LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України

специфіку благ, що порушуються при її заподіянні.

Підрозділ 1.2. "Розвиток правового регулювання захисту моральних благ". У даному підрозділі аналізуються тенденції розвитку та правового регулювання захисту моральних благ. Проводиться хронологія становлення інституту компенсації моральної шкоди, починаючи з ранніх пам’яток Давньої Русі і завершуючи прийнятим Цивільним Кодексом України. На сьогоднішній день основою для регулювання цього правового інституту є Конституція України (ст.32, 56, 62, 152), чинний Цивільний Кодекс України (ст.6, 7, 4401), прийнятий Цивільний Кодекс України (ст. 23, 190-192, 1245, 1281, 1292) та спеціальні закони України, які регулюють певні види суспільних відносин та передбачають право на компенсацію моральної шкоди.

Зроблений порівняльний аналіз всієї ієрархії законодавчих норм, які передбачають компенсацію моральної шкоди, що дозволяє визначити загальні принципи компенсації моральної шкоди:

  • моральна шкода компенсується у разі порушення або посягання на особисті нематеріальні блага та майнові права громадян;

  • моральна шкода за загальним правилом компенсується за наявністю вини, крім випадків, передбачених законом;

  • моральна шкода компенсується незалежно від відшкодування майнової шкоди, тобто як поряд з нею, так і самостійно;

  • моральна шкода компенсується в грошовій формі.

Автором зроблений висновок, що має місце принцип презумпції моральної шкоди, тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Визначається коло осіб, які мають право на компенсацію моральної шкоди, а саме: споживачі, громадяни, які постраждали внаслідок бойових дій в Афганістані, внаслідок катастрофи на Чорнобильскої АЕС та інш. Розглядаються питання, пов’язані з визначенням членів їх сімей. Робиться висновок про те, що в разі смерті потерпілого розриваються сімейні відносини, а тому його членам сім’ї та родичам завдаються душевні, фізичні страждання та переживання, а також втрати немайнового характеру, які настали внаслідок цих страждань та переживань. Зокрема, це стосується трудових відносин, заподіяння моральної шкоди посадовими особами та інш.

Розділ 2 "Компенсація моральної шкоди, завданої фізичним і юридичним особам" складається із чотирьох підрозділів. Даний розділ присвячений дослідженню правовідносин стосовно компенсації моральної шкоди, а саме підставам виникнення права на компенсацію та її суб’єкти.

Підрозділ 2.1. "При посяганні на немайнові права". Розглядаються питання, які спрямовані на дослідження інституту компенсації моральної шкоди при посяганнях: на життя та здоров’я, на свободу та особисту недоторканність, на честь, гідність та ділову репутацію, недоторканність особистого життя, особисту та сімейну таємницю фізичних та юридичних осіб.

Обгрунтовується, що законодавчого визначення таких понять, як життя та здоров’я, не існує. Практичну цінність представляє визначення моментів початку життя особи та її кінець, тому що вони визначають момент початку та кінця дії відповідних правових норм стосовно конкретної особи. Право громадянина на охорону здоров’я є самостійним особистим немайновим благом, тісно пов’язаним з правом на здоров’я, у зв’язку з чим пошкодженням здоров’я визнається дія або бездія, наслідком якої є втрата громадянином повного фізичного або психічного благополуччя. Право громадян на здоров’я визначається як особисте немайнове право громадян знаходитися в стані повного фізичного та психічного благополуччя. Відповідно, це право має абсолютний характер, тому що йому відповідає обов’язок всіх громадян не завдавати дій, які порушують це право.

Дисертантом визначається, що при посяганні на честь, гідність та ділову репутацію виникає ряд проблем щодо суб’єктивного складу, у зв’язку з тим, хто має право вимагати компенсації моральної шкоди особа: (фізична або юридична) або тільки громадянин. На основі тлумачення норм чинного законодавства робиться висновок, що громадянину належить право вимагати відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих опороченням його честі, гідності та ділової репутації; юридичній особі належить право вимагати відшкодування збитків, завданих опороченням ділової репутації. Юридичні особи вступають в різні ділові відносини, тому правове та економічне значення для них має тільки ділова репутація.

Автором проаналізовані види цивільно-правової відповідальності за правопорушення, завданого опороченням честі, гідності та ділової репутації громадянина та юридичної особи, а саме: спростування розповсюджених відомостей, відшкодування збитків, компенсації моральної шкоди.

Автором зроблений висновок, що перераховані права і блага характеризуються наступними спільними ознаками:

  • мають абсолютний характер;

  • виникають незалежно від волевиявлення їх власника в результаті факту народження особи (життя, честь, гідність) або в силу закону (право авторства);

  • невідчужувані та непередавані іншим чином.

Підрозділ 2.2. "При порушенні майнових прав" спрямований на розгляд питань, пов’язаних з порушенням прав споживачів, зокрема водія як споживача; при наданні туристичних послуг; при порушенні трудових прав, авторських прав.

Вказується, що на сьогоднішній день закон, який передбачає можливість компенсації моральної шкоди у разі порушення майнових прав громадян, є тільки Закон "Про захист прав споживачів".

Вказується, що ст. 54 Конституції України передбачає, що громадянам гарантується захист моральних благ, які виникають у зв’язку з різними видами творчості, інтелектуальної власності (авторських прав). Разом з тим, ця норма не вказує на право компенсації моральної шкоди. Однак, положення цієї статті можна віднести до норм Конституції, які визнають це право, оскільки моральні інтереси, що виникають у зв’язку з порушенням різних видів духовної діяльності, завжди пов’язані з душевними, фізичними стражданнями та моральними переживаннями громадян як суб’єктів авторських прав.

Зазначається, що суди в більшості випадків не встановлюють, які види страждань відчував позивач, в чому конкретно вони виявляються, не обгрунтовують визначений розмір компенсації моральної шкоди. Так, за законодавством України розмір компенсації можливий в грошовій або іншій матеріальній формі. Законодавець визначає як мінімальний, так і максимальний розмір компенсації моральної шкоди при наявності окремих випадків. Тому робиться висновок, що взагалі не існує єдиного підходу до визначення розміру компенсації. Вноситься пропозиція щодо компенсації моральної шкоди в повному обсязі, можливість