LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та правові питання і практика криміналістичного забезпечення діяльності нотаріату

спрямування вивчення криміналістики на інші завдання юридичної практики, а 65,6 % зазначили відсутність певного практичного спрямування у вивченні цієї дисципліни. Водночас, 80,4 % респондентів підкреслили потребу у поглибленому вивченні криміналістики в навчальних закладах за тими розділами й темами, що найбільше наближені до майбутньої практики випускників. Саме знання в галузі судового почеркознавства, технічного дослідження документів, габітоскопії, технології призначення судових експертиз потрібні нотаріусам. Процес формування знань, навичок і умінь нотаріусів повинен максимально виходити з потреб практичної нотаріальної діяльності. Відповідно до цього потрібне криміналістичне навчання як процес і результат підготовки кваліфікованих кадрів нотаріату, що озброєні знаннями, уміннями і навичками застосування криміналістичних рекомендацій, в яких відображені найновітніші досягнення в різних галузях науки й техніки, вивчено й узагальнено передовий досвід правоохоронної практики.

Розділ третій "Сучасні можливості й перспективи використання криміналістики в забезпеченні діяльності нотаріату" містить положення, що присвячені розгляду сучасного стану використання криміналістичних знань в практиці нотаріату. Викладено результати дослідження основних форм використання криміналістичних знань в діяльності нотаріусів, порядок і правила встановлення ними справжності документів, які є підставою для вчинення нотаріальних дій, оцінки справжності графічного підпису особи як визначального факту, а також можливостей використання даних габітоскопії в нотаріальній практиці.

Під час розгляду проблемних питань використання спеціальних знань у нотаріальній практиці автор спирається на глибокі теоретичні розробки цієї проблеми, що здійснені в різні часи відомими вітчизняними й зарубіжними вченими, зокрема: Т.В.Аверьяновою, Р.С.Бєлкіним, В.Г.Гончаренком, Г.І.Грамовичем, А.В.Дуловим, О.О.Ейсманом, А.В.Іщенком, Н.І.Клименко, Ю.Г.Коруховим, В.К.Лисиченком, В.М.Маховим, Г.М.Надгорним, М.Я.Сегаєм, В.В.Циркалем та іншими науковцями. На підставі здійсненого аналізу існуючих визначень поняття "спеціальні знання" автор доходить висновку, що по-перше, слід чітко відмежовувати в функціональному сенсі спеціальні знання як результат професійної підготовки і певну спеціалізовану освіченість окремих людей від передбачених процесуальними законами спеціальних знань, які можуть використовуватись у точно встановлених законом формах і межах. Тобто повністю індиферентні до становища носія цих знань і їх споживачів, вони перетворюються на процесуально-правову категорію, використання якої передбачено лише визначеними суб’єктами і у встановлених процедурах, що у кожному випадку їх застосування вимагає наявності одного з передбачених суб’єктів, засвідчення його компетентності, а також узаконених шляхів одержання бажаного результату. По-друге, до процесуального визначення спеціальних знань обов’язково повинно входити загальнонаукове їх поняття як неодмінна змістова основа поняття процесуального, а останнє повинно визначати лише межі і форми особливого використання цих знань в судочинстві та юридично значущі наслідки такого використання. На думку дисертанта, спеціальні знання – це не якась об’єктивізована аморфна сума результатів людського пізнання, а диференційовані за ступенем пізнання даного галузевого предмета науки, рівнем оволодіння суб’єктом судочинства та процесуальною компетенцією цих суб’єктів знання, які можуть і повинні використовуватись у доказуванні фактів, необхідних для встановлення об’єктивної істини. Криміналістичні знання є різновидом спеціальних знань, що використовуються в правоохоронній практиці.

Використання криміналістичних знань в діяльності нотаріату може бути втіленим в декількох формах. Нотаріус повинен мати певний комплекс спеціальних знань у галузі криміналістики. Першою і найбільше поширеною формою використання криміналістичних знань має бути їх безпосереднє використання самим нотаріусом під час виконання його нотаріальних функцій, пов’язаних з потребою дослідження різноманітних документів. Спираючись на набуті під час навчання у юридичному навчальному закладі теоретичні знання з криміналістики, використовуючи набутий за час нотаріальної практики досвід і навички криміналістичного дослідження документів, нотаріус вивчає надані йому для вчинення нотаріальних дій документи й визначає їх справжність, відшукуючи наявність ознак підроблення. Для цього він може скористатися наявними в його розпорядженні техніко-криміналістичними засобами. Водночас часто виникає потреба звернення за допомогою до більше кваліфікованих фахівців в галузі криміналістики, якими є спеціалісти судово-експертних установ чи криміналістичних підрозділів. Консультація – це науково обґрунтована порада, яку дає спеціаліст. Окрім того, особливе місце в опосередкованому застосуванні криміналістичних знань займають консультації довідкового характеру. Довідкові дані – відомості про факти, які містяться в спеціальній літературі, довідниках, інструкціях, положеннях, статутах, номенклатурних документах тощо можуть бути отримані нотаріусом від спеціаліста в галузі криміналістичного дослідження документів.

Призначенню криміналістичної експертизи документа має передувати виважена оцінка самим нотаріусом всіх тих ознак, які й викликали підозру в його справжності. Нотаріус є особою, що виконує функцію превентивного правового захисту від імені держави, отже він повинен мати відповідні повноваження, що забезпечують виконання цих функцій. Цілком правомірно буде надати нотаріусу та іншим посадовим особам, які вчиняють нотаріальні дії, право звернення до спеціаліста з запитом про консультацію, а посадовим особам експертних закладів кореспондувати обов’язок надавати письмову відповідь на запит нотаріуса з питань застосування спеціальних знань, що мають значення для нотаріального провадження. Запит нотаріуса може стосуватися і того, чи є потреба у призначенні криміналістичного дослідження і якого саме для відповіді на окремі питання.

Передбачене діючим на сьогодні законодавством призначення експертизи документів нотаріусом є особливою формою використання криміналістичних знань. Проте, як щодо окремої форми використання криміналістичних знань, призначення нотаріусом експертизи не викликає заперечень і не стає підставою для гострих теоретичних дискусій, то спірним і не визначеним в теоретичному, практичному та законодавчому розумінні залишається порядок призначення такої експертизи, її правовий статус та оцінка значимості отриманих на запит нотаріуса висновків експерта. Законом України "Про нотаріат" (ст.51) передбачено можливість направлення нотаріусом документів на експертизу. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (п.30) регламентує порядок призначення нотаріусом експертизи документів. Проте ні в Законі, ні в Інструкції не йдеться про конкретні сумніви як приводи, що визначають "відповідність" експертного дослідження. Такі сумніви можуть стосуватися рукописних записів чи підпису в документі і відповідно до цього має бути призначено почеркознавчу експертизу, або ж у нотаріуса можуть виникнути сумніви щодо