LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв'язку в кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз)

аналізу стосовно проблем, що постають перед наукою кримінального права і практикою застосування кримінального закону. Дослідження базується на загальнотеоретичному принципі, відповідно до якого збільшення філософської насиченості юридичних конструкцій служить дієвим засобом підвищення ефективності пошуків у галузі права, їх соціальної результативності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення всебічного юридичного аналізу причинного зв'язку як ознаки об'єктивної сторони складу злочину на базі комплексного вивчення його як загальнонаукової, філософської категорії в умовах оновленої філософії, вільної від ідеологічних установок. Поставленій меті відповідають наступні завдання:

- виявити ознаки причинного зв'язку в онтологічному і гносеологічному аспекті та запропонувати визначення причинного зв'язку, яке б відповідало такому підходу, а також алгоритм його встанов-лення;

- проаналізувати наявні в науці кримінального права теорії причинного зв'язку в розрізі їх відповідності задачам кримінального закону, принципам гуманізму і справедливості;

- виходячи із сучасних філософських уявлень, розкрити зміст понять “випадкова”, “статистична”, “цільова”, “інформаційна” причинність, “опосередкований” причинний зв'язок;

- продовжити розробку положень стосовно заподіюючих потенцій бездіяльності;

- проаналізувати інститут співучасті в аспекті наявності причинного зв'язку між діями співучасників злочину, а також між діями другорядних співучасників і результатом, спричиненим виконавцем;

- уточнити місце причинного зв'язку в системі ознак об'єктивної сторони складу злочину.

Об'єктом дослідження служить поняття причинно-наслідкового зв'язку как невід'ємної ознаки матеріальних складів злочину.

Предметом є чинне кримінальне законодавство України й інших країн, конкретні статті Особливої частини КК, об'єктивна сторона яких містить вказівку на настання тих чи інших наслідків, тобто складів, що передбачають наявність причинного зв'язку між учиненим діянням і настанням певної шкоди; теорії причинного зв'язку в кримінальному праві і філософії; погляди на причинний зв'язок наукознавців і представників природничих наук.

Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі цілей і задач, з урахуванням об'єкта і предмета. Діалектичний підхід як загальнонауковий, наскрізний метод виявився у тому, що уявлення про причинно-наслідковий зв'язок досліджувалися у їх розвитку, тісній переплетеності з проблемами детермінізму загалом й інших, непричинних зв'язків, зокрема. Проблеми причинного зв'язку у кримінальному праві розглядалися не ізольовано від питань, котрі постають перед іншими сферами знань, а в їх нерозривній єдності, взаємодоповненні. Активно використовувалися парні філософські категорії: “причина-наслідок”, “явище-сутність”, “необхідність-випадковість”, “неминучість-імовірність”, “простір-час” та інші. Метод структурно-системного аналізу, а також формально-логічний, використовувалися для виявлення місця причинного зв'язку в системі ознак об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом. За допомогою формально-юридичного методу з’ясовувалася логіка законодавця, закладена в конкретних правових нормах. Історико-лінгвістичний метод дав можливість прослідкувати еволюцію категорії “причина” як результату розвитку мовних конструкцій, які виражають причинний зв'язок. Порівняльно-правовий метод сприяв виявленню різних підходів при конструюванні матеріальних складів у кримінальному законодавстві різних країн. Історико-правовий метод дозволив простежити розвиток уявлень про причинний зв'язок, відбитий у правовій матерії різних історичних періодів. Соціологічні методи слугували інструментом аналізу проблемних ситуацій, що виникають у процесі застосування кримінального закону. Метод лінгвістичної інтуїції, запропонований самим автором, використовувався для демонстрування нетрадиційних для кримінального права орієнтирів при з’ясуванні питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між конкретними подіями.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням причинного зв'язку як однієї з ознак об'єктивної сторони злочину. Уперше не тільки в Україні, але й у кримінально-правовій науці пострадянського простору аналіз причинного зв'язку як кримінально-правового явища зроблено на основі детального вивчення його як універсальної категорії у загальнонауковому, філософському розумінні. Шляхом порівняльного аналізу філософських та інших, у тому числі й наукознавчих, джерел виявлені найбільш прийнятні для кримінального права погляди. У дисертації констатується, що загальнонаукове трактування причинного зв'язку в сучасних умовах стало чіткішим. Уявлення про нього зазнали істотних змін, що не можуть ігноруватися наукою кримінального права. На відміну від багато в чому кон'юнктурного змішування детермінізму й причинності, характерного для філософії тоталітарного періоду, сучасна філософія проводить чітке розмежування цих категорій – детермінізм розглядає як поняття, котре відбиває все різноманіття зв'язків між явищами, за причинністю ж залишає набагато вужчу сферу. Причинність використовується для позначення винятково зв'язку генетичного, породжуючого. Кримінальне право повинне взяти на озброєння саме цю концепцію, оскільки вона, з погляду автора, відповідає інтересам гуманізму і справедливості. Інший підхід веде до ототожнення причин і умов, з чого виникає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за діяння, доволі віддалено зв'язані з настанням певної шкоди. На жаль, така тенденція, що не відповідає сучасним філософським уявленням, простежується в багатьох останніх роботах з кримінального права. Науковою новизною, насамперед в аспекті кримінального права, характеризуються наступні положення дисертації.

1. Обґрунтовується висновок, що так звана “цільова причинність”, усупереч тенденції до визнання її суб'єктивною категорією, – це явище об'єктивне. Причинний зв'язок не перетворюється в явище суб'єктивного порядку через те, що людина цілеспрямовано створювала його, витончено “конструювала”. Причинний зв'язок як утілення ретельно продуманого, ідеально спланованого людиною розвитку подій усе одно залишається об'єктивним, як і той зв'язок, що залишився нею непоміченим. Таке трактування об'єктивного характеру причинного зв'язку, що відповідає загальнонауковим уявленням, дає підстави визнати безпідставною досить розповсюджену в кримінальному праві точку зору, ніби-то наявність прямого наміру завдати певної шкоди сама по собі здатна трансформувати один злочин в інший. Зокрема, що