LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та організаційно-функціональні засади політичного управління містом в умовах самоврядування

Севастополь при розробці проекту Закону України „Про місто-герой Севастополь” і проекту статуту міста (довідка про впровадження №03-287); Асоціацією дослідників державного управління для підготовки методичних рекомендацій з розвитку механізмів консалтингу з публічної діяльності на місцевому рівні (довідка про впровадження від №19/04); Інститутом соціальних технологій при розробці системи соціального партнерства в м. Одесі (довідка про впровадження від №103); Одеським регіональним інститутом державного управління НАДУ при Президентові України в навчальному процесі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (довідка про впровадження від №01/13-598).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею автора. Усі результати одержані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в опублікованих особисто ним роботах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації оприлюднені на Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми реформування державного управління” (Київ, квітень 1997), „Реформування державної служби в Україні: стан, проблеми та перспективи” (Київ, травень 1998), „Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні” (Київ, травень 1999), „Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, квітень 2000), „Проблеми європейської інтеграції України” (Київ, травень 2001); на регіональних науково-практичних конференціях, що проводилися регіональними інститутами НАДУ (Харків, 1997; Львів, 2000; Дніпропетровськ, 2001; Одеса, 1998; Одеса, 1999; Одеса 2000; Одеса, 2001; Одеса, 2002; Одеса, 2003, Одеса, 2004); на 8 науково-практичних семінарах за міжнародною участю в межах Проекту підтримки інституційного розвитку НАДУ та Університету Північного Лондону; на круглих столах з проблем адміністративного та політичного реформування (Одеса, 2000, Одеса, 2001, Одеса, 2004).

Дисертаційна робота обговорена на методологічному семінарі кафедри державного управління і місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України за участю провідних вчених інших кафедр.

Публікації. З теми дисертації опубліковано 40 наукових праць загальним обсягом 35,2 друк. арк., у тому числі: 1 монографія, 29 статей у наукових фахових виданнях, 2 статті в інших виданнях, 8 публікацій у матеріалах наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Вона викладена на 387 основного тексту і містить 11 рисунків, 40 таблиць, які наведено на 37 сторінках. Список використаних джерел (516 найменувань) – на 35 сторінках. Вміщено 8 додатків на 8 сторінках.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 – „Політико-управлінська суб’єктність сучасного міста” – відповідно до мети дисертаційного дослідження присвячений узагальненню методологічних засад дослідження, аналізу основних концепцій політичного управління, дослідженню головних характеристик сучасного міста.

Аналіз трансформаційних процесів, що відбувається в Україні свідчить про поступовий перехід від моделі управління суспільством, що сприяла політичній і соціально-економічній стагнації, до моделі, здатної здійснити мету і завдання модернізації. Це значною мірою вплинуло на стан науки управління в напрямку формування нових її напрямків, зокрема політичного. Діапазон відносин “політика” й “управління”, представленій у науковій літературі, надзвичайно широкий. Загальним для теорії управління і теорії політики є феномен влади. Влада – це реальна здатність того чи іншого суб’єкта здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою певних способів – авторитету, права, насильства – а, отже, здійснювати управління своїм об’єктом. На дану обставину вказують практично всі дослідники проблем управління (В.Аве’рянов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, В.Князєв, П.Надолішній, Н.Нижник, Б.Пітерс, Г.Райт, Ю.Тихомиров, В.Цвєтков та інші). Таким чином, існує глибока взаємозалежність і взаємозв’язок політики й управління, тому помилково розділяти політику й управління, так само як і ототожнювати їх. Влада об’єктивує себе за допомогою управління, а управління, у свою чергу, ґрунтується на владі.

Будь-яке суспільство є певною цілісністю у сукупності ряду підсистем – політичної, економічної, соціальної, духовної, інформаційної та ін. Отже, у суспільстві існують і перебувають у складній взаємодії кілька видів влади – політична, економічна, соціальна, інформаційна та ін. Політична влада виявляється в різноманітних формах, серед них – державна влада, партійна влада, влада громадських організацій, місцевого самоврядування. При тоталітарних режимах спостерігаємо збіг, злиття усіх видів політичної влади в єдину державну владу. Демократичний політичний режим, навпаки, припускає поділ політичної влади між державою, партіями, групами інтересів, місцевим самоврядуванням, громадськими рухами, а також самої державної влади – на законодавчу, виконавчу і судову влади. Таким чином, якщо управління засноване на владі, то поряд з вслід за політичною владою можна виділяти й політичне управління. Одним з результатів модернізаційних процесів є втрата державою (насамперед її виконавчими органами) монопольного положення і фактично єдиного інструмента публічної політики. В міру визрівання інститутів і відносин громадянського суспільства конкурентами держави в боротьбі за політичну владу стали численні партії, громадські об’єднання, незалежні ЗМІ, лобістські структури, місцеве самоврядування тощо.

Суттю політичного управління можна вважати свідомий цілеспрямований вплив владних структур на суспільство з метою їх оптимізації (впорядкування, вдосконалення і розвитку) і досягнення певних цілей. Політичне управління здійснюється в масштабах всієї політичної системи, а не її окремих підсистем. Виняткова участь держави в управлінських відносинах ще не є політичним управлінням, так само як і розробка і прийняття рішень органами місцевого самоврядування, політичними партіями не є політичним управлінням. Лише спільна участь всіх суб’єктів політичної системи у виробленні і реалізації суспільно значущих рішень породжує феномен політичного управління.

До політичного управління слід віднести горизонтальні (суб’єкт – суб’єктні) зв’язки у противагу вертикальним (суб’єкт – об’єкт). Політичне управління – це переговори, пошук компромісів, досягнення консенсусу між самостійними політичними суб’єктами (державою і її структурами, партіями і громадськими організаціями, місцевим самоврядуванням), апеляція до свідомості і громадянських почуттів. Воно виведене за рамки застосування права й адміністративного примусу.

Узагальнення результатів дослідження дозволило виявити співвідношення між політичним управлінням з близькими, але не тотожними категоріями державне управління, публічне управління, менеджмент. Державне управління, що здійснюється у межах найбільш впливового, але лише одного з багатьох елементів політичної системи суспільства є