LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та методичні питання неідентифікаційних досліджень в судовому почеркознавстві

“прямі” кореляційні залежності між статтю і ознаками почерку. На першому етапі розробки експертних методик, повязаних із встановленням параметрів особи за почерком, це було виправдано й правомірно. Разом із тим, цілком природна невідповідність “прямих” морфологічних та “опосередкованих” психологічних даних про ту чи іншу особу може відображатися у почерку, впливаючи як на ступінь надійності відповідних методів, так і на їх ефективність, у тому числі й на пояснення зони НПВ та помилкових рішень.

При визначенні віку виконавця тексту в методиці не враховано, що співвідношення ознак почерку в осіб молодого і середнього віку й трансформованих властивостей в залежності від віку значною мірою залежить від окремих властивостей почерку конкретної особи, складності його структури. У звязку з цим, на думку автора, остаточний висновок щодо віку виконавця рукописного документу повинен робитись не лише на основі аналізу його почерку, але й шляхом ретельного вивчення обставин появи досліджуваного документу, його змісту, стилю викладення тексту, особливостей писемної мови тощо. Тільки застосовуючи такий підхід можна досягти більш точного висновку щодо віку й виключити помилки.

Відзначаючи малу ефективність і сумнівний рівень вірогідності одних і трудомісткість інших, автор до того ж звертає увагу на неможливість їхнього використання в повному обсязі для рішення задач визначення статі та віку виконавця рукописного тексту, виконаного українською мовою, у зв'язку з тим, що розроблені комплекси ознак розраховані тільки на російську писемність.

Аналізуючи методику встановлення похилого й старечого віку виконавця рукописного тексту, автор з урахуванням проведеного ним узагальнення експертної практики, обґрунтовує думку про те, що ця методика вирішує не класифікаційну, а діагностичну задачу – встановлення відносно постійних (хронічних) збиваючих факторів, до яких можна віднести й вікові зміни організму.

На думку дисертанта, нагальною проблемою як для теорії так і для практики проведення почеркознавчих класифікаційних досліджень є удосконалення існуючих методик та подальша розробка питань щодо визначення кореляційної залежності між почерком та загальнофізичними властивостями за почерком (конституції людини, типу будови тіла, зросту тощо) та створення відповідних науково-обґрунтованих методик. Це дозволить отримувати необхідну пошукову інформацію й тим самим звужувати коло розшукуваних осіб.

Підрозділ2.2. “Діагностичні почеркознавчі дослідження в судовому почеркознавстві”розглядається суть поняття діагностичних досліджень у судовому почеркознавстві.

Визначаються діагностичні задачі, які вирішуються судово-почеркознавчими дослідженнями: встановлення факту незвичайності письма, визначення характеру цієї незвичайності, групи чи різновиду обставин, що вплинули на виконавця почеркового об’єкту, а іноді і конкретної причини, яка викликала зміни у звичайному почерку даної особи.

Розглядаючи види діагностичних досліджень, що проводяться судовими почеркознавцями, автор вказує на те, що носіями об’єктивної інформації, використовуваної для встановлення фактичних даних, що складають предмет експертного розв’язання діагностичних завдань є діагностичні ознаки почерку.

Нині судове почеркознавство переживає етап розвитку, на якому якісні традиційні методи дослідження не можуть задовольняти у повному обсязі потреби почеркознавчої експертизи. Суб’єктивний характер вирішення експертних задач на якісному рівні особливо яскраво виявляється при дослідженні таких складних об’єктів як змінений почерк.

В дисертації досліджуються існуючі на даний час методики, в тому числі алгоритмізовані, які використовуються для вирішення судово-почеркознавчою експертизою діагностичних задач. З урахуванням результатів проведеного автором узагальнення експертної практики робиться висновок про можливості існуючих методик для вирішення діагностичних задач. Зокрема, звертається увага на те, що моделювання в судовому почеркознавстві нині має фрагментарний характер. Воно не охоплює предмету дослідження в цілому і тим більше весь процес дослідження, а відтворює лише певні сторони об’єкту та окремі етапи дослідження. Досвід моделювання в судовому почеркознавстві найуспішніше втілюється в оціночній діяльності експерта. Поки що дуже вдалим є його застосування для виділення ознак почерку. Ще не розроблено таку формалізовану систему ознак і процесу їх виділення, яка вирішила б завдання однозначного сприйняття всіх ознак будь-яким експертом. Найбільш розповсюдженим зараз у судовому почеркознавстві є математичне моделювання прийняття експертних рішень. Але, на думку автора, оскільки нині всі кількісні методики розраховані лише на моделювання прийняття експертних рішень, а виділення ознак відбувається на суб’єктивному рівні, неможливо досягти повної об’єктивізації оціночної діяльності експерта. Доки процес виділення інформативних ознак залишається на якісно-описовому рівні, результати дослідження навіть за допомогою методик, які ґрунтуються на математичному моделюванні оціночної діяльності експерта, як і раніше є суб’єктивними і значною мірою залежать від кваліфікації експерта. Першочерговим завданням в подальшій об’єктивізації процесу дослідження являється пошук шляхів і можливостей об’єктивізації процесу виділення ознак почерку, їх формалізації.

Підрозділ 2.3. “Специфіка методики вирішення діагностичних завдань в різних експертних ситуаціях”.

В підрозділі розглядається структура вирішення діагностичних завдань в залежності від компонентного складу питань які стоять перед дослідженням. Базуючись на методичних рекомендаціях, запропонованих А.А.Купріяновою, для вирішення двох основних категорій діагностичних завдань (наявність як досліджуваного об’єкту так і порівняльного матеріалу; наявність лише досліджуваного об’єкту), автор піддає критичному аналізу практику проведення таких досліджень. На конкретних прикладах з експертної практики звертається увага на найбільш розповсюджені помилки, які зустрічаються як при оцінці виявлених експертами діагностичних ознак так і при формулюванні висновку експерта щодо вирішення діагностичного завдання. Зокрема, автор звертає увагу на необхідність при проведенні діагностичного дослідження враховувати той факт, що трансформація ознак почерку під впливом збиваючих факторів