LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні проблеми та питання практики криміналістичного опису особи за зовнішністю

працівниками правоохоронних органів. Звернено увагу на опис голови, обличчя загалом, на волосяний покрив голови, шкіри людини, чола, брів, очей, носа, рота, губ, зубів, підборіддя та вушних раковин.

У пункті 2.4.3.“Порядок опису функціональних ознак зовнішності особи” до таких ознак віднесено: поставу, ходу, вираз обличчя, артикуляцію, жестикуляцію, міміку, мовлення, голос, погляд. Дисертант заперечує можливість зарахування до перелічених ознак хворобливих рухів, манер (звичок) і поведінки, яка за своїм змістом є ідентична манерам, оскільки за специфікою і формою прояву у кожної людини їх, здебільшого, вважають особливими ознаками.

У пункті 2.4.4. “Порядок опису особливих ознак зовнішності особи” такими ознаками вважаються особливості анатомічних ознак, а також хворобливі рухи, манери (звички) поведінки, особливості шкіри.

Також проаналізовано порядок опису хворобливих рухів (неконтрольовані, невизначені рухи, які є наслідком різноманітних захворювань), манер, звичок (несвідомі, порівняно стійкі рухи, які повторюються людиною у зв’язку з задоволенням її внутрішніх психофізіологічних потреб). Окрему групу особливих прикмет утворюють особливості шкіри – бородавки, веснянки, жировики, лишаї, пігментні плями, родимки, рубці, татуювання.

У розділі 3 “Практика використання ознак зовнішності особи правоохоронними органами” досліджено практику використання ознак зовнішності у різних сферах правоохоронної діяльності. Розділ містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1“Використання ознак зовнішності органами, які здійснюють розшук осіб, встановлення невпізнаних трупів, а також у криміналістичній реєстрації” висвітлено питання щодо діяльності правоохоронних органів у здійсненні перелічених вище завдань.

Узагальнивши дані з впізнавальних карток у розшукових справах та облікових карток з криміналістичних обліків (криміналістичний облік осіб, які втратили родинні зв’язки, криміналістичний облік невпізнаних трупів, криміналістичний облік татуювань, криміналістичний облік осіб, які ухиляються від суду і слідства), дисертантом виявлено певні особливості та недоліки у їхньому заповненні, зокрема: 1) значну увагу присвячено особливим прикметам, однак поза увагою залишено інші ознаки зовнішності; 2) опис анатомічних ознак виконано лише за однією-двома характеристиками; 3) іноді порушено принципи повноти та використання єдиної термінології; 4) у деяких випадках не описано виявлених татуювань в облікових документах.

У дисертації висвітлено також процес використання правоохоронними органами відомих ознак зовнішності особи для різних видів її розшуку (місцевий (регіональний), державний та міждержавний).

У підрозділі 3.2 “Використання ознак зовнішності особи під час проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ” досліджено випадки використання ознак зовнішності під час проведення слідчих дій у процесі досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ.

Аналіз практики місцевих судів і результатів анкетування респондентів засвідчив, що ознаки зовнішності найчастіше використовують під час пред’явлення для впізнання живих осіб. Автором проаналізовано застосування методики словесного портрета у протоколах допиту перед пред’явленням для впізнання та протоколах проведення впізнання.

Підтримується позиція Є. Самолаєвої щодо використання під час допиту та опису ознак зовнішності наглядної демонстрації - малюнків, діапозитивів із зображенням окремих частин обличчя людини, кольорових таблиць (шкала кольорів), комп’ютерних, композиційних портретів. Дисертантом запропоновано зазначати у проколі допиту (впізнання) назву підручника, посібника, джерело отримання такої наглядної демонстрації.

У дисертації виділено певні особливості проведення пред’явлення впізнання за ознаками зовнішності. Під час впізнання за голосом необхідно орієнтуватися не тільки на ознаки голосу, але й на ознаки мовлення і розглядати їх у сукупності. Під час пред’явлення для впізнання татуювань доцільно використовувати подібні татуювання з різноманітних колекцій (довідників), спочатку їх сфотографувати або зробити схожу мальовану копію.

На підставі аналізу використання ознак зовнішності за результатами проведення пред’явлення для впізнання в обвинувальному висновку, протоколі судового засідання та у вироку дисертантом зроблено наступні висновки: 1) лише в одній кримінальній справі протокол пред’явлення для впізнання не зазначено як доказ в обвинувальному висновку; 2) у 69% протоколах судових засідань вказано факт дослідження під час судового розгляду протоколу зазначеної слідчої дії, і майже у 61% вироках зазначено, що вина підсудного підтверджується результатом виконання вищевказаної слідчої дії; 3) в одній кримінальній справі у вироку зазначено, що таку слідчу дію виконано з порушенням ст.174 КПК України.

У підрозділі 3.3 “Використання ознак зовнішності особи в експертній практиці” досліджено випадки використання ознак зовнішності експертами, які беруть участь як спеціалісти під час слідчих і процесуальних дій, а також, власне, і під час експертного дослідження.

У роботі висвітлено питання співпраці експертів-медиків з криміналістами (медико-криміналістичні групи) у Російській Федерації. Автор заперечує доцільність створення в Україні на постійній основі таких спеціалізованих груп у складі експертів-криміналістів і судових медиків через відсутність на території нашої держави частих природних катастроф або надзвичайних ситуацій. Якщо відповідні ситуації виникають (наприклад, Скнилівська трагедія), то такі групи доцільно створювати тимчасово для виконання певних завдань.

Досліджуючи довідки про виготовлення фотокомпозиційного портрета, дисертант звернув увагу на помилки, допущені під час опису в них ознак зовнішності.

З огляду на різноманітність форм використання ознак зовнішності в експертній діяльності, автором зазначено: об’єкти портретної експертизи; питання, які вона вирішує; вимоги до зразків, які надаються для дослідження. Аналізуючи праці українських, російських і польських вчених-криміналістів та судових медиків, автор охарактеризував методи, які використано під час проведення експертиз щодо дослідження та встановлення ознак зовнішності, а саме: метод порівняльного опису, накладення зображень черепа на прижиттєві фотокартки розшукуваного (фотосуміщення), метод лазерної стереолітографії, рентгенологічні методи, комбінований графічний метод, методи зіставлення, ковзання та реперажу, зіставлення прижиттєвих і посмертних рентгенівських знімків грудної клітки, прижиттєвої фотографії і посмертної рентгенограми черепа.

У роботі зазначено, що під час проведення судово-медичних експертиз живих осіб та різноманітних частин, фрагментів тіла трупа (черепа, кісток та ін.) за допомогою