LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв'язку в кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз)

як породжуючий чинник (чи передує передбачувана причина гіпотетичному наслідку, чи є дане діяння хоча б однією з умов його настання тощо). Фіксується увага на тому, що найчастіше ці етапи існують у свідомості особи, яка застосовує закон, у “згорнутому”, “інтуїтивному”, симультанному вигляді. Центральна ж проблема полягає в тому, щоб якимсь чином переконатися у породжуючому характері того явища, у якому передбачається причина негативної події.

22. Вперше в науці кримінального права пропонується вирішувати питання про породжуючий характер діяння за допомогою методу “лінгвістичної інтуїції”, котрий ґрунтується на колосальному досвіді пізнання причинного зв'язку, накопиченому людством. Цей досвід відбитий у вироблених тисячоліттями мовних конструкціях. Відповідно до методу лінгвістичної інтуїції насамперед необхідно сформулювати проблему у вигляді ряду аналогічних за змістом питальних пропозицій: “ Чи є вчинене діяння причиною даної події, шкоди?”; “Чи спричинена ця шкода вчиненим діянням?”; “Чи тому сталася ця подія, що було вчинене таке діяння?”. Висновкові про наявність причинного зв'язку відповідає судження: “Шкода наступила тому, що було вчинене це діяння”. Якщо така відповідь викликає інтуїтивне відторгнення, внутрішній протест, значить припущення про наявність причинного зв'язку можна вважати хибним. Це діяння лише створювало умови для настання шкоди, але не було його причиною.

23. На основі логіко-філософського аналізу парних філософських категорій зроблено висновок, що причинний зв'язок не має самостійного місця серед ознак об'єктивної сторони складу злочину. Вираз “діяння, наслідок і причинний зв'язок між ними”, що традиційно використовується для характеристики об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом у науковій і навчальній літературі з кримінального права, – логічно небездоганний. Об'єктивна сторона відповідних складів описується з допомогою пари кореспондуючих ознак: “діяння” і “наслідок”. Причинний же зв'язок виступає як атрибут наслідку, оскільки таким може бути названа лише та подія, що перебуває з діянням у причинному зв'язку.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що положення дисертації можуть бути використані як теоретична основа для подальших наукових розробок проблем причинно-наслідкового зв'язку, для уточнення формулювань окремих статей Кримінального кодексу, при розв’язанні конкретних кримінальних справ, у навчальному процесі для викладання і вивчення навчальних курсів з дисциплін кримінального циклу, підготовки нових навчальних і навчально-методичних посібників, а також у науково-дослідній роботі студентів і для підвищення рівня юридичної підготовки працівників правоохоронних органів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені, зокрема, на:

- Міжнародних науково-практичних конференціях:1.Серийные убийства и их предупреждение: юридический и психологический аспекты (Ростов-на-Дону, РЮИ МВД России, 1998). 2. Философия права как учебная и научная дисциплина (Ростов-на-Дону, РЮИ МВД России, 28-29 апреля 1999). 3. Методологічні проблеми правової науки (Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 13-14 грудня 2002 р.).

- Міжкафедральному методологічному семінарі кафедр кримінального циклу. Доповідь “Протиправність дії як однієї з ознак об’єктивної сторони складу злочину” - квітень 1999 р.

- Засіданнях кафедри: Доповіді “Причинний зв’язок як філософська проблема” - лютий 2000 р.; “Онтологічні і гносеологічні ознаки причинного зв'язку” - березень 2002 р.

- Наукове і практичне значення дисертаційного дослідження відображено в опублікованих рецензіях на нього:

1. Навроцький В.О. Свіжий погляд на давню проблему (Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики). – Х.: Основа,1999. – 84 с. // Право України, 2001. - №1. – С.154-155.

2.Аркуша Л.И., Долженков О.Ф., Погребний С.О. Інноваційна філософсько-правова концепція (Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). – Х.: Право, 2003. – 512 с.) // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - №3. – С. 219-222.

3. Еременко А.М. Заметное явление в современном украинском правоведении (Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). – Х.: Право, 2003. – 512 с.) // Вісник Луганської Академії внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – Вип.3. – С. 207-214.


Публікації автора. Результати дисертаційного дослідження викладені в 27 публікаціях, з яких: одна монографія, одна наукова брошура, 21 стаття у фахових виданнях України, 1 стаття в неспеціа-лізованому виданні, тези в матеріалах трьох міжнародних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Монографія складається зі вступу, 11 розділів, поділених на 29 підрозділів, висновку, післямови, списку використаної літератури (662 найменування), анотацій. Загальний обсяг монографії складає 512 сторінок. З них основного тексту – 469 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується ступінь її розробленості, визначається методологічна база. Підкреслюється значимість досягнень у галузі філософії, логіки, психології, мовознавства й інших наук для з'ясування проблем, що виникають при тлумаченні причинного зв'язку як однієї з ознак об'єктивної сторони злочину в науці кримінального права, для встановлення причинного зв'язку між діянням і шкодою, що мала місце, при розв’язанні кримінальних справ.

Розділ I “Співвідношення детермінізму і причинності” має два підрозділи, перший з яких присвячено аналізу філософських позицій. Автор показує, що питання про співвідношення аналізованих понять було досить заплутане у філософській літературі радянського періоду. У словниках і довідниках, призначених для “народного всеобучу”, детермінізм і причинність фактично ототожнювалися. Є підстави вважати, що тим самим тоталітарна система намагалася насадити “історичний фаталізм”, переконати людей, що усе у світі відбувається строго за необхідністю, а тому існуючий устрій є закономірний результат усього попереднього історичного розвитку, і ніякий інший варіант навіть теоретично не міг бути

У підрозділі “Непричинна детермінація” автор доходить висновку, що на сучасному етапі розвитку науки, всупереч думці деяких правників, у філософії, практично загальноприйнятою є точка зору, відповідно до якої детермінізм і причинність – зовсім не співпадаючі поняття. Детермінація - поняття ширше, ніж заподіяння. Крім причинного зв'язку, детермінація містить у собі зв'язки зумовлення, функціональні, зв'язки станів і багато інших, які виявляються в міру розвитку наук. Детермінізм – це категорія, що виражає будь-яку зумовленість явищ, предметів, процесів, усі види зв'язків між ними. Причинність же – категорія, призначена для того, щоб виражати винятково причинно-наслідкові відношення.

Розділ II “Співвідношення понять