LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теорія криміналізації

страждають серйозними недоліками, прогалинами й колізіями, а процес латентної криміналізації йде стихійно;

ідеї про те, що здійснюване державою встановлення кримінально-правової заборони підлягає певним правилам об'єктивного характеру, невиконання яких призводить до істотних негативних наслідків. Так, процес віртуальності зловживань правом поширюється на кримінально-правові норми, які мають чітко визначений характер, що призводить до „розмитості” змісту, тлумачення й застосування норми, до порушення режиму законності, масової аномії й наступної криміналізації суспільства в цілому;

удосконалені:

поняття законодавчої техніки в кримінальному праві, що містить у собі розробку як зовнішньої форми, так і структури й змісту норми права;

пропозиції про необхідність уніфікації й законодавчого визначення термінів і понять, що містяться в диспозиціях статей Кримінального кодексу, зокрема, виявлені недоліки у формулюванні наслідків злочинного діяння в кримінально-правових нормах з використанням оціночних понять, які до того ж мають різне значення в різних статтях, навіть у рамках одного розділу. До них слід віднести: „великий розмір”, „тяжкі наслідки”, „інші тяжкі наслідки”, „шкода здоров'ю”, „істотна шкода здоров'ю”, „істотна шкода”, „значні збитки”, „значний розмір” та ін.

Практичне значення отриманих результатів.Основні положення та висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані у:

науці кримінального права України – для подальшого дослідження проблем встановлення кримінально-правових заборон та теорії кримінальної політики;

законотворчій діяльності – при розробці пропозицій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України;

правозастосовчій діяльності – при розробці відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України;

навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального права, а також при підготовці методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були повідомлені на засіданнях кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії. Результати і висновки дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнському науковому семінарі із проблем інформаційного забезпечення протидії організованої злочинності (Одеса, 2002); Регіональному круглому столі „Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального права” (Хмельницький, 2002); 6-й (58-й) звітній конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА (Одеса, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Юридичні аспекти реалізації рішень сесії Міжнародної морської організації (IMO)” (Одеса, 2003); науково-практичному семінарі „Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (Одеса, 2004); 7-й (59-й) звітній конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА (Одеса, 2004); Літній школі з права Європейського Союзу (Київ, 2004); семінарі „Правові проблеми протидії організованої злочинності” (Одеса, 2005); 8-й (60-й) звітній конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА (Одеса, 2005); Міжнародному науково-практичному семінарі „Боротьба зі злочинністю й права людини” (Одеса, 2006); Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів „Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання” (Одеса, 2006); 9-й (61-й) звітній конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА (Одеса, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Шляхи розвитку транспортної галузі та транспортного права” (Одеса, 2006); Міжнародному науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми кримінології та кримінальної психології” (Одеса, 2006); Міжнародній науковій конференції „Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (Донецьк, 2006); 10-й ювілейній звітній конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА (Одеса, 2007); Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (Київ, 2007).

Положення дисертаційного дослідження застосовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальної дисципліни “Кримінальна політика в Україні”.

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у 12 наукових працях, з яких 8 статей було опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку видань, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок, із них основного тексту – 180 сторінок, список використаних джерел складає 254 найменування і міститься на 20 сторінках, додатки – 8 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У Вступі викладено загальну характеристику роботи, актуальність теми дослідження, значущість наукової проблеми, визначаються мета, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, його емпірична база, сформульовано наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, розкрито теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводиться інформація щодо їх апробації.

Розділ 1 “Методологічні питання теорії криміналізації” складається з трьох підрозділів. Він містить аналіз стану дослідження проблем визначення кримінальної політики України та місця в ній процесу криміналізації. Надається визначення кримінальної та кримінально-правової політики, їх співвідношення. Визначаються концепції розуміння кримінального права на різних етапах розвитку науки, розглядаються питання генезису визначення поняття криміналізації, фактори, що мають враховуватися, при вирішенні питання про доцільність встановлення кримінально-правової заборони, надано обґрунтування доцільності виокремлення теорії криміналізації нарівні із іншими теоріями, які існують в науці кримінального права (теорія кваліфікації, теорія пеналізації, теорія призначення покарання).

У підрозділі 1.1. “Кримінально-політичний елемент теорії криміналізації: аналітичний огляд літератури” розглядаються поняття кримінальної та кримінально-правової політики, їх співвідношення та взаємозв’язок з іншими видами політики держави у галузі протидії злочинності, надається визначення кримінальної політики.

Визначити автора терміна “кримінальна політика” не можливо, але вже в 1804 р. А. Фейєрбах говорив про неї як про поняття існуюче. Він вперше дослідив співвідношення між кримінальною політикою й кримінальним правом.

Зазначається, що кримінальна політика розвивалася в міру розвитку науки кримінального права, але, незважаючи на постійне звертання дослідників до цього явища, її концепція,