LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теоретичні та прикладні засади професійно-психологічного тренінгу працівників органів внутрішніх справ України

дослідженні. Це враження учасників тренінгу (рефлексія, анкетування), обсяг та точність відтворення засвоєного матеріалу за дидактичними тестами, особистісні зміни (за психодіагностичними тестами), покращення результатів професійної діяльності, зокрема у нестандартних ситуаціях (ситуаційні тести).У підрозділі наведений розроблений автором опис стандартизованих вимог до психотехнічних вправ і рольових ігор (16 пунктів).

У підрозділі 3.4. „Вимоги до ведучих тренінгів професійно-психологічного спрямування та їх підготовка” відзначається, що тренінг як навчально-розвивальна технологія і ведучий тренінгу як професія офіційно в Україні поки що не визнані. Незважаючи на це, підготовка ведучих тренінгів вже здійснюється, але вона не має організованого та системного характеру, позаяк стандарти підготовки невизначені. Як орієнтир для відбору та підготовки ведучих ППТ пропонується розроблена автором аналітична психограма тренера з ППТ, яка містить:етапи і цілі тренінгової роботи; професійні завдання та функції; нормативно орієнтуючі ознаки їх виконання; знання, уміння та навички ведучого; вимоги до його професійно-психологічних якостей.

Основу кваліфікації тренера складають концептуальна, контекстуальна, адаптивна, технічна, міжособистісна, комунікативна та інтеграційна компетентності (Л. Кроль, О. Михайлова), до яких ми додаємо ще дидактичну. Названі компетенції можуть бути набуті науково-педагогічним складом ВНЗ шляхом підвищення кваліфікації на базі центрів з впровадження тренінгових технологій, які доцільно створювати в університетах МВС України. При попередньому відборі кандидатур потрібно враховувати наявність знань з педагогіки та психології вищої школи, володіння методикою навчання дорослих, уміння будувати конструктивні стосунки, як з окремою особою, так і групою загалом. У додатках наведена розроблена автором програма підготовки ведучих ППТ.

Специфіка проведення ППТ полягає в необхідності поєднання в особі ведучого двох груп знань і умінь: професіонала у певній галузі практичної (у нашому випадку, правоохоронної) діяльності та фахівця, який володіє психолого-педагогічними знаннями, методикою проведення тренінгу. Вихід з цієї ситуації вбачається у підготовці тренера-методиста, який працюватиме разом з досвідченим працівником ОВС, у складі тренерської команди.

Підготовка ведучих тренінгів професійно-психологічного спрямування в системі МВС України повинна носити адресний (цільовий) і ступеневий характер. Перший ступінь підготовки ведучого передбачає опанування ним цільових професійно орієнтованих тренінгових програм, розроблених на належному рівні відповідними фахівцями, шляхом участі в тренінгу тренерів. Далі відбувається розширення репертуару опанованих тренінгів, нарощування їх складності (від навчання простим трудовим операціям до формування комплексних складних умінь, які мають застосовуватися творчо, за умов дефіциту часу та інформації, у складних, напружених і небезпечних умовах). Автор розрізняє рівні підготовки тренерів: перший – кваліфікаційний рівень асистента тренера, який виконує допоміжні функції у складі тренерської команди; другий – тренер, ведучий сертифікованих тренінгових програм; третій – тренер-методист, розробник авторських тренінгових програм, супервізор для тренерів-початківців, експерт.

У розділі 4 „Особливості використання професійно-психологічного тренінгу в системі вищої освіти МВС України” наводиться аналіз типових тренінгових програм, що набули поширення у правоохоронних органах різних країн, зокрема України, результати розробки та впровадження авторських тренінгових розробок, окреслені актуальні напрями впровадження тренінгових технологій у системі МВС України.

У підрозділі 4.1. „Досвід використання тренінгових технологій при підготовці працівників правоохоронних органів” узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід застосування тренінгів для підготовки працівників правоохоронних органів. Показано, що тренінгові технології давно та успішно використовуються для підготовки кадрів поліції США, Західної, а в останні роки й Східної Європи. У тренінгових центрах Німеччини використовують з метою навчання поліцейських за всіма спеціалізаціями більше 160 тренінгових програм тривалістю від трьох днів до двох місяців. Індивідуалізація навчання здійснюється завдяки ретельному вивченню інтересів і наявного рівня компетентності працівників поліції, потреб у вдосконаленні професійної майстерності та саморозвитку. Виходячи з аналізу й оцінки особистості та вимог організації, працівникам поліції пропонується на вибір конкретні програми тренінгу. У навчанні поліцейського персоналу Великої Британії, США і деяких інших країнах впроваджені тренінгові програми формування професійних навичок, розвиваючі програми для старших офіцерів. Систематичне та ступеневе впровадження тренінгових технологій стосовно правоохоронців покращує рівень засвоєння ними знань й умінь, набуття навичок і забезпечує професійне та особистісне зростання працівників, що, у свою чергу, сприяє формуванню їх позитивного іміджу. Ще одним важливим напрямом тренінгової роботи в поліції є управлінський тренінг. В Україні цей напрям успішно реалізований в Академії управління МВС (В.І. Барко) та Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ, в якому, зокрема, у практику психологічного супроводження службової діяльності працівників ОВС запроваджено тренінг „Комунікація – Стрес – Безпека” (Н.І. Ковальчишина , В.О. Лефтеров, Г.О. Литвинова). Подібні поведінкові тренінги ефективні, але вони не вирішують завдання становлення працівника як суб’єкта діяльності.

Перші методичні розробки за напрямом ППТ працівників ОВС з метою розвитку вищих психічних функцій, що визначають якість пізнавальної діяльності. були запроваджені у практику російськими фахівцями, зокрема О.М. Столяренком. В Україні тренінгові програми та елементи тренінгу використовуються в навчальних закладах і в системі службової підготовки з метою розвитку окремих психічних функцій: професійного сприймання, уваги, пам’яті (О.А. Левенець); їх комплексного розвитку, наприклад, формування професійної спостережливості (Л.І. Цилінко), пильності тощо. Досвід факультативного проведення тренінгових занять для курсантів нагромаджено в Одеському університеті внутрішніх справ, метою яких є розвиток окремих психічних функцій (О.М. Цильмак), професійно важливих якостей майбутніх дільничних інспекторів міліції (Г.Є. Запорожцева), слідчих, кримінальної та транспортної міліції (О.Ф. Конуп). У Харківському національному університеті внутрішніх справ впроваджений тренінг слідчих дій (Л.М. Балабанова, Г.В. Попова).

В Україні впровадження тренінгових технологій, на жаль, не отримало системного та систематичного характеру.

У підрозділі 4.2. „Професійно-психологічний тренінг комунікативної компетентності” описано досвід проведення такого тренінгу з курсантами та слухачами Центру