LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та практичні аспекти пом'якшення покарання за кримінальним законодавством України

показати генезис кримінального законодавства України стосовно пом’якшення покарання та передбачити основні напрямки його розвитку у майбутньому. Догматичний аналіз норм чинного Кримінального кодексу України та його проектів сприяв виявленню їх недоліків, формулюванню пропозицій по удосконаленню правових норм, що регламентують питання пом’якшення покарання, та визначенню обсягу і змісту відповідних понять. Метод порівняльного правознавства використовувався для дослідження систем законодавчої регламентації питань пом’якшення покарання в кримінальному праві ФРН, Іспанії, Російської Федерації, КНР і Японії, що дало можливість внести ряд пропозицій по удосконаленню діючого кримінального законодавства України з цього питання. Соціологічний метод дослідження використовувався при вивченні правозастосовчої практики в сфері пом’якшення покарання, зокрема в судах Київської та Запорізької областей було проаналізовано 265 кримінальних справ щодо 279 засуджених за 1996-2000рр., в яких застосовувалися ст.ст.44, 52 КК України, для встановлення підстав застосування зазначених норм. Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у їх взаємозв’язку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є першим комплексним дослідженням кримінально-правових проблем пом’якшення покарання в Україні.

У дисертації із застосуванням досягнень теорії кримінального права обгрунтовуються і виносяться на захист наступні нові положення:

1) обгрунтовується положення про те, що пом’якшення покарання на правозастосовчому рівні в повній мірі сприяє здійсненню специфічно притаманних кримінальному покаранню функцій;

2) дається визначення пом’якшення покарання як одного з напрямків кримінально-правової політики України, який полягає у діяльності судових органів, що спрямована на індивідуалізацію покарання шляхом зменшення його тяжкості, визначеної кримінально-правовою санкцією або вироком суду, на підставі норм, передбачених кримінальним законом;

3) за ознакою безпосередньої спрямованості проводиться класифікація засобів пом’якшення покарання на правозастосовчому рівні на засоби пом’якшення покарання, які безпосередньо спрямовані на реалізацію принципу гуманізму (ч.3 ст.29, ч.2 ст.46, ч.3 ст.54 КК України); засоби пом’якшення покарання, які безпосередньо спрямовані на реалізацію його цілей (ст.44, ч.5 ст.46-2, ст.52 та ст.53 КК України); засоби пом’якшення покарання, які безпосередньо спрямовані на застосування покарання щодо спеціальної категорії засуджених (ч.1 ст.34 КК України);

4) обгрунтовується положення про те, що пом’якшення покарання на підставі ст.ст.44, 52, 53 та у випадках, передбачених ч.5 ст.46-2 КК України, в повній мірі відповідає принципу справедливості. У всіх інших випадках пом’якшення покарання здійснюється виходячи з принципів, які безпосередньо не обумовлюються завданнями кримінального законодавства України;

5) пропонується доповнити Кримінальний кодекс України нормами, що регламентують питання пом’якшення покарання на стадії його призначення для забезпечення відповідності ступеня суспільної небезпеки готування до злочину, замаху на злочин і злочину, вчиненого пособником чи підмовником, тяжкості покарання, що призначається винному, та для стимулювання шляхом кримінально-правового заохочення винних до відшкодування заподіяної злочином шкоди;

6) класифіковані обставини, що як підстави призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст.44 КК України), мають характеризувати виняткові обставини справи та особу винного;

7) обгрунтовується пропозиція щодо визначення твердого становлення засудженого на шлях виправлення підставою пом’якшення покарання у випадках, передбачених ч.5 ст.46-2 КК України, та при застосуванні ст.ст.52, 53 КК України;

8) обгрунтовується висновок про необхідність виділення пом’якшення покарання відповідно до ст.ст.52, 53 та ч.5 ст.46-2 КК України з норм, що передбачають звільнення від покарання, для усунення кримінально-правової конкуренції між ними. З огляду на це вносяться пропозиції по вдосконаленню ст.ст.52, 53 та ч.5 ст.46-2 КК України шляхом нормативного закріплення підстав пом’якшення покарання відповідно до цих норм – твердого становлення засудженого на шлях виправлення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертації теоретичні положення можуть слугувати в науково-дослідній роботі методологічною базою для подальшого вивчення кримінально-правових проблем пом’якшення покарання.

Викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані для подальшого вдосконалення кримінального законодавства України, сприяти вдосконаленню судової практики призначення покарання, більш широкому застосуванню принципу індивідуалізації та справедливості кримінального покарання.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватись при викладені курсу кримінального права, при науковій роботі з студентами та слухачами юридичних вузів і факультетів.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, що включені до дисертації, доповідалися на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (м.Запоріжжя, Запорізький юридичний інститут МВС України, 8-9.06.2000 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у трьох статтях збірників наукових праць, що включені до переліку фахових видань ВАК України.

Структура дисертації визначається її метою та завданнями і складається із вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел (139 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, обсяг, що займають список використаних джерел та таблиці – 17 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до роботи обгрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, стан її наукової розробки, зв’язок з науковими темами та планами, визначаються його мета і задачі, вказана наукова новизна одержаних результатів, визначаються положення, що виносяться на захист, розкривається практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо їх апробації.

Перший розділ “Пом’якшення покарання: становлення законодавства України, проблеми та шляхи їх вирішення” складається з трьох підрозділів.

Перший підрозділ “Розвиток кримінального законодавства України стосовно пом’якшення покарання в 1918-2000 рр.” присвячений розгляду історії законодавства України щодо пом’якшення покарання.

Аналіз історії розвитку кримінального законодавства дає можливість зробити висновок, що питанням пом’якшення покарання приділялась увага вже в перші роки становлення радянської влади в Україні: від надання органам, що здійснювали судові функції, фактично необмежених повноважень в цій сфері до створення формалізованих юридичних норм, які вводили діяльність судів по пом’якшенню покарання в чітко окреслені рамки, надаючи їм в той же час широкі дискреційні повноваження з їх застосування. З 1918 р. кримінальним законодавством України було вироблено різні за своєю юридичною природою норми, які надавали судам можливість пом’якшувати покарання як на стадіях його призначення та відбування, так і після відстрочки відбування покарання. Найбільш інтенсивного розвитку ці норми отримали в останній період – з 1960 року, що, на думку автора, не є випадковим оскільки саме в цей період активізувався і розвиток теорії кримінального права.

В другому підрозділі “Цілі кримінального покарання” досліджується питання про те, які цілі