LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та практичні засади реабілітаційної діяльності виправно-виховних закладів в Україні (XIX - початок XX ст.)

загальнонаукову методологію для вивчення явищ і процесів педагогічної дійсності (Л. Березівська, Т. Коломієць, Л. Медвідь, Л. Штефан, М. Ярмаченко та ін.); аналіз наукових праць учених минулого, які одночасно з загальними проблемами педагогічної науки досліджували проблему виправного виховання і можливостей педагогічної реабілітації „важких” дітей (П. Блонський, О. Болтунов, К. Вентцель, В. Водовозов, М. Гернет, А. Макаренко, М. Рубінштейн, А. Фортунатов, С. Шацький та ін.); аналіз концепцій виправного виховання „важких у виховному розумінні” дітей у творчому доробку українських педагогів минулого (П. Грабовський, Б. Грінченко, М. Драгоманов, М. Коцюбинський, П. Куліш, С. Русова, Л. Українка, І. Франко, Т. Шевченко та ін.); вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків означеного хронологічного періоду (О. Декролі, Дж. Дьюї, Г. Кершенштейнер, М. Монтессорі, Б. Отто, А. Феррьєр, Ф. Фребель та ін.).

Методи дослідження використовувалися для отримання достатньо об’єктивної інформації з обраної проблеми на двох рівнях:

    • теоретичному, що уможливлювало досягнення синтезу знань про теоретичні та практичні засади реабілітаційної діяльності виправно-виховних закладів в Україні XIX-початку XX ст.: загальнонаукові методи (історичний, системно-генетичний та порівняльний аналіз педагогічної літератури, нормативно-правових і законодавчих документів, архівних матеріалів; хронологічний метод; аналіз та синтез фактів, теоретичних ідей і досвіду реабілітаційної діяльності виправно-виховних закладів за рубежем та в Україні досліджуваного періоду), індуктивний метод (установлення загальних тенденцій організації виправного виховання шляхом вивчення специфіки функціонування відповідних установ), парадигмальний метод (визначення загальних теоретико-практичних засад реабілітаційної діяльності вітчизняних виправно-виховних закладів досліджуваного періоду), персоналістично-біографічний метод (вивчення біографії та педагогічної спадщини видатних українських педагогів минулого), порівняльний метод (установлення подібності або відмінності предметів і явищ педагогічної дійсності);

    • емпіричному, що дозволяло накопичувати фактичний матеріал про практику реабілітаційної діяльності зарубіжних, російських та вітчизняних виправно-виховних закладів: обсерваційний метод (ретроспективний аналіз реабілітаційної діяльності виправно-виховних закладів в історії зарубіжної і вітчизняної педагогічної думки), праксиметричний метод (вивчення та узагальнення передового досвіду педагогічної реабілітації „важких у виховному розумінні” дітей в умовах виправного виховання досліджуваного періоду), прогностичний метод (вивчення подальшого розвитку ідеї педагогічної реабілітації в сучасних умовах реформування освіти в Україні).

Використання означених методів науково-педагогічного дослідження дозволило отримати достатньо об’єктивну інформацію з обраної проблеми.

Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку нами використано 724 науково-педагогічних джерела та 186 архівних справ, зокрема, документи Дніпропетровського обласного державного архіву (вивчалися справи з 11 фонду – Канцелярія Катеринославського генерал-губернатора); Центрального історичного архіву м. Києва (ЦДІА) (вивчено 78 справ із фондів: 59 – Київська губернська канцелярія; 127 – Київська духовна консисторія; 274 – Київське губернське жандармське управління; 294 – Канцелярія Київського відділення цензора; 442 – Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора; 533 – Київський військовий губернатор; 707 – Управління попечительства Київського навчального округу; 1191 – Канцелярія тимчасового Харківського генерал-губернатора; 1252 – Штаб-офіцер Корпусу жандармерії в Одесі; 1710 – Слободсько-Українська губернська канцелярія; 1816 – Слободсько-гарнізонний батальйон; 1817 – Бригадна канцелярія слобідських полків; 1958 – Слободсько-Український губернатор; 1959 – Харківський і Воронізький генерал-губернатор; 1989 – Ізюмське духовне правління; 2007 – Харківське духовне правління; 2052 – фонд М. Сумцова; 2069 – Кременчуцьке купецьке правління; 2162 – Управління Харківського навчального округу; 2169 – Слободсько-Український приказ громадського піклування); Державного архіву Одеської області (ДАОО) (опрацьовано 15 документів із фондів: 273 – Одеське Славянське Благодійне товариство імені Св. Кирила і Мефодія; 362 – Одеський приказ громадського піклування); Державного архіву Полтавської області (вивчено 7 документів із фондів: 750 – Пирятинська міська богадільня, м. Пирятин Полтавської губернії; 784 – Лохвицька міська богадільня, м. Лохвиця Полтавської губернії; 788 – Гадяцька міська богадільня, м. Гадяч Полтавської губернії; 998 – Полтавський комітет Товариства піклування про поранених та хворих воїнів); Державного архіву Харківської області (ДАХО) (використано 62 справи з таких фондів: 3 – Канцелярія слободсько-українського громадянського губернатора; 29 – Харківська губернська у справах про товариства і союзи присутність; 44, 45 – Харківська шестикласна дума; 200 – Харківське товариство поширення грамотності; 266 – Дирекція народних училищ Харківської губернії; 304 – Харківська губернська земська управа; 308 – Вовчанська повітова земська управа); Державного архіву Чернігівської області (вивчено 17 документів із фондів: 128 – Канцелярія Чернігівського громадянського губернатора; 131 – Чернігівський приказ суспільної опіки; 145 – Чернігівська губернська по земським і міським справам присутність; Р-593 – Чернігівський відділ народної освіти Чернігівського губвиконкому). Досліджувалися також фонди Відділу рукописів ЦНБ НАН України ім. В.І. Вернадського, Центральної наукової бібліотеки АН України ім. В. Вернадського, Київської науково-педагогічної бібліотеки ім. В.О. Сухомлинського, науково-довідкової бібліотеки Центрального історичного архіву м. Києва, Державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка м. Харкова, Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького, відділу рідкісних видань бібліотеки Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. Близько 40 архівних документів вводяться до наукового обігу вперше.

Джерелами дослідження є також законодавчі й нормативно-правові акти Російської імперії XIX-початку XX ст. щодо регламентування реабілітаційної діяльності різних типів виправно-виховних закладів, їх статути і звіти, матеріали з’їздів з питань охорони і захисту знедоленого дитинства, монографії з педагогіки, педології, правознавства. У ході дослідження широко використовувалося понад 30 періодичних педагогічних видань XIX-початку XX ст., зокрема, „Вестник воспитания”, „Вестник Европы”, „Вестник школы”, „Воспитание”, „Детское чтение”, „Друг юношества”, „Женское образование”, „Живописная русская библиотека”, „Журнал министерства народного просвещения”, „На помощь матерям”, „Наша школа”, „Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии”, „Педагогический сборник”, „Путь просвещения”, „Русская мысль”, „Русская школа”, „Русский вестник”, „Русское богатство”, „Світло”, „Свободное воспитание”, „Украинский вестник”, „Учитель”, а