LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та організаційно-функціональні засади політичного управління містом в умовах самоврядування

комунікацій; забезпечення органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів політичного управління містом інформацією, аналітичними, прогнозними розробками, у тому числі рекомендаціями з приводу кращих форм і методів діяльності; діяльність щодо формування позитивного іміджу міста, органів самоврядування, лідерів, захист іміджу і контрпропагандистські акції. В узагальненому виді окреслені функції у системі політичного управління містом зводяться до формування у городян думки, що той або інший суб’єкт політичного управління містом відповідальний перед ними і це повинно породжувати зворотну відповідальність з боку населення.

Доведено, що найважливішим фактором підвищення ефективності політичного управління містом, удосконалення конкретної практики управління, поглиблення стратегічного підходу до процесів, що відбуваються у місті і його оточенні, є консультування. Попит на управлінське консультування у тому чи іншому місті відображає рівень розвитку політичних процесів у ньому, складність і заплутаність проблем: там, де немає політичної конкуренції й обставин, що вимагають підвищення ефективності політичного менеджменту, там менший попит на політичне консультування. Управлінське консультування розглядається як професійна служба та як метод, який забезпечує практичні поради і допомогу. Аналізуються причини, що стимулюють використання консультантів у системі політичного управління містом: наявність у консультантів особливих знань і навичок; важкість залучення службовців до поглибленої і тривалої роботи в рамках нового завдання чи проекту; вилученість консультантів з системи традицій, особистих зв’язків, загальних цінностей органів міського управління, що дозволяє об’єктивно оцінити проблему й ефективно її розв’язати; необхідність обґрунтувати правильність прийнятого раніше рішення посадовою особою місцевого самоврядування; для навчання співробітників. Розроблена модель політико-управлінського консалтингу на рівні міста й робиться висновок, що вона багато в чому збігається з моделлю політичного рішення. Розглядаються переваги та недоліки внутрішніх та зовнішніх консультантів в системі управління містом, проблемні зони, що вимагають їх залучення.


ВИСНОВКИ

У дисертації наведено розв’язання актуальної проблеми науково-теоретичного обґрунтування політичного управління на міському рівні та здійснено розробку науково-прикладних моделей, технологій, що забезпечують практичне використання отриманих результатів. Проведені дослідження принципів та методів політичного управління на міському рівні у цілому підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилась. На основі здійсненого дослідження зроблено такі основні висновки та сформульовані пропозиції.

  • Політичне управління являє собою відносно нове явище на нинішньому етапі історії країни, роль і значення якого буде зростати в міру формування і розвитку громадянського суспільства і утвердження демократичного політичного режиму в Україні. Проблема укріплення демократії, процеси децентралізації і регіоналізації, неминуче вимагають зсуву акцентів від адміністративного управління до політичного. Суспільство перехідного типу поєднує елементи старої і нової політичної системи, для нього характерна недосконалість, суперечливість і фрагментарність законодавства, відсутність чи тільки зародження багатьох інститутів і механізмів громадянського суспільства, часом хаотична і погано передбачувана зміна політичних еліт як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях, у результаті чого виникає зіткнення і конфлікт різноманітних інтересів і цінностей, що не піддається прямому адміністративному вирішенню і викликають механізм політичного управління.

  • Складовою частиною вітчизняної системи політичного управління, що формується виступає місцеве самоврядування, як владній інститут громадянського суспільства. В системі місцевого самоврядування, особливо на рівні великих міст, політичне управління отримало більший розвиток, ніж на рівні держави в цілому. Політичне управління виступає в якості ціннісного, функціонального й універсально-регулятивного базису по відношенню до місцевого самоврядування. Повноваження, що відносяться до предметів відання місцевого самоврядування є основоположними у забезпеченні життєдіяльності всієї міської громади, всіх господарських, соціальних, культурних тощо суб’єктів та установ на території міста і для їх задоволення міська влада вимушена знаходити задовольняючи всіх рішення, певний серединний, а тому й політичний курс. В цих випадках органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти політичного управління – визначають приоритетні цілі й завдання, проробляють оптимальні варіанти для їх реалізації; здійснюють прийняття політико-управлінських рішень; використовують широкий спектр технологій для їх наступної реалізації; корегують та закріплюють отримані результати; „знімають” можливі конфлікти і намагаються привести до консенсусу протиборюючи суспільно-політичні сили; ведуть діалог і ділове співробітництво як з іншими містами, так і з органами державної влади; виступають захисниками прав і свобод своїх громадян, що у сукупності і представляє собою процес політичного управління.

  • Політичне управління містом є об’єктивний, закономірний процес, що визначається в ході міського соціально-політичного розвитку. Його можна визначити як діяльність з впорядкування міської політико-управлінської системи, в процесі якої формується сукупна воля міського співтовариства, що реалізується за допомогою певних механізмів та технологій. Вироблюючи правила поведінки суб’єктів соціально-політичних та управлінських взаємодій, політичне управління передбачає постановку цілей соціально-політичного розвитку, вибір засобів та важелів їх досягнення, здійснює організацію в процесі досягнення цілей і контроль. Політичне управління полягає в створенні умов, які дають можливість забезпечувати спільні інтереси і узгоджувати не співпадаючі інтереси громадян та їх груп, публічних організацій, територіальних спільностей. Особливістю системи політичного управління є прийняття рішень в межах всієї суспільно-політичної системи на відміну неполітичного управління, в межах якого приймаються по-перевазі вузькі, локальні, суто об’єктні рішення. Політичне управління має колегіальну та індивідуальні організаційні форми.

  • Виникненню політичного управління на рівні міст відповідає не лише певний рівень розвитку політичного режиму, але й певна модель публічної влади. Поліцентрична модель влади є найбільш адекватною для сучасної стадії політичного процесу, особливо для великих міст, адже створює умови для самостійного ініціативного пошуку й залучення додаткових ресурсів суб’єктами управлінської, політичної й економічної діяльності. Політичне управління при демократичному політичному режимі розвивається в напрямку панування суспільства над „проміжними”, окремими суб’єктами влади й управління. Політичне управління на рівні міст в його принциповому значенні виглядає як система


  •