LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України

відомих у поглядах розходженнях головне, у чому збігаються думки більшості дослідників, полягає в тому, що культура – це не тільки створюване людьми предметне багатство (матеріальне і духовне), це лише зовнішня форма існування, справжній же її зміст – розвиток людини, у всьому різноманітті і цілісності її суспільного існування. Розуміння культуровідповідності як критеріюрозвитку соціально-професійної зрілості особистості нерозривно пов’язано з її роллю як механізму передачі соціального досвіду.

Обґрунтовуючи критерій соціальної активності, ми виходили з того, що формування зрілості пов'язане з відповідним розвитком і розкриттям потенцій особистості. У міру того, як підвищується рівень її організації, особистість стає більш інтегрованою. Підвищується свідомість, тобто індивід починає глибше розуміти соціальний зміст вчинків, їх моральне значення. Краще плануються дії, передбачаються їхні наслідки для себе, для інших. Уточнюється уявлення про власні здібності на підставі усвідомлення своїх успіхів і невдач, досягнень і поразок. Включаючись у соціальні процеси, особистість тим самим змінює свою життєдіяльність. Беручи участь у суспільному житті, вона водночас активно визначає і розвиває “лінію” свого життя. Основною умовою самовизначення особистості й свідомого регулювання своєї життєдіяльності є її соціальна активність.

Соціальна активність як критерій особистісної зрілості характеризує індивіда за рядом показників: суспільне значення і соціальна цінність дій особистості; широта і глибина оволодіння основними сферами і видами діяльності; інтенсивність соціальних дій, їхня ефективність; ініціативність.

Специфічним механізмом і формою вияву відповідальності є почуття громадянського обов'язку. Усвідомлення обов’язку – один з істотних показників громадянської і моральної зрілості, що дає підстави визначити соціальну відповідальність як критерій соціально-професійної зрілості працівника органів внутрішніх справ.

У спеціальній літературі, як правило, виділяють дві форми відповідальності – ретроспективну і перспективну (активну). Активна форма відповідальності більш висока і досконала, пов'язана з розвинутою здатністю індивідуальної свідомості моделювати майбутню поведінку в такий спосіб, щоб вона не підпадала під будь-які суспільні санкції.

Між соціальною зрілістю особистості та її критеріями існує складний діалектичний взаємозв'язок. Він полягає в тому, що формування зрілої особистості з розвинутими потребами і здібностями безпосередньо залежить від повноти освоєння нею елементів людської культури, від того наскільки вона відповідальна й активна в досягненні суспільно важливих цілей. Цей зв'язок виражається водночас у тому, що розвиток особистості в напрямі її більш високої зрілості, досягнутий нею на певному етапі життєдіяльності, стає необхідною передумовою подальшого зростання соціальної культури, підвищення соціальної активності і відповідальності людини. Отже, культуровідповідність, соціальна активність і соціальна відповідальність виступають одночасно критеріями особистісної зрілості і найважливішими факторами її становлення і розвитку як суб'єкта суспільного життя.

У четвертому розділі – “Формування соціально-професійної зрілості курсантів у вищій школі” – розкрито внутрішні і зовнішні чинники професійного розвитку особистості працівників міліції, етапи становлення соціально-професійної зрілості курсантів та психологічні механізми формування соціально-професійної зрілості в процесі професійної підготовки, охарактеризовано педагогічну модель формування соціально професійної зрілості курсантів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу МВС України.

У сучасній соціокультурній ситуації особливої актуальності набувають завдання підготовки професіоналів для основних сфер трудової і творчої діяльності людини, нові цінності суспільства – професіоналізм, компетентність, самореалізація, заповзятливість –становлять суть парадигми сучасної науки, однією з провідних ідей якої стала ідея піднесення особистісного розвитку до мети професійного зростання. Ми підтримуємо точки зору, що фундаментальною умовою розвитку інтегральних характеристик особистості і продуктивності її професійного становлення є усвідомлення необхідності зміни, перетворення свого внутрішнього світу, рефлексія можливостей самоздійснення в професіоналізації, у праці, підвищенні рівня професійної самосвідомості (А. К. Маркова, Л. М. Мітіна, А. І. Донцов, Г.С. Никифоров). Отже, головним елементом і основною умовою професійного становлення виступає сама особистість, її активність, особливості самосвідомості, реалізовані в рефлексії.

Здійснюючи науковий пошук з цього напряму, ми врахували, що у регуляції розвитку важливим чинником є еталонна модель особистісної і професійної структури професіонала (“образ професіонала”), що будує й оцінює суб'єкта на кожному етапі професіоналізації. Зіставлення образу “Я-професіонал” і “образу професіонала”, оцінка ступеня їх неузгодженості, прагнення і вироблення стратегій наближення до еталонної моделі, безумовно, сприяють формуванню установок і спонукальних сил особистості до вдосконалення власної психологічної структури.

У розділі викладено положення щодо рефлексії як індивідуальної здатності до самозміни, встановлення меж “Я-самості”, як самовизначення суб'єкта всередині власних уявлень про себе (встановлення внутрішніх орієнтирів і способів відділення “Я” і “не-Я”) (Є.Р. Новикова, В. І. Слободчиков і Є. І. Ісаєв, М.Ю. Варбан та ін.)

Дослідження динаміки професійного становлення особистості, як і будь-якого психічного процесу, пов'язане з виявленням основних фаз (етапів, ступенів, стадій), їх послідовності, закономірностей переходу однієї фази в іншу і вивчення умов, що забезпечують розвиток. Нами обґрунтовано і розроблено педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості курсантів як майбутніх офіцерів міліції та методику поетапного її впровадження.

Згідно із цією моделлю перший етап, збігається з навчанням курсантів на І курсі. Його мета полягає у розвитку майбутніх офіцерів міліції як суб’єктів професійного самовизначення. Її досягнення забезпечується: адаптацією курсантів до умов життя в навчальному закладі закритого типу; адаптацією до вимог і умов індивідуальної і колективної навчальної діяльності у вищій школі МВС України; усвідомленням і прийняттям норм поведінки і діяльності в статусі курсанта.

Другий етап збігається з навчанням на ІІ та ІІІ курсах. Його мета – поступова і послідовна самоідентифікація курсантів як суб’єктів професійної правоохоронної діяльності. На цьому етапі головна увага приділяється оволодінню курсантами нормами і вимогами професії юриста-працівника міліції і професійної правоохоронної діяльності; усвідомленню своїх можливостей і недоліків стосовно обраної професійної діяльності, осмисленню і створенню програми особистісного