LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України

та якісною професійно мотиваційною спрямованістю рівноцінні (14,5%) та (15,4%) відповідно, майже у 30% респондентів контрольних і експериментальних груп мотивом вибору професії є отримання вигоди від професії та компенсації тобто кар’єристсько-споживацький мотив, та лише у 16,9% курсантів контрольної та 16,1% курсантів експериментальної груп мотивом є реалізація себе як особистості.

Прояв у свідомості і реалізація ознак у практичних діях соціально-професійної зрілості в КГ майже тотожній прояву і реалізації цих ознак в ЕГ: розбіжність складає 0,3%, що є допустимим.

Після завершення стажування, на робочому місці (кінець 8 семестру), курсанти контрольних і експериментальних груп сприймають зброю як засіб необхідний для виконання професійних обов’язків – 37,5% у КГ і 51,6% у ЕГ.

Високого рівня соціально-професійної зрілості, досягли курсанти як в КГ, так і в ЕГ. Високого рівня досягли 29,4% КГ та 44,4% курсантів ЕГ, достатнього рівня досягли 35,6% КГ і 31,4% у ЕГ, середнього рівня – 30,0% у КГ і 21,5% у ЕГ , низького рівня – 4,8% у КГ та 1,3% у ЕГ.

На високому рівні, відсутність такої ознаки соціально-професійної зрілості, як життєва філософія, притаманна курсантам як КГ, так і ЕГ. У КГ на низькому рівні відсутні такі риси соціально-професійної зрілості, як відповідальність, креативність, синергічність. У ЕГ – відповідальність, толерантність, автономність, самоприйняття, креативність, синергічність.

Відсутність вказаних ознак соціально-професійної зрілості на низькому рівні дає підставу вважати, що вони в ході формувального експерименту досягли більш високого рівня (середнього, достатнього, високого). Отже, запропонована педагогічна модель формування соціально-професійної зрілості курсантів на етапі її реалізації в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу закритого типу – результативна.

Динаміка змін соціально-професійної зрілості у курсантів КГ та ЕГ показала, що в усіх групах зберігається тенденція до розвитку вказаних ознак соціально-професійної зрілості. Порівнюючи результати, одержані в КГ та ЕГ, необхідно констатувати яскраво виражену їх різницю. Експериментальна вибірка курсантів через реалізовану авторську педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості, показала значно вищі результати, ніж контрольна.

Констатація змін в контрольних і експериментальних взводах, що спостерігалася за наслідками зрізів, дала підставу ствердно відповісти на головне питання нашого дослідження. Отже, запропонована нами педагогічна модель формування соціально-професійної зрілості курсантів та методика поетапної її реалізації в навчально-виховному процесі є достатніми для формування соціально-професійної зрілості курсантів – майбутніх офіцерів міліції.

ВИСНОВКИ

Теоретико-методологічний аналіз проблеми становлення і професійного розвитку особистості професіонала дав можливість встановити, що в умовах розбудови демократичного суспільства проблема соціально-професійної зрілості працівників органів внутрішніх справ набуває неабиякої актуальності. Її розв’язання тісно пов’язане з пошуком нової парадигми розвитку вищої освіти, із завданнями модернізації вищої юридичної освіти, впровадженням сучасних інноваційних технологій у підготовку майбутнього офіцера міліції, при застосуванні яких проблеми особистості її гармонійного розвитку і формування соціально-професійної зрілості стають у центрі діяльності вищих навчальних закладах МВС України.

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки:

1. Вивчення стану дослідженості проблеми професійної підготовки майбутніх офіцерів міліції у педагогічній теорії свідчить про значне посилення уваги до вивчення її психолого-педагогічних аспектів впродовж останніх десяти років. Дослідниками виявлено особливості адаптації курсантів до навчання у вищому навчальному закладі МВС України, а також до їхньої майбутньої професійної діяльності в органах внутрішніх справ; розкрито особливості професійної свідомості у курсантів; педагогічні умови виховання у курсантів відповідального ставлення до виконання службових обов’язків, дотримання моральних орієнтацій і дисциплінарної відповідальності; обґрунтовано і розроблено методику формування професійної правової культури, підготовки працівників міліції до спілкування з різними категоріями населення, спеціальної фізичної підготовки та готовності до дій у нетипових та екстремальних ситуаціях правоохоронної діяльності; формування професійної усталеності курсантів тощо.

Аналіз практики професійної підготовки майбутніх офіцерів міліції до професійної діяльності у вищому навчальному закладі закритого типу свідчить, що ці теоретичні здобутки недостатньо використовуються для подолання суперечностей між високими вимогами суспільства до правоохоронної діяльності і низьким рівнем особистої відповідальності працівників органів внутрішніх справ за її результативність; між усталеністю статутних відносин і функцій, що визначають зміст професійної діяльності правоохоронця і мінливістю, неординарністю ситуацій, котрі спонукають його до професійних дій; між потребою суспільства в підвищенні престижу суб’єктів правоохоронної діяльності і недостатнім інтелектуальним, моральним і професійним їхнім потенціалом; між необхідністю розвитку творчої активності, лідерських, комунікативних і ділових якостей особистості майбутнього працівника правоохоронних органів, який повною мірою усвідомлює свою високу відповідальність за виконання професійних функцій і відсутністю відповідних психолого-педагогічних умов для їх розвитку і стимулювання; між вимогою формування активної суб’єктної дослідницької позиції курсантів у процесі здобуття вищої юридичної освіти й переважно пояснювально-ілюстративним, репродуктивним характером навчальної діяльності, що забезпечує формування їхньої об’єктної позиції у правоохоронній діяльності.

2. На основі вивчення зарубіжного досвіду професійної підготовки (Великої Британії, Канади, Німеччини, США, Японії) працівників поліції виявлено певні особливості, зокрема: розгалуженість і різноманітність поліцейських систем, наявність поліцейських органів у різних міністерствах і відомствах, їх незалежність та автономність. Високий професіоналізм поліції значною мірою досягається завдяки досконалій професійній підготовці у фахових поліцейських закладах освіти. Крім того, поліцейський змушений протягом усієї служби навчатися, від цього залежить його кар’єрне зростання, присвоєння офіцерського чину, оплата праці, пільги тощо. У зв’язку з цим підготовка в навчальних закладах спрямована не лише на знання і вміння, а й вироблення здатності до саморозвитку, адаптації до соціальних, інформаційних, технічних та технологічних вимог, кваліфікованого здобуття нових знань шляхом самоосвіти. Навчання поліцейського має ґрунтуватися на засадах випереджальної освіти.

3. Доведено, що