LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та методичні питання неідентифікаційних досліджень в судовому почеркознавстві

експерта – це система дій і операцій по вирішенню практичних задач, яки відіграють важливу роль у вирішенні задач судової експертизи. Вони формуються та базуються на відповідних наукових методах; характері і властивостях об’єкту діяльності; досвід вирішення конкретних практичних задач.

У судовій експертизі метою застосування всякого методу є встановлення об’єктивної істини. Але експертне дослідження відрізняється від загального наукового дослідження тим, що визначну роль відіграє можливість допустимості того чи іншого метода для використання в експертній практиці, тобто його апробація з метою визначення наукової обґрунтованості, надійності, можливості отримання за його допомогою достовірних результатів.

Питання неідентифікаційних досліджень у судовому почеркознавстві були предметом дослідження багатьох вчених-криміналістів. До числа відомих розробок відносяться дослідження, проведені вченими-криміналістами Ароцкером Л.Ю., Орловою В.Ф., Купріяновою Г.А., Кулагіним П.Г., Колонутовою А.І., Кірсановим З.І., Рогозіним О.П., Каюновим О.Н., Сахаровою Н.Г., Погібко Ю.М., Клименко Н.І., Салтевським М.В. Серьогіним В.В. та іншими.

Як показує практика, існуючі методики не є досконалими і не завжди дозволяють вирішити в повній мірі поставлені перед експертами неідентифікаційні задачі.

Виділені вченими-почеркознавцями симптомокомплекси ознак, що використовуються для вирішення діагностичних задач, мають груповий характер і тому не дозволяють встановити конкретну причину, що спричинила зміни в почерку.

Так, значну складність становить вирішення задачі про визначення внутрішнього стану виконавця, зокрема, стану підвищеного нервового збудження або гальмування, стресу, хвилювання, або стану, пов’язаного із порушенням опорно-рухових функцій, тощо.

Не всі методики, запропоновані для вирішення класифікаційних задач, дають достовірні результати (наприклад, методики встановлення віку та статі виконавця по коротких записах). Це можна пояснити недостатньою ефективністю розроблених раніше методик, надзвичайною складністю і трудомісткістю для використання в експертній практиці, а також тим, що вони розроблені для дослідження текстів, виконаних російською мовою, без урахування особливостей українського алфавіту. Особливо це стосується методик по встановленню статі та віку виконавця рукописного тексту. Крім того, всі існуючі методики вирішення класифікаційних задач ґрунтуються на обрахуванні інформативної значимості ознак згідно старих прописів російської мови, що після введення в дію нових прописів значно завищує її.

Разом з тим, відомості, які отримані за допомогою таких досліджень, іноді необхідні слідству або суду, бо дозволяють підтвердити або виключити ту чи іншу слідчу версію.

Висвітлення основних проблем судового почеркознавства на сучасному рівні розвитку є нагальною потребою.

У зв’язку з цим і виникла необхідність в аналізі як самих методик і методичних рекомендацій, так і експертної практики з метою визначення ефективності використання в ній існуючих методичних рекомендацій і вирішення питання про подальший їх розвиток та удосконалення.

Недостатня вивченість зазначеної проблеми і, у той же час, її практичне значення обумовили актуальність теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розробка даної теми пов’язана з планами науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання "Комплексної цільової програми боротьби із злочинністю на 1996-2000 рр.", затвердженої Указом Президента України від 17.09.1996 року № 837/9 і плану основних напрямків діяльності МВС України з виконання Комплексної програми (п.42); плану виконання підрозділами Національної академії внутрішніх справ України наказу № 722 МВС України "Про організацію виконання Комплексної цільової програми боротьби із злочинністю на 1996-2000 рр."; щорічних планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.

Мета і задачі дослідження. На підставі вивчення психофізіологічних основ формування почеркових навичок, сучасного стану і можливостей судово-почеркознавчої діагностики і класифікації, критичного аналізу існуючих методик і методичних рекомендацій, призначених для вирішення неідентифікаційних задач, вивчення та узагальнення практики проведення неідентифікаційних почеркознавчих досліджень, анкетування спеціалістів в галузі судового почеркознавства надати пропозиції щодо можливостей та шляхів удосконалення методичних рекомендацій, практики їх використання, що дозволить розширити коло задач, розв'язуваних экспертами-почеркознавцями.

Для досягнення цієї мети були розв’язані такі задачі:

  • проаналізовані психофізіологічні основи формування почеркової навички з метою обґрунтування можливостей почерку як носія класифікаційної та діагностичної інформації;

  • розроблено теоретичні і методичні питання криміналістичного дослідження для вирішення класифікаційних та діагностичних задач судово-почеркознавчої експертизи;

  • визначено місце і значення методів математичного моделювання для вирішення класифікаційних та діагностичних задач судово-почеркознавчої експертизи;

  • проаналізовані загальні принципи побудови методик для вирішення неідентифікаційних задач судово-почеркознавчою експертизою;

  • проведено узагальнення практики судово-почеркознавчих експертиз по вирішенню неідентифікаційних завдань;

  • проведено анкетування експертів-почеркознавців та представників правоохоронних органів;

- розроблено методичні рекомендації щодо напрямів удосконалення існуючих методик для вирішення неідентифікаційних задач, самого процесу дослідження і оформлення висновків експертів по вирішенню такого виду завдань.

Об’єктом дослідження є рукописні тексти, підписи.

Предметом дослідженняє динамічна сталість почерку та його властивості, обумовлені гнучкістю динамічного стереотипу, що дозволяють пристосовуватись до умов письма, які змінюються.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять принципи та основні категорії діалектико-матеріалістичного пізнання соціальних явищ і процесів розвитку та взаємозв`язку об`єктів реальної дійсності, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі гуманітарних, у тому числі й юридичних наук. Поряд із загальнонауковими методами дослідження (діалектична логіка, аналіз і синтез, індукція і дедукція і т.ін.) в дисертації, з урахуванням специфіки теми та мети дослідження,