LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та методичні питання неідентифікаційних досліджень в судовому почеркознавстві

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ






Івакін Едуард Олександрович




УДК 343.977






ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ НЕІДЕНТИФІКАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

В СУДОВОМУ ПОЧЕРКОЗНАВСТВІ




12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза





Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук











КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України, кафедра криміналістичних експертиз, Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів.


Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

Меленевська Зінаїда Семенівна,

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, старший науковий співробітник


Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Фрідман Ісак Якович,

Академія Державної податкової служби України, професор кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики


кандидат юридичних наук,

Ковальчук Зінаїда Олександрівна,

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, комплексу Києво-Могилянської Академії, доцент кафедри правознавства, старший науковий співробітник


Провідна установа - Київський Національний університет імені Тараса

Шевченка, кафедра кримінального процесу

та криміналістики (м. Київ)

Захист відбудеться "25" вересня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ України (03035, Київ-35, Солом'янська площа, 1)


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, Київ-35, Солом'янська площа, 1)


Автореферат розісланий "10" липня 2003 року.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лук’янчиков Є.Д.




Загальна характеристика роботи


Актуальність теми дослідження. Розвиток незалежної України вимагає вирішення багатьох складних соціально-економічних та політичних проблем у суспільстві. Злочинність наблизилась до факторів політичного значення, стала характеристикою стану суспільства, суттєвим дестабілізатором громадського життя.

Природно, що зміни на краще в суспільстві пов'язані з підвищенням ефективності боротьби зі злочинністю.

Успіх боротьби зі злочинністю визначається якістю розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ. Досягнення істини на попередньому слідстві та у судовому розгляді можливо тільки шляхом встановлення обставин, сукупність яких складає предмет доказування по конкретній справі.

Засобом доведення в кримінальному процесі служать лише такі докази, що отримані з джерел, строго визначених кримінально-процесуальним законодавством. Основною задачею правосуддя є встановлення за допомогою доказів об'єктивної істини в справі.

Стаття 75 КПК України до одного з таких джерел доказів, використовуваних з метою встановлення істини, відносить висновок експертизи.

Найсуттєвішим втіленням у життя Конституції України є зростання наукового потенціалу правоохоронних органів, що активно сприяє розвитку різних видів криміналістичних досліджень речових доказів. Активне впровадження в судово-експертну практику криміналістичних досліджень – це проява державної політики України, необхідна умова підвищення ефективної діяльності правоохоронних органів.

Криміналістичні експертизи як важливий науковий резервуар інформації відображають загальні тенденції переходу на новий рівень боротьби зі злочинністю.

Серед численних видів судової експертизи одне з перших місць належить криміналістичній експертизі почерку і підписів, призначуваної по значній кількості карних і цивільних справ.

По багатьох видах злочинів (злочини проти державного ладу, проти особистості, особистої і державної власності тощо) часто основним джерелом доказу по справі служить висновок судово-почеркознавчої експертизи, за допомогою якої установлюються факти, що мають значення для справи. Як правило, це почеркознавчі дослідження, спрямовані на встановлення конкретного виконавця того чи іншого рукописного документа.

Високий рівень теорії і методик судового почеркознавства, застосовуваних в експертній практиці, дозволяє експертам успішно вирішувати багато задач ідентифікаційного характеру.

Сучасний стан розвитку судового почеркознавства не означає, що розробка основних його проблем завершена. Вірніше говорити про те, що покладений початок його заглибленому пізнанню, вивченню основних закономірностей формування, функціонування та зміни почерку, їх експертного дослідження.

У наш час судово-почеркознавча експертиза поряд з ідентифікаційними задачами спроможна вирішувати також так звані неідентифікаційні, які дають можливість одержувати інформацію про зовнішні обставини письма та внутрішній стан виконавця, а також інформацію про різні параметри особи (наприклад, стать, вік тощо), тобто вирішувати задачі про групову належність виконавця почеркового об’єкту.

Властивості почерку, які використовуються для індивідуальної ідентифікації, у значній мірі вивчені криміналістами. У меншій мірі досліджено ті властивості почерку які несуть інформацію про зовнішні обставини виконання рукопису і внутрішній стан пишучого, а також властивості почерку, що дозволяють вирішувати класифікаційні задачі (встановлення статі виконавця, його віку і т.д.). Не вирішено і ряд теоретичних питань, пов'язаних із віднесенням цих видів досліджень до тієї або іншої групи.

Водночас потреби практики щодо вирішення цих почеркознавчих задач достатньо великі.

Обґрунтованими і переконливими висновки експерта можуть бути лише у випадках, коли він підтверджує їх аналізом тих фактів, що встановлені в процесі дослідження, докладно описує методику дослідження і в деяких випадках навіть посилається на конкретні положення науки, які використовував в своєму дослідженні.

Методи і методики діяльності