LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та практичні питання кримінальної відповідальності за фіктивні дії в підприємництві

бездіяльності), у передбаченні настання суспільно небезпечних наслідків; вольовий момент умислу при фіктивному банкрутстві характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків; д) встановлюючи умисел фіктивних дій у сфері підприємництва, слідчі та судді повинні чітко знати перелік типових обставин, які негативно впливають (або можуть вплинути) на процес розслідування, при цьому потрібно додержуватися лінії визначення достатньої сукупності прямих і непрямих доказів винності особи у вчиненні злочину; е) обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу фіктивного підприємництва є мета його вчинення – прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона; кваліфікуючи таке діяння, слід мати на увазі, що в разі його вчинення статутна діяльність або взагалі не здійснювалася, або здійснювала на початковому етапі для маскування злочинних намірів; є) фіктивним діям у підприємницькій сфері властива полімотивація; мотиви вчинення злочину не впливають на кваліфікацію, проте враховуються під час призначення покарання; ж) практика розслідування кримінальних справ, порушених за фактами фіктивних дій у сфері підприємницької діяльності, свідчить, що такі злочини (які за своєю природою є способами, мотивами) тісно пов’язані з іншими протиправними діяннями, зокрема шахрайством, легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, шахрайством з фінансовими ресурсами.

Дисертант також виокремлює обставини, які викликають складнощі у встановленні умислу в процесі судово-слідчої діяльності, та пропонує спеціальну методику пошуку прямих і непрямих доказів для з’ясування умислу в разі вчинення фіктивних дій у підприємницькій діяльності.

Третій розділ “Особливості визначення кваліфікуючих ознак фіктивних дій в підприємництві та відмежування їх від суміжних злочинів” присвячений питанням, пов’язаним із вивченням кваліфікуючих ознак фіктивного підприємництва, відмежуванням фіктивних дій у підприємництві від суміжних складів злочинів, а також дослідженню тенденцій подальшого вдосконалення окремих кримінально-правових норм та правозастосовної діяльності.

У першому підрозділі “Кваліфікуючі ознаки фіктивних дій в підприємництві” аналізуються кваліфікуючі ознаки фіктивного підприємництва, а саме: вчинення його повторно, за попередньою змовою групою осіб і якщо воно сприяло спричиненню великої матеріальної шкоди державі, фізичній або юридичній особі. Щодо останньої ознаки, то дисертант вважає недоречним посилання на окремі різновиди юридичних осіб, а саме: банки і кредитні установи, а також вказівку на заподіяння шкоди громадянинові, оскільки у такому разі коло потерпілих від злочину необґрунтовано обмежується лише громадянами України.

Також одна з проблем визначення заподіяної шкоди полягає, на думку автора, в ототожненні неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з податковою соціальною пільгою. Тому у роботі аналізується Закон України від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб” (набрав чинності з 1 січня 2004 року), який запровадив ставки податкової соціальної пільги. Положення цього закону в частині визначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в диспозиціях та санкціях статей Особливої частини КК, на думку дисертанта, може, певною мірою, паралізувати діяльність держави щодо протидії злочинності. Автор також досліджує інші проблеми, пов’язані з дією згаданого Закону, та на підставі цього пропонує таке положення: необхідно встановити розмір як завданої шкоди, так і штрафу, який може обчислюватися в караних мінімумах і буде визначатися відповідним окремим Законом.

На підставі цього обґрунтовано необхідність кваліфікуючими ознаками фіктивних дій в підприємництві передбачити вчинення їх повторно, за попередньою змовою групою осіб та якщо вони сприяли спричиненню великої матеріальної шкоди державі або іншій особі. При цьому матеріальну шкоду слід вважати великою, якщо вона полягає у спричиненні прямих або непрямих збитків, які заподіяні фізичним або юридичним особам, на суму, що в тисячу і більше разів перевищує караний мінімум.

Другий підрозділ“Відмежування фіктивних дій в підприємництві від суміжних злочинів” має, перш за все, практичне спрямування. Практиці відомі випадки, коли під час кваліфікації злочинів виникають ситуації, у яких різні склади злочинів характеризуються, з одного боку, низкою спільних ознак, а з іншого – відмінними ознаками, які їх відрізняють. Дисертант наводить перелік таких складів злочинів і пропонує певний порядок та критерії відмежування фіктивних дій в підприємництві від суміжних складів злочинів.

У висновках викладено основні теоретичні підсумкові положення та практичні рекомендації, що випливають із результатів дисертаційного дослідження, пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України.

На підставі ґрунтовного аналізу зроблено висновок про необхідність створення замість ст. 205 КК “Фіктивне підприємництво” та ст. 218 КК “Фіктивне банкрутство” єдиної уніфікованої норми, яка б передбачала відповідальність за фіктивні дії у підприємництві. З цією метою пропонується ст. 218 “Фіктивне банкрутство” з КК виключити, а ст. 205 КК викласти в такій редакції:

Стаття 205. Фіктивні дії в підприємництві.

1. Створення або придбання суб’єкта підприємницької діяльності для вчинення злочину або його приховування, укладення з такою ж метою від імені цієї особи угод без наміру їх реально виконувати, а так само завідомо неправдива офіційна заява про неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом –

караються …

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони сприяли спричиненню великої майнової шкоди державі, фізичній або юридичній особі,

– караються…

Примітка. Матеріальна шкода у вигляді прямих або непрямих збитків, які заподіяні державі, фізичним або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує караний мінімум”.


Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях здобувача:


1. Соловйов Е.П. Кримінально-правова протидія фіктивним діям у підприємницькій діяльності: зарубіжний досвід // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях молодих вчених: Додаток до журналу “Міліція України”. – 2004. – № 5.– С. 19–23.

2. Соловйов Е.П. Кримінально-правова характеристика великої матеріальної шкоди при фіктивних діях у підприємництві // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях молодих вчених: Додаток до журналу “Міліція України”. – 2004. – № 7.– С. 24–26.

3. Соловйов Е.П. Шахрайство як складова фіктивних дій у підприємництві // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях молодих вчених: Додаток до журналу “Міліція України”. – 2004. – № 8.– С. 31–34.

4. Соловйов Е.П. Соціальні наслідки злочинності у сфері підприємництва // Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю: Матеріали регіональної науково-практичної конференції 19 травня 2004 р. – Донецьк: ДЮІ МВС при