LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та прикладні засади професійно-психологічного тренінгу працівників органів внутрішніх справ України

дисертантом занять свідчить, що учасники тренінгу в повному обсязі засвоюють навчальний матеріал. Про ефективність навчання свідчить й те, що після тренінгу всі курсанти виявили бажання брати участь у волонтерській роботі з неповнолітніми, схильними до правопорушень. Тренінг сприяє також розвитку професійній мотивації та спрямованості особистості. На рівні психологічних властивостей зафіксовано зростання емпатійності (за тестом Бойка) – в середньому на 30 % (+ 5 %).

Підрозділ 4.4. „Рефлексивний тренінг особистісного зростання курсантів” містить опис цілей, процедури та результатів тренінгу особистісного зростання. Цей тренінг у системі вищої освіти МВС України доповнює ППТ й вирішує завдання розвитку найбільш загальних якостей особистості та їх інтеграцію в субособистість „професіонала” – шляхом рефлексії індивідуальних психічних властивостей, усвідомлення можливих ознак дисгармонії, вад, комплексів, ознак професійної деформації. Найвагомішим результатом тренінгу стало більш адекватне сприйняття курсантами власного „Я”, усвідомлення необхідності та можливості самовдосконалення. Про це свідчать результати тестування курсантів за опитувальником на визначення рівня суб’єктивного контролю (показники інтернальності учасників тренінгу зросли в середньому на 10%); самоповаги (В.В. Столін, С.Р. Пантелеєв), який зафіксував покращення ставлення курсантів як до себе, так і до інших, їх незадоволення обмеженнями щодо самореалізації, які є типовими для суворо регламентованої життєдіяльності курсантів відомчих ВНЗ. Найбільш суттєво зросли самоповага, інтерес до себе, саморозуміння. За допомогою опитувальника Плутчека виявлена оптимізація дії механізмів психологічного захисту. Рівень професійної деформації учасників тренінгу (який вимірювався за методикою В.С. Медвєдєва) знизився до кінця тренінгу на 30 %. Помітно покращилися навички стратегічного та тактичного планування, „управління” часом, змінилися пріоритети розвитку, про що свідчать дані морфологічного тесту життєвих цінностей. Застосування тесту Р. Кеттелла 16-PF до й після тренінгу не виявило статистично достовірних змін профілю особистості на індивідуальному та загальногруповому рівнях. Зміни особистості відбувалися переважно на рівні самосвідомості, проявляються у розумінні необхідності та можливості розвитку психічних якостей, які були предметом рефлексивного аналізу під час тренінгу, але не могли повністю сформуватися, зважаючи на його короткий термін.

У підрозділі 4.5. „Актуальні напрями впровадження тренінгів професійно-психологічного спрямування” обґрунтована доцільність широкого використання тренінгових технологій для забезпечення практично всіх видів оперативно-службової діяльності, починаючи з профорієнтації на основні напрями правоохоронної діяльності і закінчуючи етапом звільнення працівників ОВС у відставку та їх реінтеграцією в суспільне життя поза системою МВС України. Але системність і наступність у розробленні та впровадженні відомчих тренінгових курсів наразі відсутня.

Пріоритетними автор вважає такі напрями тренінгу працівників ОВС: поведінкові – тренінг психоемоційної саморегуляції, спеціальних умінь, формування навичок безпечного поводження, комунікативний, з попередження та розв’язання конфліктів, управлінський, а також тренінги соціально-психологічного та психологічного спрямування – тренінг формування команди, сенситивності, креативності, особистісного зростання. На етапі підвищення кваліфікації та спеціалізації працівників ОВС предметом тренінгу стає формування спеціальних видів компетентності, лідерства тощо.

Показано, що на етапі початкової підготовки працівників ОВС ППТ доцільно спрямувати на розвиток базових знань, умінь, професійних якостей міліціонера. У системі вищої освіти елементи тренінгу можуть використовуватися при викладанні практично усіх навчальних дисциплін; спеціальні тренінги потрібні для покращення адаптації курсантів та особистісного зростання, формування сприятливого соціально-психологічного клімату. У системі службової підготовки предметом тренінгу повинні стати спеціальні якості та уміння. До проведення тренінгів доречно залучати психологів системи МВС України, які мають працювати спільно з досвідченими працівниками ОВС. Подальшому впровадженню тренінгових технологій у сфері професійної освіти сприятиме внесення змін до Закону України „Про освіту”, в якому тренінг, поряд з лекціями та семінарами, отримає статус самостійного виду навчання.


ВИСНОВКИ


У дисертації наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми психологічного забезпечення професіогенезу курсантів і працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України та запропоновано нове її вирішення, що виявляється в розробленні теоретико-прикладних засад ППТ як одного з найбільш ефективних засобів становлення професіонала.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. Продуктивною основою професіогенезу – процесу становлення компетентного суб’єкта професійної діяльності є, на думку дисертанта, синтез особистісно-діяльнісного та суб’єктного підходів. Компетентний суб’єкт розглядається автором як мета сучасної освіти дорослих. Вимоги правоохоронної діяльності до компетентного професіонала визначаються на основі структурно-функціонального аналізу цієї діяльності. Вони представлені сукупністю знань, умінь, психічних якостей і властивостей особистості, що набуваються в процесі професіогенезу, зокрема у системі вищої освіти МВС України, прагненням до самовдосконалення.

2. Традиційні методи професійної підготовки, які мають переважно репродуктивний характер, не дозволяють формувати особистість компетентного професіонала як суб’єкта діяльності, що вбачається можливим за умов доповнення існуючих методів тренінговими технологіями, які забезпечують професійне спрямування отриманих знань та умінь, сприяють становленню індивідуально-психологічних властивостей особистості.

3. Концептуальними засадами тренінгових технологій є теоретико-методологічні положення запропонованого автором особистісно-діяльнісно-суб’єктного підходу, зокрема принцип діяльнісного опосередкування становлення особистості компетентним суб’єктом професійної діяльності.

4. Перевагою тренінгу, порівняно з традиційними методами професійної підготовки, як свідчить дослідження, є наявність колективної зони найближчого розвитку, в якій за рахунок спільної інтелектуальної та практичної діяльності забезпечується не тільки репродуктивне засвоєння та відтворення готових стандартів професійних дій, а й вироблення, привласнення, усвідомлювання професійних дій – завдяки участі у дискусіях, рольових іграх, отриманню систематичного зворотного зв’язку, групової рефлексії.

5. Провідним принципом тренінгової роботи, на думку дисертанта, є принцип діяльнісного опосередкування. Принцип редукції допоміжних вправ застосовується при проведенні тренінгів з учасниками, які мають