LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та методичні питання неідентифікаційних досліджень в судовому почеркознавстві

застосовувались методи конкретно-соціологічних досліджень (документальні спостереження, опитування, експериментальний) і деякі окремі наукові методи (історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та ін.), які забезпечили ефективність наукового аналізу.

Зокрема, при аналізі чинного вітчизняного і зарубіжного законодавства застосовані історичний та порівняльно-правовий методи, при узагальнені і аналізі експертних досліджень – статистичний, при проведенні узагальнення висновків експертів-почеркознавців – експериментальний метод та при оцінці результатів опитування 1000 фахівців правоохоронних органів з питань використання методик неідентифікаційних досліджень в проведенні судових почеркознавчих експертиз – метод анкетування.

Положення, висновки й рекомендації, які є в дисертації, базуються на широкому нормативному, науково-теоретичному й практичному матеріалі.

Правову базу дослідження складають Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, чинні відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України та Міністерства юстиції України.

Теоретичною базою дослідження є наукові праці з проблем філософії, загальної теорії права, соціології, психології, галузевих правових наук і, перш за все, криміналістики і судової експертизи. Емпіричну базу дослідження складають узагальнення експертної практики Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України і ДНДЕКЦ МВС України (проаналізовано більше 600 наглядових проваджень за 1994-1999 р.р.), результати соціологічних досліджень з питань теми дисертації, проведених автором шляхом анкетування і опитування 1000 респондентів - працівників органів внутрішніх справ.

Наукова новизна дисертації визначається дослідженням на монографічному рівні на підставі вивчення психофізіологічних основ формування почеркових навичок, критичного аналізу існуючих методик вирішення як класифікаційних так і діагностичних задач, теоретичних і практичних питань, направлених на подальше удосконалення методик та методичних рекомендацій по вирішенню судово-почеркознавчою експертизою неідентифікаційних задач.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується в наступних основних положеннях:

- обґрунтована класифікація задач, які вирішуються неідентифікаційними дослідженнями в судово-почеркознавчій експертизі;

- скореговане коло неідентифікаційних задач, які можуть бути вирішені на сучасному етапі розвитку судового почеркознавства;

- виявлені найбільш поширені недоліки, притаманні існуючим методикам по вирішенню класифікаційних задач, які приводять до необґрунтованих висновків експертів, обґрунтована думка про неможливість використання деяких з них при проведенні судових експертиз;

- обґрунтована думка про те, що методика встановлення похилого й старечого віку виконавця рукописного тексту вирішує не класифікаційну, а діагностичну задачу – встановлення відносно постійних (хронічних) збиваючих факторів, до яких можна віднести й вікові зміни організму;

- визначені можливості існуючих методик для вирішення діагностичних задач. Обґрунтована необхідність розробки такої формалізованої систему ознак і процесу їх виділення, яка вирішила б завдання однозначного сприйняття всіх ознак будь-яким експертом;

- надані рекомендації щодо формулювання оціночних суджень експертів по вирішенню діагностичних завдань на кожному з етапів дослідження, загального висновку та надані методичні рекомендації по оформленню висновків судово-почеркознавчої експертизи при вирішенні діагностичних задач.

Теоретична і практична значимість дисертаційної роботи визначається тим, що розробка проблематики експертного дослідження має на меті сприяти подальшому розвитку теорії судової експертизи, її наукових засад, а пропозиції і рекомендації дисертанта спрямовані на підвищення ефективності рішення практичних задач слідчої й експертної діяльності. Автором визначені напрями та надані рекомендації щодо проведення подальших досліджень з метою удосконалення експертної практики при вирішенні найбільш складного виду задач судово-почеркознавчої експертизи, вирішення яких значно збільшить обсяг експертної інформації про досліджуваний об'єкт, підвищують їхній науковий рівень і обґрунтованість висновків експертів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на засіданні кафедри криміналістичних експертиз Національної академії внутрішніх справ України, оприлюднені на міжнародній науково-практичної конференції “Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини” (Київ, 26 березня 1999р.) та на міжнародній науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (Сімферополь, 19-21 вересня 2002р.). Теоретичні і експериментальні висновки роботи використані в процесі викладання курсу криміналістичних експертиз (теоретичні основи судової експертизи, судове почеркознавство) в Навчально-науковому інституті підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України.

Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні опубліковані автором в 5 одноособових наукових статтях, три з яких у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел (327 найменування). Повний обсяг дисертації – 190 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, зв’язок з науковими програмами, розкривається її мета і задачі, методологічна і теоретична основи, на яких базується висвітлення наукової новизни і практичної значимості розроблювальної теми; визначаються основні положення, що виносяться на захист.

Розділ 1 “Почерк як носій класифікаційної та діагностичної інформації” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Психофізіологічні основи формування почеркового навику” присвячений розгляду питань, що стосуються психофізіологічних основ рішення класифікаційних та діагностичних задач судово-почеркознавчої експертизи. Зокрема, звертається увага на те, що формування почерку і зміни в ньому відбуваються в результаті комплексного впливу з однієї сторони природних – психічних і фізіологічних механізмів, а з іншого боку – під