LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму

до неї двох або трьох депутатів від кожного регіону України (з можливими корективами цієї квоти для Автономної Республіки Крим та міста Севастополя тощо) з наступним оновленням цієї палати шляхом часткової ротації її складу;

положення про те, що порівняльний аналіз переваг та недоліків мажоритарної та пропорційної виборчих систем в умовах сучасної України свідчить про передчасність запровадження чистої пропорційної виборчої системи, оскільки це обернеться звуженням обсягу як активного, так і пасивного виборчого права у тих його складових частинах, якими громадяни активно користувалися на парламентських виборах 1994 та 1998 pp.;

висновок щодо необхідності подальшої оптимізації кількості комітетів парламенту (їх оптимальна кількість може коливатись у межах від 15 до 30), в основу чого можуть бути покладені такі вихідні положення: компетенція усіх комітетів (яка разом має охоплювати весь комплекс питань,

віднесених до відання парламенту чи відповідної палати); усунення дублювання і можливих претензій відразу кількох комітетів на розгляд одного і того ж питання; досягнення однорідності предметів відання комітетів; співмірності роботи комітетів;

положення про те, що оптимальною з позиції теорії поділу влади слід вважати відносно обмежену компетенцію парламенту, яка характеризується визначенням законодавчої компетенції парламенту за принципом "парламенту дозволено регулювати через закон yсі нормативно-правові питання, які не віднесено до відання інших державних органів (органів публічної влади)". У зв'язку з цим замість переліку питань, з яких Верховна Рада може приймати закони, в тому числі лише "основ" чи "засад" з ряду питань (що є обмеженням законодавчої діяльності), ст. 92 Конституції України має містити частину, яка б закріплювала право парламенту приймати закони з будь-яких важливих питань життєдіяльності держави і суспільства;

висновок про необхідність теоретико-правового розмежування понять "законодавча діяльність" і "законотворчість": виходячи з природи законодавчої функції, не слід включати до її поняття інші елементи законотворчості (такі, як розроблення законопроектів, внесення їх на розгляд Верховної Ради, обговорення законопроектів), оскільки вони можуть здійснюватись не лише парламентом;

обґрунтування поняття парламентського контролю в Україні як передбаченої Конституцією і законами України діяльності Верховної Ради України, утворених нею органів, обраних нею посадових осіб та народних депутатів України щодо отримання, вивчення, оприлюднення інформації про діяльність, рішення, правові акти інших органів і посадових осіб публічної влади, підприємств, установ та організацій і вжиття на основі цієї інформації передбачених Конституцією і законами України заходів реагування;

уточнення складових парламентського контролю в Україні, в тому числі контролю, здійснюваного безпосередньо Верховною Радою України; контролю, здійснюваного спеціальними постійно діючими органами і посадовими особами; контролю, здійснюваного постійними чи тимчасовими робочими органами парламенту; контрольної діяльності народних депутатів України;

положення про те, що правове регулювання діяльності депутатських об'єднань (фракцій, груп) має будуватися на основі таких принципів, як вільний (не імперативний) характер депутатського мандата; членство депутата лише в одному депутатському об'єднанні; встановлення однакових вимог для утворення депутатських об'єднань незалежно від політичних переконань, яких дотримуються їх члени; заборона будь-якого адміністративного впливу на депутатські об'єднання; надання кожній окремій депутатській фракції чи групі одного і того ж переліку повноважень із

встановленням обсягу деяких з них залежно від чисельності групи чи фракції; застосування принципу пропорційного представництва фракцій та груп при формуванні комітетів та інших робочих органів парламенту; право фракцій та груп на самоорганізацію, тобто на самостійне вирішення питань щодо внутрішньої організації та порядку своєї роботи.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані дисертантом, який є народним депутатом України, першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, були використані ним насамперед у процесі законотворчої діяльності, реалізації права законодавчої ініціативи. Дисертант розробив низку проектів законодавчих актів, які подані на розгляд парламенту. Серед них проект нової Конституції України, проект соціального кодексу України, основ законодавства України про соціальний захист населення, проекти законів про свободу світогляду, віросповідання та релігійні організації, про державну підтримку малого підприємництва недержавної форми власності у сфері виробництва, науки і надання послуг, про політичні партії, про вибори народних депутатів України, проект концепції реформування системи оподаткування в Україні та ін.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також для вдосконалення форми правління в Україні, діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні, подальшого розвитку парламентаризму, розвитку правової системи України на засадах принципу верховенства права.

Отримані результати використовувалися дисертантом при читанні спецкурсів у Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. Вони можуть бути використані для читання курсів з теорії держави і права, конституційного права, історії політичних і правових вчень. З огляду на чималу особисту практику законотворчості автора результати дисертаційного дослідження можуть бути використані вченими при вивченні різноманітних проблем функціонування сучасної Української держави, пошукувачами наукового ступеня, студентами.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на:

засіданні Комісії з безпеки і співробітництва в Європі з питань правового статусу релігійних груп, національних меншин, жінок в Україні (Варшава, 17–20 жовтня 2000 p.);

міжнародному симпозіумі "7-й щорічний міжнародний симпозіум по законодавчому забезпеченню свободи совісті і релігійних організацій" (Прово, США, 8–11 жовтня 2000 p.);

загальноукраїнських конференціях та науково-практичних семінарах: "Виборче законодавство України: місце та роль політичних партій" (Київ, 13 листопада 2000 p.); "Обговорення проекту закону України "Про тери-

торіальну громаду" (Житомир, 26 січня 2001 p.); "Проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування" (Харків, 26 лютого 2001 p.); "Роль Верховної Ради України у забезпеченні трансформації виробничих відносин в АПК" (Харків, 23 березня 2001 p.); "Нові політичні реалії України на рубежі тисячоліть" (Київ, 15–16 червня 2001 p.); парламентські слухання "5-та річниця Конституції України: Права і свободи громадян України – сподівання і