LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА

АКАДЕМІЯ




Журавський Віталій Станіславович




УДК 340 : 342.53(477)





ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ

УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ




Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень;

12.00.02 – конституційне право









АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук






Одеса – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ МВС України (м. Харків)

Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор

Ярмиш Олександр Назарович,

проректор з наукової роботи

Національного університету внутрішніх

справ МВС України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Георгіца Ауріл Зіновійович, професор кафедри

міжнародного права та порівняльного правознавства

Чернівецького національного університету імені Юрія

Федьковича;

доктор юридичних наук, професор

Рабінович Петро Мойсейович, професор кафедри

теорії та історії держави і права Львівського національного

університету імені Івана Франка;

доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

Копєйчиков Володимир Володимирович,

професор кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ МВС України

Провідна установа – Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки

України, кафедра теорії держави і права, кафедра

конституційного права (м. Харків)

Захист відбудеться 07.10.2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2

Автореферат розісланий 05.09.2001 року


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чанишева Г. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Парламентаризм як суспільне явище і як форма парламентського правління є вагомим надбанням цивілізації. Непересічне значення парламентаризму полягає в тому, що він безпосередньо пов'язаний із запровадженням представницької влади та з ідеєю верховенства парламенту в системі влади, яка зумовлюється принципами представницької демократії, народного суверенітету, паритету прав людини і держави. Від рівня наукового осмислення генези парламентаризму, його природи, сучасного стану, впровадження у практику діяльності держави залежить ступінь демократизації суспільства. Це визначає високу актуальність дослідження зазначеної теми.

Ідея парламентаризму сягає своїми витоками давніх часів, найпростіших форм представницького правління. Предтечами представницького правління у Київській державі були віче, боярська рада, феодальні з'їзди, які багато в чому були подібними до відповідних аналогів допарламентських інституцій країн Європи.

Впродовж ХІ–ХІІ ст. на теренах Європи парламенти розвиваються як органи народного представництва; у ряді країн відбувається їх поступове перетворення із суддівських органів на органи законодавчої влади. У XVIII–XIX ст. утвердженню парламентського суверенітету сприяють такі фактори, як політична соціалізація особи і розвиток партійних систем, вдосконалення виборчої системи, поступове функціональне розмежування вищих органів державної влади і оптимізація відносин між ними. Щодо України, то значною віхою у розвитку ідей парламентаризму стало зростання політичної і правової свідомості під час визвольної боротьби 1648–1654 pp. і Гетьмащини (XVII–XVIII ст.), що знайшло яскраве відображення в актах конституційного характеру: Переяславській угоді та інших українсько-московських договорах, "Пактах і Конституції законів та вольностей Війська Запорізького" П. Орлика.

Визначальний вплив на становлення та розвиток парламентаризму в Європі та світі справили праці західноєвропейських мислителів Ж. Бодена, Т. Гобса, Л. Дюгі, І. Канта, Д. Локка, Н. Мак'явеллі, Ш. Монтеск'е та багатьох інших.

Ідея парламентаризму знайшла плідний відгук і у дореволюційній Росії, і в Україні. Вагомим є внесок у дослідження та запровадження представницьких засад у здійснення державної влади таких українських і російських вчених, як М. Володимирський-Буданов, М. Грушевський, С. Дністрянський, Д. Дорошенко, Б. Кистяківський, В. Ключевський, М. Ковалевський, М. Костомаров, Б. Чичерін, С. Юшков, Д. Яворницький та ін.

Важливим у розвитку українського парламентаризму є період української революції 1917–1920 pp. і, зокрема, діяльності Центральної Ради,

яка намагалася забезпечити повноцінне територіальне представництво, орієнтувалася на прогресивний європейський досвід.

На структурі та функціонуванні органів влади періоду УСРР та УРСР позначається "інтровертність" розвитку радянського суспільства: ігнорування досягнень цивілізованого зарубіжного парламентаризму, згортання демократичних засад формування представницького органу, втрата ним функції органу законодавчої влади, підпорядкування партійному керівництву.

Із становленням незалежної Української держави у 1990 p. розпочинається формування парламенту – Верховної Ради України – на демократичних засадах. Відновлення правової природи парламентаризму, встановлення відповідності діяльності парламенту його функціям та повноваженням як інституту народовладдя зумовили необхідність активного дослідження зазначених питань. Відсутність стійких традицій парламентської діяльності вимагає ретельного вивчення досягнень зарубіжного парламентаризму і введення новацій, що відповідають національним традиціям. Набуває особливого значення уважне критичне теоретико-правове осмислення функціональної діяльності Верховної Ради, підтримання позитивного досвіду, врахування недоліків, виправлення помилок у роботі всіх її структурних елементів.

У загальнотеоретичній юридичній літературі до цього часу не набули необхідного синтезу об'єктивні та суб'єктивні закономірності виникнення, розвитку і функціонування українського парламентаризму в його структурній розмаїтості. Ряд ґрунтовних праць українських вчених, присвячених парламенту як політико-правовому феномену взагалі та українському парламенту зокрема (О. Бандурка, Ч. Вайз, А. Георгіца, Ю. Древаль, П.