LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та практичні засади реабілітаційної діяльності виправно-виховних закладів в Україні (XIX - початок XX ст.)

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди






ШПАК ВАЛЕНТИНА ПАВЛІВНА






УДК 376.2/5 (075)


ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИПРАВНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ

(XIX-ПОЧАТОК XXСТ.)


13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук









Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка Міністерства освіти і науки України.



Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор Золотухіна Світлана Трохимівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри загальної педагогіки.


Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Савченко Сергій Вікторович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки;


доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Віра Олександрівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання;


доктор педагогічних наук, професор Сущенко Тетяна Іванівна, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогічної майстерності та нових технологій освіти


Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.


Захист відбудеться „14” лютого 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В

Автореферат розісланий „12” січня 2007 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність і доцільність дослідження. Динамізм і поступовість державотворчих процесів, що торкаються всіх сфер економічного, політичного і культурного життя українського суспільства, тенденційно позначаються і на розвиткові вітчизняної педагогічної науки. Відбувається її постійне поповнення новими здобутками і творчими знахідками дослідників, унаслідок чого проблематизація педагогічної теорії та практики безперервно розширюється. Особливий інтерес науковців почала викликати реабілітаційно-педагогічна робота з різними категоріями „важких” дітей, що пояснюється специфікою перехідного періоду розбудови української державності й необхідністю виконання нового соціального замовлення суспільства.

Актуалізація проведення реабілітаційно-педагогічної роботи з „важкими” дітьми зумовлюється тим, що поряд з успіхом реалізації перших економічних і правових реформ, отриманням Україною визнання на міжнародній політичній арені з кінця XX ст. загострилися проблеми, до прийняття і розв’язання яких соціальні інституції країни та її урядові кола явно готовими не були. Окремі питання соціально-педагогічного характеру не дістали належного висвітлення в законодавчих актах і наукових розвідках вітчизняних дослідників, перетворившись на тягар для молодої держави, яка зіткнулася з необхідністю подолання не лише таких явищ сучасного життя, як критичне зубожіння населення, загострення демографічної ситуації, соціальне сирітство, безробіття, але й злочинність, бездоглядність, соціальна і педагогічна занедбаність, дезадаптованість, важковиховуваність і девіантна поведінка неповнолітніх, низький рівень навчальних досягнень дітей шкільного віку.

Стратегія пошуку ефективних заходів та програм державної підтримки найбільш незахищених верств населення і, насамперед, дітей як майбутнього суспільства, нарешті знайшла своє вираження в урядових нормативно-правових актах, спрямованих на: 1) охорону основних прав та свобод дитини (Закони України „Про охорону дитинства”, „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, „Про дошкільну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації та об’єднання”, Національна програма „Діти України”, Постанова Кабміну України „Про утворення Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства”); 2) забезпечення дотримання прав і свобод дітей у сфері сімейних стосунків („Цивільний кодекс України”, „Сімейний кодекс України”, Закони України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, „Про попередження насильства в сім’ї”, „Концепція державної сімейної політики”, Програма „Українська родина”, „Положення про дитячий будинок сімейного типу”, „Положення про прийомну сім’ю”, Укази Президента України „Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей”, „Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями”); 3) захист трудових прав дітей („Конвенція про мінімальний вік допуску дітей на роботу в сільському господарстві”, „Конвенція про мінімальний вік для прийому на роботу”, „Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах”, „Конвенція про обмеження нічної праці дітей та підлітків на непромислових роботах”, Наказ Міністерства охорони здоров’я України „Про затвердження переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх”); 4) профілактику правопорушень та злочинів серед неповнолітніх (Закон України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, „Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх”, Укази Президента України „Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві”, „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності”, Постанова Кабміну України „Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх”). Щодо усвідомлення пріоритетної ролі педагогічної реабілітації дітей з відхиленнями поведінки й розвитку, то її необхідність визнається виключно в контексті організації спеціальної освіти (розділ II, ст. 11 Закону України „Про соціальну роботу з дітьми та