LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теорія і практика використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті

розкрадань вантажів на залізничному транспорті” розглядається дискусійне серед науковців поняття процесуальної регламентації, змісту та класифікації форм спеціальних знань. Ряд науковців наводить різні переліки форм спеціальних знань. Це пояснюється тим, що форми використання спеціальних знань належним чином не врегульовані кримінально-процесуальним законодавством. Дисертант вважає правильною позицію тих вчених (Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, Є.І. Зуєв, В.К. Лисиченко, Б.В. Романюк, І.М. Сорокотягін, В.В. Циркаль та інші), які поділяють форми використання спеціальних знань на дві групи: процесуальні та непроцесуальні. До основних процесуальних форм використання спеціальних знань треба відносити: безпосереднє використання їх органами дізнання, слідчим, прокурором, судом; участь спеціаліста при проведенні слідчих дій; проведення судових експертиз. До непроцесуальних форм використання спеціальних знань треба відносити: проведення ревізій, консультації з фахівцями з питань, що потребують використання спеціальних знань; довідкову допомогу; відомчі розслідування, перевірки, що проводяться працівниками різних відомств та інспекцій; проведення попередніх (до порушення кримінальної справи) досліджень об’єктів; надання кваліфікованої допомоги в підготовці технічних засобів; використання допомоги обізнаних осіб при проведенні оперативно-розшукових заходів. Що стосується “непроцесуальних” форм спеціальних знань, здобувач погоджується з думками вчених (В.К. Лисиченка, В.В. Циркаля, Б.В. Романюка та інших) щодо неможливості непроцесуального їх використання у кримінальному процесі. Тому це питання повинно бути врегульовано у кримінально-процесуальному законодавстві введенням терміну “фахівець” або “обізнана особа”, який визначав би особу, що бере участь в “непроцесуальних” діях із залишенням функцій спеціаліста – участь у проведенні слідчих дій і експерта – проведення експертизи. Вважаючи, що термін “обізнана особа” здавна вживався у теорії кримінального судочинства, дисертант вважає його більш обґрунтованим. Автор пропонує доповнити КПК України нормою наступного змісту: “Обізнаною є особа, яка володіє спеціальними знаннями і надає органам дізнання, слідчому, прокурору, судді чи суду консультації з питань, що потребують використання спеціальних знань; кваліфіковану допомогу в підготовці технічних засобів; довідкову допомогу; проводить відомчі розслідування, перевірки в межах різних відомств й інспекцій, а також надає допомогу під час проведення оперативно-розшукових заходів уповноваженим на те особам”.

Також дисертант пропонує ввести нову процесуальну форму використання спеціальних знань – допит обізнаної особи. За результатами проведеного нами опитування підтримали зазначений вид допиту 85 % слідчих. Крім того 60 % з числа опитаних вже допитували обізнаних осіб в якості свідків. З урахуванням зазначеного вище, пропонується доповнити КПК України статтею під назвою “Допит обізнаної особи” і викласти її в такій редакції: “Особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя можуть допитати обізнану особу з питань, що виникають під час розслідування або судового розгляду та потребують використання спеціальних знань. Обізнана особа попереджується про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань”.

Розглядаючи форми фіксації діяльності спеціаліста під час участі у проведенні слідчих дій, здобувач зазначає, спеціаліст повинен більшою мірою користуватись своїми правами, що прямо передбачені ст. 128№ КПК України: “спеціаліст вправі: ... робити заяви, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів”. Тобто всю інформацію, що міститься в роз’ясненнях слідчому, довідках, результатах дослідження виявлених слідів, яка, як правило, носить діагностичний характер, а також висунуті версії про механізм утворення слідів та події у цілому, спеціаліст може і повинен відобразити у заяві в заключній частині протоколу. На нашу думку, будь-які судження, версії, припущення спеціаліста про обставини, що підлягають встановленню, засновані на використанні його спеціальних знань і можуть сприяти розкриттю та розслідуванню злочину, повинні бути зафіксовані у протоколі слідчої дії.

Теорія та практика розслідування кримінальних справ і пропозиції науковців щодо можливості призначення експертизи до порушення кримінальної справи є переконливими і не викликають сумніву. Тому дисертант пропонує внести до КПК України відповідні зміни, які б дозволяли проведення експертизи для з’ясування обставин, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

На підставі вивчення матеріалів кримінальних справ та опитування слідчих дисертант визначає, що найбільш розповсюдженими експертизами при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті є: а) криміналістичні: трасологічна (слідів зламу та інструментів, запірно-пломбувальних пристроїв, пломб і закруток, рук та взуття людини); технічна експертиза документів (накладної, дорожньої відомості, вагонного та натурного листів, акту загальної форми, комерційного акту, облікових книг, тощо); почеркознавча експертиза; експертиза матеріалів і речовин (волокон, нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, металів та сплавів, речовин, що містять спирт, полімерів, пластмас, скла тощо); б) технічна; в) бухгалтерська; г) товарознавча; д) судово-медична експертиза речових доказів; е) ґрунтознавча.

У підрозділі 1.3. “Суб’єкти, які використовують спеціальні знання при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” дисертант визначає, що для практики використання спеціальних знань найбільш правильною є класифікація суб’єктів використання спеціальних знань в залежності від дій, в яких вони беруть участь: експерт – у проведенні експертизи; спеціаліст – у виконанні всіх процесуальних дій, за винятком проведення експертизи; “обізнана особа” – у виконанні всіх непроцесуальних дій.

Далі у дисертації розглядаються види спеціальних знань та форми їх використання в залежності від суб’єктів, які беруть участь у розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Слідчий, який спеціалізується на розслідуванні розкрадань вантажів, повинен володіти спеціальними знаннями, котрі можна поділити на дві групи: а) спеціальні знання з розділу науки криміналістики – криміналістичної техніки; б) спеціальні знання, що стосуються залізничного транспорту: організації роботи по перевезенню вантажів; найменування, кількості та структури різних служб залізничного транспорту; підрозділів залізниці, що займаються проведенням службових розслідувань за нестачею вантажу; основних підприємств та організацій вантажовідправників і вантажоодержувачів; технологічного процесу роботи вантажного двору, товарної контори, тощо; назви, будови та розташування залізничних колій; видів вагонів, що знаходяться в експлуатації на залізниці; видів документів, що заповнюються при одержанні, відправленні та видачі вантажу; основних нормативних актів, що регламентують перевезення вантажів і т.п.

У науковій літературі існує багато думок по відношенню до особи спеціаліста. Дискусії між науковцями виникають з приводу різних питань: компетенції спеціаліста, його процесуального статусу, видів діяльності, об’єму й якості спеціальних знань, якими він володіє тощо. У зв’язку з цим існує багато різних визначень поняття “спеціаліст”. До того ж досі не існує цієї дефініції і в