LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та прикладні засади професійно-психологічного тренінгу працівників органів внутрішніх справ України

застосування тренінгових технологій у навчанні та розвитку особистості.

Історично розвиток тренінгових технологій ґрунтується на працях представників психоаналітичної (Я. Морено, Е. Берн, З. Фоулкс, Л. Хірст), біхевіоральної (Б. Скінер, М. Сміт, Дж. Стівенс) та гуманістичної (К. Роджерс) шкіл у психології, гештальт-психології (К.Левін, Ф. Перзл). У сфері практичного застосування тренінгових технологій відмінності між різними науковими школами в психології поступово нівелюються. Відбувається взаємне збагачення шкіл і напрямів, внаслідок чого сучасну зарубіжну теорію тренінгу можна охарактеризувати як еклектичну.

У підрозділі розглянуті види тренінгів, що різняться метою, кількісними та якісними особливостями контингенту учасників, способами організації та тривалістю роботи тощо. Аналіз тренінгів як виду просвітницької та психологічної роботи, професійного і методичного тренінгів дозволив виявити їх спільні риси: наявність чітких методичних орієнтирів, точного визначення мети та завдань, структурованості, зумовленої часовими обмеженнями. Серед них найбільш поширені функціональні тренінги, мета яких – доведення до автоматизму професійно необхідних умінь та навичок; психологічні або проблемно орієнтовані, за допомогою яких учасники тренінгів вирішують власні актуальні психологічні проблеми та тренінг особистісного зростання, спрямований на саморозвиток його учасників.

Названі головні різновиди тренінгів доповнює запропонований здобувачем професійно-психологічний тренінг. Цей вид тренінгу заповнює проміжок між функціональним і власне психологічним тренінгом й визначається як навчально-розвивальна технологія, метою якої є формування професійних знань та умінь, становлення особистості як суб’єкта професійної діяльності. ППТ – не лише навчання новим знанням та умінням, а творчий, переважно спрямований на вирішення інноваційних проблем процес, коли готові рішення відсутні і учасникам необхідно проявляти ініціативу, активність, винахідливість, вміти здійснювати продуктивну спільну діяльність.

Найбільш важливою ознакою ППТ автор вважає відтворення в модельованих ситуаціях суттєвих компонентів професійної діяльності, виконання тренінгових вправ, які активізують пізнавальні та регулятивні психічні процеси, потреби, мотиви та якості особистості, необхідні для їх практичного здійснення. Завдяки цьому суб’єкт не стільки відтворює, скільки створює (спільно з іншими) нові ідеї та засоби діяльності, наповнює навчально-професійну діяльність особистісним смислом. Здобуті знання й уміння, разом з психічними якостями, утворюють нові „функціональні органи” особистості, яка набуває нових системних властивостей компетентного фахівця.

До суттєвих рис ППТ відносяться: діяльнісне опосередкування наданих знань, вправляння (процес багаторазового виконання вправи) умінь і навичок у спеціально створених навчальних ситуаціях, рефлексія виконавчих дій і власних психічних властивостей завдяки зворотному зв’язку, опора на групові форми роботи (утворення колективної зони найближчого розвитку). Таке поєднання елементів професійного, психологічного й соціально-психологічного тренінгу утворює новий, відмінний за цілями та засобами вид професійної підготовки.

Методологічною основою ППТ, як уже зазначалось вище, є генетико-моделюючий метод С.Д. Максименка. Головним методичним принципом ППТ є моделювання проблемних ситуацій службової діяльності та засобів їх вирішення, які активізують процеси інтеріоризації-екстеріоризації, схематизації-конкретизації, вправляння, поетапного формування розумових дій, рефлексії усвідомлювання.

У підрозділі 2.2. „Принципи та методи професійно-психологічного тренінгу” узагальнені та сформульовані вихідні принципи і правила використання зазначеної тренінгової технології. Автор вирізняє загальні принципи організації будь-якого тренінгу (або принципи першого порядку: організаційні, створення тренінгового середовища, етико-екологічні, навчання дорослих, керівні принципи поводження учасників тренінгу) та специфічні принципи (принципи другого порядку) організації цільових видів тренінгу, зокрема, коригувального, психологічного, навчального, розвивального, соціально-психологічного. Вони подібні за змістом, але відрізняються пріоритетністю при розробленні конкретних тренінгових програм. При ППТ використовуються названі вище загальні принципи, з урахуванням специфіки цільової групи.

Реалізація організаційних принципів створення тренінгового середовища тісно пов’язана з кваліфікацією ведучого та є необхідною передумовою втілення принципів моделювання професійної діяльності, що визначають поведінку і діяльність учасників тренінгу. Йдеться про принципи достатності матеріально-технічного забезпечення; організації простору, відповідності тривалості тренінгу його завданням. Принцип належного комплектування тренінгової групи визначає кількісний та якісний склад учасників тренінгу. Якісні параметри характеризують групу з огляду на стать, вік, професійну належність, рівень посадової ієрархії, психічні властивості особистості, які можуть оцінюватися за допомогою методів психодіагностики; кількісні – оптимальний склад групи для відтворення реальних професійних ситуацій, їх обговорення та рефлексії. Введено принцип редукції допоміжних вправ для проведення занять з тими, хто має досвід участі у тренінгу.

Тренінгу, як виду навчання, властивий широкий діапазон різноманітних методичних засобів, а їх композиція дозволяє формувати середовище, сприятливе для цілеспрямованих змін у психічній організації окремих його учасників, а також у професійних і соціально-психологічних установках цілих груп працівників, а через них змінюється і філософія та загалом діяльність організації, яку вони представляють.

ППТ як навчально-розвивальна технологія використовує комплекс спеціальних тренінгових методів, насамперед психотехнічних та імітаційних. Це, рольові ігри, що застосовуються для імітаційного моделювання ситуації професійного спілкування та взаємодії, апробації варіантів нової поведінки. Метою ділових ігор є розвиток професійного мислення, здібності аналізувати криміногенну ситуацію, формування навичок прийняття рішень за допомогою імітації конкретних умов професійної діяльності. Одним з різновидів ділових ігор є кейс-метод („метод проектів”), спрямований на розвиток аналітичних здібностей та умінь, потрібних для планування професійних дій (профілактичних заходів, оперативних комбінацій). Організаційно-діяльнісна гра переважно спрямована на моделювання діяльності з метою колективного вирішення складних комплексних проблем управління. Її інваріанти – організаційно-навчальна та проектна гра, є досить ефективними, у тому числі й при використанні в системі вищої освіти МВС України.

У підрозділі 2.3. „Професійно-психологічний тренінг як засіб професійної освіти та особистісного розвитку” показано, що вдосконалення форм і методів професійної підготовки та