LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та організаційно-технічні основи інформаційного забезпечення судово-балістичної експертизи

криміналістичної техніки, що вивчає закономірності пострілу та дії зброї, і на основі цього розробляє науково-технічні методи і засоби виявлення, фіксації та, а також явищ, що супроводжують постріл. Останнього часу в предмет судової балістики були включені пневматична і газова зброя, набої до них та вироби і пристрої, конструктивно схожі з даною зброєю.

Зазначається, що разом з тим у межах галузі «Судова балістика» зосереджувалися дослідження вогнепальної зброї, набоїв до неї та слідів пострілу і знання щодо інших видів зброї. Але з введенням у науковий обіг терміну «криміналістичне зброєзнавство», яким пропонується позначати галузь криміналістичної техніки, де зосереджуються наукові положення і рекомендації щодо дослідження не тільки вогнепальної зброї та слідів її застосування, але й інших її видів, поняття судової балістики і судово-балістичної експертизи набуває дещо іншого тлумачення. У зв’язку з цим постає низка питань щодо поняття зброї, її класифікації та криміналістичних досліджень окремих видів зброї, що, у свою чергу, вимагає нормативно-правового врегулювання та відповідного методично-інформаційного забезпечення. Обґрунтовується думка про те, що при криміналістичному оцінюванні об’єкту, який був використаний або виготовлений для використання у якості зброї, необхідно виходити з того, що зброя - це різновид знарядь, які використовуються людиною, для ураження живої чи іншої цілі. Причому ступінь ураження не має значення, навпаки, вид зброї обирається ситуаційно в залежності від поставлених завдань, що, у свою чергу, й визначає ступінь тяжкості спричинених ураженням пошкоджень. Саме такий підхід повинен існувати при розробці відповідного правового, методично-інформаційного забезпечення криміналістичних досліджень.

Відзначається, що сучасна судово-балістична експертиза має своїми об’єктами:

  • ручну вогнепальну зброю та її окремі частини, заготовки деталей, різні стріляючі пристрої;

  • набої до ручної вогнепальної зброї - як споряджені, так і їх частини;

  • інструмент (слюсарний або спеціальний – висічки для пижів, матриці для відливу шроту та ін.);

  • сліди ушкоджень у результаті ураження ручною вогнепальною зброєю;

  • пневматичну, газову зброю, зброю «несмертельної» (травматичної) дії, їх частини і механізми, сліди від їх застосування;

  • вироби, зовнішньо та конструктивно схожі із ручною ствольною зброєю;

  • будь-яку ствольну зброю, калібр якої не перевищує 26 мм.

Враховуючи різноманітність об’єктів, які підлягають судово-балістичному дослідженню, відзначається, що проведення судово-балістичної експертизи потребує значного обсягу довідкової та методичної літератури, відомостей про різні зразки зброї та набоїв до неї.

У підрозділі 1.2. «Характеристика завдань судово-балістичних досліджень» аналізується понятійний апарат, який використовується у цій сфері («ідентифікація», «встановлення групової належності», «групофікація», «діагностика»), і звертається увага на його неузгодженість. Відзначається, що зміст понять тлумачиться по-різному, а це негативно відбивається на рівні проведення експертиз. На основі аналізу літератури, висновків судово-балістичних експертиз і враховуючи історичні особливості формування криміналістичного понятійного апарату обґрунтована думка, що найбільш точним є використання лише двох базових термінів: «ідентифікація» і «діагностика». З цих позицій завдання судово-балістичних експертиз відповідно розподіляються на ідентифікаційні та діагностичні.

Ідентифікаційні завдання – це встановлення тотожності чи групової належності об’єктів, які були направлені на експертизу.

Діагностичні завдання полягають у визначенні властивостей досліджуваних об’єктів. Такі завдання в залежності від характеру властивостей об’єктів поділяються на:

  • класифікаційні – визначення класу або конкретної кількості, до якої належить об’єкт (технічного стану і способів функціонування вогнепальної зброї);

  • ситуаційні - спрямовані на визначення обставин здійснення пострілу (встановлення дистанції, напрямку й місця здійснення пострілу тощо);

  • реконструкційні - пов’язані з відтворенням первісного вигляду об’єктів (знищених чи ушкоджених номерів на деталях зброї) або встановлення ознак, які вказують на те, що зброя складена з деталей різних екземплярів зброї.

У підрозділі 1.3. «Характеристика сучасного стану методики криміналістичного дослідження зброї, набоїв та слідів пострілу» обґрунтовується думка про те, що рівень проведення судово-балістичних експертиз залежить від методико-інформаційного забезпечення експертних досліджень. У загальному сенсі під методикою розуміється певний алгоритм дій, спрямованих на розв’язання поставленого завдання.

Відзначається, що на даний час існує значна кількість методичних розробок у галузі судово-балістичних досліджень. Але проблема полягає у тому, що зразки зброї постійно оновлюються, з’являються принципово нові екземпляри, які потребують відповідного оновлення методик криміналістичного дослідження. Таке оновлення, на погляд автора, повинно здійснюватися за двома напрямками: 1) удосконалення загальної методики експертного дослідження зброї; 2) розробка та удосконалення методик експертного дослідження окремих різновидів зброї (у тому числі новітніх).

Щодо першого напрямку, на основі аналізу літературних джерел а також Методики встановлення належності об’єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби (прийнята ДНДЕКЦ МВС України сумісно з Департаментом експертного забезпечення правосуддя МЮ України у 2003 р.) та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції за № 144/5 від 30.12.04 р., зроблено висновок про необхідність виділення експертного експерименту як окремого та обов’язкового етапу дослідження. З урахуванням цього пропонується виділяти етапи судово-балістичної експертизи: 1) підготовчий етап; 2) роздільне дослідження; 3) порівняльне дослідження та проведення експертного експерименту; 4) синтезуючий етап і формулювання висновків.

Щодо другого напрямку удосконалення методик судово-балістичних досліджень зазначається, що цей напрямок включає в себе уточнення положень експертиз окремих різновидів зброї та вирішення специфічних завдань (саморобних стріляючих пристроїв; пістолетів та револьверів несмертельної дії та ін.).

Констатується, що на даний час експертними підрозділами правоохоронних органів запроваджені і використовуються наступні окремі методики судово-балістичних досліджень:

  • методика встановлення належності виробів до категорії мисливських (спортивних) гладкоствольних рушниць (1999 р.);

  • методика криміналістичного