LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні проблеми представництва прокуратурою інтересів держави в арбітражних судах

забезпечення цієї діяльності; в) вивчення (узагальнення) практики пред`явлення позовів (заяв); г) облік позовної роботи.

Дисертант вважає, що в сучасних умовах у прокуратури з'явились нові і досить важливі повноваження по зверненню до арбітражного суду на захист державних інтересів, що є специфічною формою суспільного впливу на економічні процеси, спрямованого на додержання законності у господарській діяльності. Тому в органах прокуратури необхідне належне організаційно-правове забезпечення цієї роботи, зокрема, створення в облпрокуратурах (прирівняних до них) спеціального відділу по забезпеченню участі прокурорів у арбітражному судочинстві на захист інтересів держави.

У підрозділі 6.2. “Особливості взаємодії арбітражного суду і прокуратури по запобіганню порушень законодавства у сфері господарських відносин” підкреслюється значимість і показується специфіка взаємодії арбітражних судів та органів прокуратури як одного із вагомих факторів зміцнення законності в економічних правовідносинах держави.

Взаємодія органів прокуратури з арбітражною судовою владою у зміцненні законності та господарського порядку, на думку здобувача, визначається правовими умовами, а саме: а) способами і можливостями різного роду ініціювання прокурором арбітражного процесу (направлення до суду заяв, подань, протестів); б) участю прокурора в розгляді арбітражним судом господарських спорів; в) взаємним контролем арбітражного суду і прокуратури законністі дій і рішень одного за другим; г) сукупністю правових засобів із забезпечення виконання рішень арбітражного суду.

Разом з цим виявляється, що і нині зберігається така перспективна форма контактів органів прокуратури і арбітражних судів, як надсилання останніми до прокуратури повідомлень про виявлені порушення законності у сфері господарських відносин, які зачепляють інтереси держави, а також винесення з цих питань окремих ухвал. На погляд дисертанта, доцільно винесення арбітражними судами окремих ухвал для усунення порушень законнності або недоліків у діяльності підприємств, установ чи організацій; державного або іншого органу, в тому числі прокуратури. Тим самим господарське судочинство буде більш ефективно впливати на додержання законності в економічній сфері, відновлення порушеного права учасників арбітражного процесу.



У підрозділі 6.3. “Теоретичні аспекти оцінки і вимірювання ефективності діяльності прокуратури по представництву інтересів держави у арбітражному суді” досліджуються проблемні питання оцінки якості та ефективності роботи прокурорів по представництву інтересів держави в арбітражному судочинстві.

Дисертантом розвинуті дослідження вчених (Л.М. Давиденко, С.А. Ємельянова, А.П. Сафонова, К.Ф. Скворцова, А.Ф. Смирнова та ін.) про поняття і критерії визначення ефективності прокурорської діяльності. При цьому підкреслюється, що поняття ефективності є єдиним як для прокурорської роботи в цілому, так і для окремих її ділянок. Вона, як обгрунтовано відмітив у літературі В.Г. Михайлов, визначається як ступінь досягнення прокурорами цілей, поставлених в законі та інших нормативних актах. З наведених визначень випливають два основних положення. Перше полягає у тому, що ефективність як показник державної, владної, в тому числі і прокурорської діяльності є ступінь досягнення мети, яка стоїть перед органами прокуратури. Другим моментом є те , що по-справжньому ефективною можна визначити лише таку роботу, яка забезпечила досягнення потрібної мети з найменшими витратами (виходячи з критеріїв, які стосуються нормування прокурорської праці).

Першочерговими, на думку автора, є розробка і практичне застосування методики виміру ефективності діяльності органів прокуратури.Практичне значення даної проблеми полягає в тому, що оцінка ефективності прокурорської роботи є діючим інструментом управління в органах прокуратури. На погляд здобувача, вирішення даної проблеми дозволить: а) створити завершену і, звісно ж, обгрунтовану теоретичну концепцію, що визначить поняття ефективності роботи прокуратури й основні підходи до її виміру; б) визначити критерії та основні показники ефективності прокурорської праці, як в загальному, так і на окремих її напрямах.

Завдання, закріплені в ст.34 Закону України “Про прокуратуру” і які конкретизовані в наказі Генерального прокурора України №8-1998р., виступають в якості запрограмованого, а саме бажаного результату, і в цілому розумінні можуть вважатися критерієм оцінки роботи прокуратури по здійсненню представництва інтересів держави в арбітражному суді. Співвідношення між задачею-критерієм і фактичним результатом виконаної представницької праці вказує на ступінь ефективності даної діяльності.

Для забезпечення результативності запропонованої методології необхідно, насамперед, встановити сукупність таких даних: про своєчасність, обгрунтованість та кількість пред'явлених прокурором до арбітражного суду позовів на захист інтересів держави; про якість підтримання їх у суді; про якість реагування прокурора на необгрутовані і незаконні судові рішення; про стан виконання судових рішень по справах за позовами прокурорів.

Це потребує застосування на практиці різних методів, і в першу чергу: а) статистичного методу, який заключається у використанні показників державної статистичної звітності і найбільш придатний для одержання уявлення про стан

представництва інтересів у суді; б) метода якісного аналізу, який дає більш поглиблене уявлення про представницьку діяльність прокурорів у арбітражному судочинстві (він припускає як вивчення справ, по яких

прокурори приймали участь, так і ознайомлення з матеріалами інформаційного забезпечення представництва, що є у прокуратурі, а також результатами їх реалізації); в) соціологічного методу, що включає опитування учасників арбітражного процесу (суддів, представників сторін тощо) з приводу оцінки діяльності прокуратури у арбітражному судочинстві на захист інтересів держави. У підрозділі детально розкривається сутність та зміст цих методів.

У висновках викладені загальні підсумки дисертаційного дослідження, сформульовані положення, що складають наукову новизну одержаних результатів, зокрема такі, що стосуються обгрунтування положення про необхідність розгляду представницької функції органів прокуратури як нового та перспективного напряму її діяльності, змісту представництва інтересів у суді, аналізу кожного з його структурних елементів під кутом зору стадій та проваджень арбітражного процесу, конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.


Основні положення дисертації викладені в таких працях:

1. Монографії, брошури, навчальні посібники

1. Руденко Н.В. Основы теории представительства прокуратурой интересов государства в арбитражном суде // Монография: Алчевск:ДГМИ,Издат.-полиграф.центр “Ладо”,1999.-23,6 друк.арк.

2.