LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та правові питання і практика криміналістичного забезпечення діяльності нотаріату

згідно з положеннями ст.82 він на прохання громадянина посвідчує його тотожність з особою, зображеною на поданій громадянином фотокартці. Посвідчення таких юридичних фактів має для відповідного громадянина й інших осіб юридичне значення, а їх встановлення зумовлює настання певних юридичних наслідків і сприяє виникненню, припиненню чи продовженню реалізації суб’єктивних прав та обов’язків громадян.

При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних правовідносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорта громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи тощо). Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний запис у реєстрі нотаріальних дій. Всі перелічені документи містять фотокартку особи, вивчаючи й оцінюючи яку нотаріус і робить свій висновок щодо тотожності особи пред’явника документа. Посвідчення факту тотожності громадянина, зображеного на фотокартці, дедалі частіше трапляються в нотаріальній практиці. На підтвердження факту тотожності громадянина, зображеного на фотокартці, видається свідоцтво. Оформленню такого свідоцтва повинно передувати особисте здійснення нотаріусом ототожнення особи. В таких випадках нотаріус повинен встановити особу за ознаками її зовнішності, котрі він сприймає безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії. Проте і в процесі вчинення інших нотаріальних дій нотаріус також здійснює ототожнення особи за ознаками зовнішності з метою перевірки належності документів, котрі посвідчують особу, саме конкретному громадянину, який звернувся до нотаріуса за наданням нотаріальної послуги. В цих випадках встановлення особи громадянина здійснюється нотаріусом на підставі оцінки ним ознак зовнішності людини. Відбувається процес порівняння ознак зовнішності особи, що звернулася безпосередньо до нотаріуса, з ознаками, які відображені у фотокартці в документі, що посвідчує цю особу. Для виконання таких завдань виникає потреба звернення нотаріуса до окремої галузі криміналістичної техніки – криміналістичної габітоскопії.

Здійснюючи ототожнення особи під час вчинення нотаріальних дій, нотаріус піддає оцінці ознаки зовнішності людини, використовуючи при цьому загальні положення словесного портрета як методу габітоскопії. Продуктивне використання цього методу має на увазі не тільки володіння його термінологією, а й уміння збирати інформацію щодо ознак зовнішності, знання закономірностей збереження та зміни такої інформації, можливість її відтворення, уміння оцінити вірогідність або, навпаки, ненадійність цієї інформації. Варто знати, що здійснюючи ототожнення особи, нотаріус завжди проводить порівняльне дослідження зовнішнього вигляду громадянина, що звернувся за наданням нотаріальної послуги, із особою громадянина, що зображена на фотокартці в документі, який посвідчує його особу або тотожність якого відповідає зображенню на фотокартці, що й посвідчується нотаріусом у відповідності до ст.82 Закону "Про нотаріат". Для досягнення цієї мети нотаріус повинен застосувати загальні методи порівняльного дослідження, враховуючи при цьому, що це не способи виявлення і фіксації властивостей об’єктів, а криміналістичні засоби виявлення наявності або відсутності однойменних і рівнозначних ознак одночасно на обох порівнюваних об’єктах. Тотожність між об’єктами встановлюється нотаріусом на етапі оцінки ним результатів порівняння. Зазначене підкреслює значимість криміналістичних знань нотаріуса в галузі габітоскопії для розв’язання завдань, що виникають в нотаріальній практиці.

Висновки до дисертації. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової задачі, що виявляється в поглибленні наукових знань, які використовуються в пізнанні закономірностей об’єктивної дійсності, пов’язаних із підготовкою та вчиненням нотаріальних дій, що зумовлюють потребу використання криміналістичних знань, розроблених криміналістикою рекомендацій, методів та засобів. Завданням дослідження ставилося розкриття ролі й місця криміналістики в забезпеченні сфери нотаріальної діяльності, визначення форм використання криміналістичних знань і обґрунтування потреби їх засвоєння й порядку використання нотаріусами. Пропозиції автора щодо внесення змін до Закону України "Про нотаріат" покликані сприяти оптимізації застосування криміналістичних знань з метою встановлення справжності документів, які підлягають нотаріальному засвідченню чи перевірці нотаріусами.

Міжгалузевий підхід до вивчення теоретичної бази дослідження надав можливість дійти висновку про те, що завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, запобігання правопорушень і з огляду на це у правовій системі держави нотаріат відіграє важливу роль як орган безспірної цивільної юрисдикції та превентивного правосуддя, котрий має сприяти досягненню завдань правосуддя, запобігаючи виникненню судових спорів шляхом попередження порушення цивільних прав та інтересів, забезпечення їх належної реалізації. З огляду на завдання, що їх вирішують нотаріуси, багато які із спеціальних дій нотаріусів пов’язані з потребою використання ними криміналістичних знань, а отже суб’єкти нотаріальної діяльності повинні мати певну сукупність криміналістичних знань та умінь і навичок їх використання в нотаріальній практиці. Розгляд сучасних проблем використання криміналістичних знань в різних сферах суспільної практики, новий погляд на завдання й призначення науки криміналістики надав підстави автору порушити питання щодо використання криміналістичних знань в нотаріальній сфері. На підставі аналізу теоретичних розробок з питань криміналістичного забезпечення правоохоронної діяльності, автор дійшов висновку, що криміналістичне забезпечення діяльності нотаріату не є органічною частиною науки криміналістики у традиційному трактуванні її предмета й структури. Предметом криміналістичного забезпечення є не закономірності вчинення нотаріальних дій, а закономірності змісту діяльності з всебічної перевірки документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевірки повноважень представника особи, що є ініціатором нотаріальної дії тощо з метою забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень. Загальним завданням криміналістичного забезпечення нотаріальної діяльності є розробка й впровадження в діяльність нотаріусів криміналістичних рекомендацій. Такий підхід поглиблює знання щодо предмету й завдань науки