LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та організаційно-функціональні засади політичного управління містом в умовах самоврядування

взаємної, скоординованої діяльності публічних органів і різноманітних інститутів громадянського суспільства з реалізації наміченого політичного курсу, вирішення життєво важливих соціально-економічних й політичних проблем.

  • Основним критерієм ефективності політичного управління є рівень віддаленості суб’єкта політичного управління від свого об’єкту. Близька до свого об’єкту система політичного управління дозволяє виявляти різноманіття суспільних інтересів, альтернативні підходи, протиріччя у розвитку об’єкту, самоврядні тенденції тощо. Окреслене поступово звужується в міру послаблення політичних та підсилення адміністративних сторін управління. Система муніципального управління з точки зору політичного управління виявилася більш ефективною ніж система державної влади, що забезпечує посилення її позицій в системі територіальної організації влади суспільства.

  • Практично діюча система політичного управління містом є складним структурним явищем. Політико-управлінські відносини на рівні міста характеризуються політичною диференціацією, що забезпечує соціальне розділення між тими, хто здійснює владу і тими, по відношенню до кого вона здійснюється, результатом чого виступає соціально інституціолізований поділ на дві підсистеми, що взаємо обумовлюють одна одну – керівну та керовану. Існування на рівні міст системи політичних принципів і орієнтирів, діючої системи владних органів і політичних організацій, що взаємодіють поміж собою у вирішенні соціально-політичних проблем і завдань і торують певний політичний шлях означатиме існування певної системи політичного управління містом. Влада як сукупність політичних інститутів самоврядування на рівні міста, через функціонування яких одні соціальні групи нав’язують власну волю іншим, реалізується не інакше, як через реалізацію інтересів. Метою політичного управління містом і його основним завданням є знаходження оптимальних пропорцій поміж всього спектру приватних і громадських інтересів завдяки їх врахуванню та узгодженню. Основними технологіями, що забезпечують функціонування системи політичного управління містом є колегіальність, плюралізм у підготовці рішення, неформальні форми управління, врахування громадської думки, лобіювання, стратегічний підхід, політико-управлінський консалтинг, політичний маркетинг, механізми соціального партнерства тощо. В розвиненій системі політичного управління провідну роль відіграють політичні (діалоговий, консенсусний, нормативний) методи, як результат постійної взаємодії ряду суб’єктів політичної влади у виробленні і прийнятті актуальних для міста рішень.

  • Міська політико-управлінська система, що є сукупністю публічних, політичних і громадських утворень, виконує роль механізму здійснення влади й управління. Суб’єктами політичного управління містом виступають суб’єкти політичних відносин як носії взаємодії з приводу влади, перш за все міське співтовариство. Об’єктами в політичному управлінні містом виступають також носії політичних відносин – територіальна громада в цілому, субміські соціальні верстви, формалізовані та неформалізовані публічні та громадські організації, особистості, відносини та процеси, що виникають поміж ними.

  • Організованість, узгодженість та керованість поряд з політичними відносинами, політичними інститутами, поглядами, ідеями, теоріями, політичною культурою породжують особливу реальність – політичний порядок. Відповідаючи принципам, які влада покладає в основу управління, порядок виявляє свою динамічність та гнучкість, завдяки рухомому сполученню впорядкованості та безладдя; статичність – завдяки організаційній структурі як засобів та принципів взаємозв’язку елементів та відносин. Упорядковуючи весь спектр соціально-політичної діяльності через визначення видів діяльності, статусу влади, управління, суб’єктів та об’єктів, правил політичної діяльності і, таким чином, структуруючи функціонування самого суспільства, політичний порядок теоретично не тотожній політичному режиму, що представляє сукупність засобів та методів реалізації влади.

  • Конструюючи відносини поміж людьми, влада забезпечує порядок на підставі соціально-політичних норм, що відповідають об’єктивним закономірностям розвитку міста. Викликані необхідністю мати певні стандарти та правила, норми, реалізуючи вибіркове відношення до різних варіантів поведінки в сфері владно-управлінських відносин, орієнтують суб’єктів політико-управлінського процесу в їх діяльності, виступають технологічною умовою раціоналізації влади й управління. Вольовий аспект, виступаючі атрибутивною характеристикою політичної влади, політичного управління і інтересів, знаходить себе в процесі місцевого нормотворення, зокрема статутного процесу.

  • Система політичного управління на рівні міста, об’єктивуючи владу, спрямовує рух інтересів територіальної громади в певні рамки, встановлює пропорції, пріоритети, обмеження, що найбільш оптимально відповідають природі самоврядування і тим політичним цілям та завданням, про які дбає більшість міського співтовариства. Динаміка владно-управлінських відносин в місті, виявляючи в якості детермінанти тенденцію до розширення рівноваги, між носіями соціально-політичних відносин, сполучаючи методи управління, що забезпечують ефективність влади, обумовлює характер політичної стабільності. Ступень впорядкованості соціально-політичних процесів в місті визначається індикатором реалізації політичних інтересів, в якості якого виступає показник активності суб’єктів – рівень участі у політичному житті.

  • Державне управління і самоврядування, що мають як спільні риси, так й відмінності, виступають двома самостійними формами політичного управління. Їх взаємодія, сприяючі підвищенню рівня якості управління, дозволяє говорити про такий стан суспільства, де управління та самоврядування інтегрується в єдиний інституціонально-нормативний каркас публічної влади.

  • Факторами оптимізації політичного управління на рівні міст є науково-обґрунтовані політико-управлінські рішення, ефективність політичного управління, рівновага між інтересами міського співтовариства в цілому та інтересами окремих утворень, верств, жителів всередині міської територіальної громади, сполучення централізації і децентралізації, інтеграція державного управління й самоврядування в єдину систему співуправління, відсутність дисбалансу між конституційним варіантом здійснення політичного управління й реально існуючим. Основоположним принципом оптимізації політичного управління в містах виступає принцип відкритого управління, що дозволяє підвищити ступінь якості процесу прийняття політичних рішень, в той самий час, як націленість на локалізацію й закритість системи політичного управління містами неминуче призводить до розриву керуючої та керованої системи, не сприяє подоланню відчуження міської громади від влади і викликає протидію з боку тих чи інших груп, верств, громадян, що не причетні до вирішення власних проблем.

    Для забезпечення ефективності публічного управління на рівні міст, дослідження виявило наступні завдання та рекомендації, вирішення яких вимагає застосування механізмів політичного


  •