розвитку колективу і особистості. Свої знахідки Макаренко назвав методом створення нового досвіду, в межах якого обов'язково потрібно враховувати такі фактори:

  • чи розвивається колектив, здібний протидіяти негативним явищам;

  • чи успішні протидії цього колективу;

  • в якій мірі одноголосні та рішучі реагування цього колективу;

  • в якому кількісному відношенні стоїть колектив до групи вихованців, здатних до дезорганізації;

  • в якій мірі можна бути впевненим в силі колективу та чи нема підстав для побоювань, що колектив не здолає свого завдання;

  • наскільки вірно розвиваються окремі особистості, на скільки корисними для них є впливи колективу, як успішно вони переходять від первинного положення до більш високого;

  • як звучить основний тон колективу, який вид мають в ньому дисципліна і зовнішнє вираження;

  • які можна вказати точки в останньому етапі цього процесу по відношенню до окремих особистостей, який великий відсоток абсолютного браку? Всі ці фактори повинні бути постійно в полі зору вихователів.

    Доречно визначити, що Антон Семенович ще на початку своєї роботи в колонії ім. Горького неодноразово виступав перед педагогічною громадськістю, поширюючи свій досвід. Саме, на початку серпня 1923 року він легко і дохідливо сформулював свої головні ідеї про антропологічну роль колективу в розвитку особистості перед вчителями, які записали його думки таким чином: "Організувати виховання – виходить, організувати виховне середовище, тобто організувати оточення – колектив, організувати і керувати життєвою практикою індивіду". І далі: "Не може бути такого положення, щоб колектив прогресував, а індивід стояв на місці і навпаки. Між індивідом і колективом пряма взаємодія. На загальній основі життєвої практики колективу виділяються індивіди, ті, які краще засвоїли цю практику. Їх культурний рівень вище рівня маси. Потім маси підіймаються до його рівня... Використовуючи досвід маси, знову виростають особистості і в свою чергу впливають на масу і т.д. Це положення і визначає ставлення індивіду до колективу. Вихователь не повинен протиставляти себе колективу, а знаходитись в середовищі колективу і керувати рухом колективу, зливаючи свої зусилля з його зусиллями" [1, 3-8].

    Макаренко довів, що колектив, колективна організація життя і діяльності колективу комунарів – найефективніший метод виховання особистості, індивідуальності кожного вихованця. Відмовитись від цього методу, відмовитись від його вивчення і аналізу, виходить відкинути назад унікальний педагогічний експеримент ХХ-го століття. Печально, що при житті педагога його педагогічна система не була визнана, його винудили покинути колонію ім. Горького. Наукова громадськість Харкова в 1928 році не змогла оцінити по достоїнству експеримент А.С. Макаренка, критично поставилась до його "Операційного плану педагогічної роботи трудової комуни ім. Ф.Е. Дзержинського" та "Конституції" комуни, які вдалось знайти у фонді Харківського міськвно в Державному архіві міста Харкові (далі ДАМХ) і вперше ввести в науковий обіг відомому вченому-макаренкознавцю М.М. Оксі. Про це треба сказати докладніше, так як саме в цей час (перехід колонії в комуну з ядром колоністів) позиція Макаренка найбільш яскраво і чітко проявилась в його антропологічній концепції виховання особистості. А вона, ця концепція, включала в себе глибокі психологічні знання людини і, зокрема, орієнтувалась на "правову емоцію" Л.І. Петражицького.

    Суть "правової емоції" вченого-правознавця і психолога полягала в тому, що, на його думку, політика права покликана очищати психіку людей від антисоціальних нахилів і спрямовувати їх поведінку в бік добра. Але не всі люди здібні до переживання правових актів, а лише ті, котрі досягли певного віку і підлягали певним виховним впливам. Петражицький не заперечував, що і в досить ранньому (ніж повноліття) віці діти "набирають здібностей до правових переживань". Він писав, що не тільки дорослі, в тому числі і люди злодійського типу, але і "десятирічні діти, за порівняно мізерним за кількістю винятком, переживають психічні процеси


  •