LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та практичні аспекти пом'якшення покарання за кримінальним законодавством України

застосування зазначених норм, що зумовлює конкуренцію пом’якшення покарання відповідно до цих норм та норм, що регламентують питання звільнення від подальшого відбування покарання.

Основним недоліком законодавчого визначення підстав заміни покарання більш м’яким є їх тотожність підставам застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Враховуючи це пропонується визначити підставою заміни покарання більш м’яким тверде становлення засудженого на шлях виправлення, оскільки виправлення засудженого виключає необхідність застосування до нього покарання, а тому така підстава має будуватися на ідеї про незавершеність процесу виправлення засудженого. Тверде становлення засудженого на шлях виправлення, в якості підстави заміни покарання більш м’яким, визначається як часткова нейтралізація криміногенної установки особи під час відбування покарання, визначеного вироком суду, коли остаточна нейтралізація криміногенної установки можлива під час відбування більш м’якого виду покарання, ніж позбавлення волі на певний строк чи направлення в дисциплінарний батальйон.

Аналіз ст.ст.52, 53 КК України дає можливість виділити, крім підстав, ще й передумови заміни покарання більш м’яким – фактичне відбуття засудженим певної частини строку покарання, які кримінальний закон, на думку автора, встановлює задля попередження необгрунтованого застосування зазначених норм. Разом з тим передумови заміни покарання більш м’яким та передумови умовно-дострокового звільнення від відбування покарання також є тотожними. Це є недоліком зазначених норм.

Підстави пом’якшення покарання у випадках, передбачених ч.5 ст.46-2 КК України, кримінальний закон не визначає, а лише встановлює критерій для цього – поведінка засудженої протягом встановленої судом відстрочки відбування покарання. Зазначена норма, після спливу встановленого строку відстрочки, крім заміни покарання більш м’яким, передбачає і інші юридичні наслідки - звільнення засудженої від відбування покарання чи направлення її для відбування покарання, визначеного вироком суду. Це, на думку автора, дає можливість зробити висновок про те, що настання цих різних за своєю тяжкістю для засудженої наслідків повинно бути пов’язано з різним станом її виправлення. Тому підставою заміни відстроченого засудженій покарання більш м’яким у випадках, передбачених ч.5 ст.46-2 КК України, має бути визнано тверде становлення засудженої на шлях виправлення, яке характеризується частковою нейтралізацією криміногенної установки особи під час відстрочки відбування покарання в порядку ст.46-2 КК України та свідчить про можливість остаточної нейтралізації такої установки під час відбування більш м’якого, ніж позбавлення волі на певний строк, виду покарання.

Завершується розділ короткими висновками.

У висновках відзначається, що дослідження доктринальних положень, стану законодавства України та правозастосовчої практики привело до висновку про необхідність комплексного дослідження кримінально-правових проблем пом’якшення покарання, а також про потребу внести цілий ряд змін і доповнень до норм кримінального законодавства з метою забезпечення його відповідності теоретичним положенням і практичним завданням, які існують в сфері пом’якшення покарання. В них викладені основні теоретичні положення, які стосуються пом’якшення покарання як напрямку кримінально-правової політики, що має забезпечувати ефективність, гуманізм та доцільність у застосуванні кримінальних покарань до засуджених. Зокрема: визначені умови та поняття пом’якшення покарання, встановлені та класифіковані засоби пом’якшення покарання, визначені підстави пом’якшення покарання при застосуванні ст.ст.44, 52, 53 та ч.5 ст.46-2 КК України, обгрунтовані пропозиції по вдосконаленню кримінального законодавства України.

Крім того, проведене дисертаційне дослідження показало шляхи і методи використання його результатів:

- у галузі правотворчості пропонується внести зміни та доповнення до наступних статей Кримінального кодексу України:

1) ч.3 та 4 ст.17 КК України викласти в такій редакції:

“Покарання за готування до злочину і за замах на злочин призначається за статтею Особливої частини Кодексу, яка передбачає відповідальність за даний злочин. При цьому покарання, що обирається винному, суд визначає в межах покарання, передбаченого статтею Особливої частини Кодексу, зменшених на половину при готуванні до злочину чи на одну третину при замаху на злочин.

Призначаючи покарання винному в межах, визначених згідно з ч.3 цієї статті, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності дій, вчинених винним, ступінь здійснення злочинного наміру і причини, через які злочин не було доведено до кінця”.

2) ст.19 КК України доповнити ч.8 такого змісту:

“При призначенні покарання підмовнику або пособнику, суд з урахуванням вимог ч.7 цієї статті обирає винному покарання в межах, визначених статтею Особливої частини Кодексу, яка передбачає відповідальність за даний злочин, зменшених на одну третину”.

3) Кримінальний кодекс України доповнити ст.40-1 “Призначення покарання при наявності обставин, що пом’якшують відповідальність”:

“Покарання, що призначається винному, при наявності обставин, передбачених п.1 ч.1 ст.40 цього Кодексу, та відсутності обставин, передбачених ст.41 Кодексу, не може перевищувати двох третин покарання, визначеного відповідною статтею Особливої частини Кодексу”.

4) в ст.ст.52, 53 КК України внести ряд змін:

а) встановити підставу для заміни покарання більш м’яким – тверде становлення засудженого на шлях виправлення;

б) передбачити менш тривалі обов’язкові частини відбування засудженим призначеного строку покарання (передумови), ніж при умовно-достроковому звільненні від покарання.

5) ч.5 ст.46-2 КК України викласти в наступній редакції:

“Після досягнення дитиною трирічного віку або у випадку її смерті суд залежно від поведінки засудженої протягом встановленої відстрочки відбування покарання може звільнити її від відбування покарання або замінити його більш м’яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного вироком. Звільнення засудженої від відбування покарання або заміна його більш м’яким покаранням може бути застосовано до засудженої лише відповідно у випадку її остаточного виправлення або твердого становлення на шлях виправлення”.

- у правозастосуванні: результати цього дисертаційного дослідження сприятимуть більш широкому застосуванню судами принципу індивідуалізації та справедливості кримінального покарання. Використання суддями в практичній діяльності розроблених в роботі методик встановлення підстав застосування ст.ст.44, 52, 53 та ч.5 ст.46-2 КК України слугуватиме ефективному застосуванню зазначених норм.

- у навчальному процесі: основні результати дисертаційного дослідження, що стосуються питань визначення цілей покарання, застосування ст.ст.44, 52, 53 та ч.5 ст.46-2 КК України,можуть бути використані при викладанні студентам та слухачам юридичних вузів і факультетів курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Сахнюк С.В. Пом’якшення покарання як прояв гуманістичних начал кримінального покарання в Україні // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – №2. – С.289-295.

2. Сахнюк С.В. Цілі кримінального покарання та їх реалізація при пом’якшенні покарання // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – №3. – С.265-271.

3. Сахнюк С.В. Підстави заміни покарання більш