LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та організаційно-функціональні засади політичного управління містом в умовах самоврядування

органів місцевого самоврядування і громадських організацій. Але часто дані норми перебувають й у некодифікованому виді – у традиціях і звичаях, що створюють неповторне політичне обличчя окремих міст. У структурі політичної системи, нарешті, виділяються і політичні відносини – відношення з приводу влади, що виникають між суб’єктами міського політичного процесу – міським співтовариством, органами управління, соціальними групами, партіями. Політична позиція, співробітництво, компроміс, конкуренція, консолідація, конфлікт, боротьба – далеко не повний перелік політичних відносин, що активно виявляються в міському політичному процесі.

Кожному із 451 міст України властиві свої особливості, що обумовлюють різноманітні засоби вирішення завдань, що стоять перед ними. Тому для вивчення проблем управління містом неабияке значення мають питання типології. Типологія міст потрібна для того, аби визначити місце конкретного міста в ряду інших, вона дозволяє знайти в кожному з них найбільш суттєве, що створене загальними закономірностями розвитку міст. У роботі проаналізовані різні критерії типології міст та їх вплив на стан та функціонування системи політичного управління на міському рівні. Серед них: розмір міста (великі; значні; середні; малі); містоутворюючі ознаки (столиця країни; багатофункціональні міста; багатогалузеві промислові центри; одногалузеві (вузькоспеціалізовані) промислові центри; промислово-транспортні центри; транспортні міста; міста зі слаборозвиненою промисловістю; курортно-оздоровчі міста; науково-експериментальні міста; військові центри); місце у системі розселення (центр загальнодержавної системи розселення; центри регіональних систем розселення; центри обласних систем розселення; супутники великих міст, центри локальних систем розселення); історико-генетичні чинники (міста античного часу; середньовічні міста; міста індустріального періоду; нові міста); динамічні типології (стагнуючі міста; міста, що обмежено розвиваються; міста, що володіють постійним зростанням; інтенсивно-динамічні міста, які мають постійний сильний ріст); адміністративні (столиця; обласний центр; районний центр); ієрархічні (міста зі спеціальним статусом; міста обласного значення; міста республіканського (АРК) значення; міста районного значення); структурні (міста, що утворені на поселенській та територіально-поселенській основі); за формами правління (самоврядні; несамоврядні; дуалістичні); за типом політичної системи (централізовані, плюралістичні (змагальні), солідарні (консенсусні).

Розділ 2 – „Соціальні функції та політико-управлінська роль міської територіальної громади” – присвячений виявленню сутнісних характеристик територіальної громади, як основного політико-управлінського суб’єкта в місті та джерела влади міських інституціональних структур, вивченню особливостей конституційного статусу територіальних громад, аналізу основних форм участі територіальної громади в управлінні містом.

Узагальнення матеріалу наукових публікацій свідчить про значні прогалини у теоретичному вивченні територіальних громад як типу спільностей та управлінських явищ. Можна стверджувати, що міські громади є соціальними спільностями, що складаються в результаті взаємодії людей, вони мають якості, що можна трактувати як об’єктивні: самоврядність, спроможність безпосередньо здійснювати властиві їм соціальні функції і первинність стосовно тих суб’єктів права, що формуються народом, націями. Громади можуть включатися до системи політичного управління містом також опосередковано, виконуючи свої функції через органи влади й управління, причому як суб’єкти управління громади мають політичні форми організації, а як об’єкти управління – переважно соціальні форми.

Міська територіальна громада розвивається у певних природних, економічних, соціальних і політичних умовах і несе на собі відбиток їхнього сукупного впливу. Умовну схему утворення територіальної громади міста можна уявити так: територія ® спільне проживання ® відносини, що виникають між людьми в рамках території ® виникнення загальних інтересів ® колективна свідомість. Основа виділення міської громади – факт спільного проживання на одній території. Вагомий вплив на утворення міських громад, на формування і розвиток стійких внутрішніх зв’язків їхніх членів мають політико-адміністративні чинники. Роль влади в утворенні тієї або іншої міської громади проявляється в трьох основних аспектах: по-перше, територіальні межі влади виступають і територіальними межами між людьми, вони відмежовують одних людей від інших; по-друге, спільна влада створює загальну залежність від неї певної кількості людей, які мешкають у її територіальних межах і, нарешті, наявність спільної влади, залежність від неї, зв’язок із нею сприяє усвідомленню людьми зв’язку між собою.

У процесі взаємодії між собою люди, які мешкають на певній території, вступають у зв’язки, на основі яких виникає розуміння загальних інтересів і колективна свідомість, що в цілому і свідчить про формування громади. Зв’язки, що скріплюють територіальну громаду, досить різноманітні. Це – безпосередня й опосередкована взаємодія людей: міжособистісне спілкування, спільна праця і відпочинок, взаємні послуги, спільне користування територією та її природними ресурсами, соціальною інфраструктурою і мережами комунікацій, а також єдина система управління, постачання, розподілу тощо. Важлива сторона взаємодії людей усередині громади пов’язана з громадським життям. Політична боротьба, екологічні, культурні й інші рухи сприяють встановленню значної кількості нових міжособистісних зв’язків поміж членами громади та створюють підґрунтя для усвідомлення себе як єдиного колективу, об’єднаного спільною долею і, як наслідок, спільними інтересами.

Один із найважливіших чинників виникнення й існування громади як специфічного суб’єкта в системі управління містом – специфічна міська свідомість як атрибутивна якість громади. Внутрішня структура міської свідомості досить складна і невпорядкована, до її складу входять: 1) просторова самоідентифікація – усвідомлення конкретною людиною своєї приналежності до тієї або іншої території і територіальної громади; 2) територіальні знання й уявлення – поінформованість про особливості і властивості території свого проживання; 3) менталітет – специфічне світосприйняття, властиве жителям певної місцевості, а також характерна для них система цінностей і оцінок, що випливають з неї, установок тощо; 4) територіальні інтереси – уявлення населення про стан, цілі і шляхи розвитку території свого проживання. На основі використання сучасних дослідницьких методів у роботі прослідкується прояв складових міської свідомості в обставинах конкретних міст.

Важливим складовим елементом політичної суб’єктності є політична дія, в якій має прояв управлінська суб’єктність міських громад. Політико-управлінська суб’єктність – це здатність до тривалих, спрямованих на власні потреби самостійних дій. При цьому здатність складається з волі (готовності) до дії і вміння діяти. У роботі виділяються декілька типів і форм політичної участі, що виявляється на рівні територіальних громад міст. Серед