LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України

визначили: відповідальність; контактність; толерантність; децентрація; автономність; синергічність; самосприйняття; креативність; глибинність переживань; життєва філософія.

Професійна зрілість передбачає: соціальну зрілість (володіння правовими нормами, засобами спільної професійної діяльності і співробітництва, прийнятими в суспільстві прийомами професійного спілкування тощо); особистісну зрілість (володіння засобами самовираження і саморозвитку, засобами протидії професійним деформаціям особистості); діяльнісну зрілість (уміння на високому рівні діяти професійно, здатність до самореалізації і саморозвитку в межах професії, до творчих проявів власної індивідуальності).

Професіонал – це особистість, яка володіє нормами професії як у мотиваційному, так і в інструментальному планах, результативно і успішно, з високою продуктивністю і якістю здійснює свою трудову діяльність, відзначається розвинутими професійними перспективами, самостійно будує сценарій свого професійного життя, розвиває свою індивідуальність засобами професії, протистоїть зовнішнім перешкодам, збагачує досвід професії оригінальним творчим внеском, сприяє підвищенню престижу своєї професії в суспільстві і суспільного інтересу до неї.

Особистісний і професійний розвиток зумовлюють один одного. Риси особистості суттєво впливають на вибір професії та подальший професійний розвиток. Вони можуть сприяти досягненню професійної майстерності, творчій самореалізації, а можуть стати на перешкоді професійному становленню.

Професійний і особистісний розвиток, незважаючи на їх взаємозумовленість, необхідно розрізняти. У професійному розвитку виявляються внутрішнє середовище особистості, її активність, потреби самореалізації. Вибір і розвиток професійної діяльності – це реалізація певної особистісно визначеної стратегії життєвого сценарію.

У третьому розділі – “Теоретична основа соціально-професійної зрілості як провідної якості особистості працівника міліції” – розкрито становлення і розвиток особистості працівника міліції у професійній діяльності та принцип цілісності структурних характеристик його соціально-професійної зрілості, змістові характеристики та критерії соціально-професійної зрілості працівника міліції.

Визначення соціально-професійної зрілості як якості особистості, що зумовлює її професійну діяльність, потребує розгляду цього феномена з погляду: об’єктивних обставин, що зумовлюють потребу в існуванні соціально-професійної зрілості особистості і суб’єктивних чинників, які визначають, чи буде досягнута ця зрілість взагалі, якого рівня вона досягне у своєму розвитку і в чому буде виявлятися. Підставою для проведення такого аналізу слугує відома у сучасній психології і педагогіці теза, згідно з якою не тільки обставини, зовнішні чинники впливають на становлення особистості, а й сама особистість визначає, ким і якою вона прагне стати.

Викладено положення, пов’язані з особливостями правоохоронної діяльності. Відповідно до загальних закономірностей становлення професіонала правоохоронна діяльність стає об'єктом регулювання з боку суспільства і його державних структур, а її технологія зводиться в ранг державного нормативу чи еталона якості. Оформляючись професійно, правоохоронна діяльність дедалі більшою мірою набуває ознак стійкості, що забезпечує збереження її якісно незмінною. Об'єктивно цей стан може зберігатися досить тривалий час, навіть якщо результати правоохоронної діяльності, їхня якість і технологія щодо охорони і захисту правопорядку ввійдуть у пряму суперечність з тенденціями і потребами суспільного розвитку.

Юридичний фах визначає сферу професійної діяльності з чітко визначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, умінь і навичок, розвиненого рівня професійно-правового мислення і здатності діяти у відповідних умовах. Спеціалізація в галузі юридичної професії виявляється в діяльності таких фахівців: слідчого органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, податкової міліції; військового прокурора армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та ін.; судді господарського суду, суду загальної юрисдикції, адміністративного суду, конституційного суду та ін.; інспектора міліції (інспектор дозвільної системи, дільничний інспектор, інспектор ДАІ, інспектор кримінальної міліції у справах неповнолітніх, інспектор по роботі з персоналом та ін.).

Проаналізовано чинники, що впливають на умови перебігу професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, наявність спеціальних правових знань, вмінь і практичних навичок, необхідних для правоохоронної діяльності.

Особливу увагу у розділі приділено обґрунтуванню принципу цілісності соціально-професійної зрілості працівника ОВС. Важливою передумовою й умовою збереження і розвитку цілісності цього новоутворення є його неоднорідність і суперечливість, що є джерелом її функціонування і розвитку. Розуміння соціально-професійної зрілості як цілісності в структурі особистості працівника міліції пов'язане з визнанням конкретно-історичного характеру її функціонування. Цілісність не може розглядатися ізольовано, оскільки безліччю своїх зв'язків і відносин опосередкована в навколишній дійсності. Ці зв'язки і відносини породжують якість цілісності, тільки в них вона виявляє свій конкретний зміст на рівні реальних процесів і явищ. І будь-яка зміна в цих зв'язках і відносинах, внутрішніх і зовнішніх умовах функціонуванняцілісності неминуче спричиняють її зміну, тобто породжують вже іншу цілісність, що володіє іншою якістю.

Психологічна структура особистості виступає основою для систематизації професійно важливих якостей фахівця, для створення ідеальних професійних моделей особистості, що має важливе теоретичне і практичне значення для психології праці і професійної підготовки.

Аналіз соціально-професійної зрілості як цілісної системи передбачає визначення її критеріїв. Вивчення філософсько-соціологічної і психолого-педагогічної літератури дало можливість з’ясувати погляди науковців щодо критеріїв соціальної зрілості особистості. Такими переважно називають: активну життєву позицію особистості (В.Г. Нестеренко, О.Ф. Плахотний та ін.), ставлення до праці і якість самої праці на благо суспільства (В.М. Клюкин, С.П. Плаксій, О.Г. Харчев), здатність до самовиховання і саморегуляції (В.В.Радул, Р.І. Хмелюк), соціальну відповідальність (Г.М. Заболотна, К. Муздибаєв). Значний науковий інтерес з погляду підходу до проблеми критеріїв становлять дослідження Ю.П. Бардіна, В.А. Кузьміна, В.В. Радула. Їх відзначає прагнення обґрунтувати методологічні вимоги щодо виділення критеріїв рівня зрілості індивіда, охопити всі її структурні рівні, оцінити в єдності кількісні і якісні параметри розвитку особистості.

Вибір культуровідповідності як вихідного критерію в системі зумовлений тим розумінням культури, що склалося останніми роками у філософській літературі. При