LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України

компенсації не тільки в грошовій формі, а і в матеріальній (майно і т.п.).

Підрозділ 2.3. "При заподіянні громадянам під час військових конфліктів та глобальних катастрофах" присвячений аналізу особливостей застосування норм цивільного законодавства, які регулюють зобов’язання із заподіяння моральної шкоди бойовими діями та глобальними катастрофами, зокрема статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і теперішньому положенню ветеранів війни в Афганістані.

Розглядаючи дане питання, висловлюється думка, що відповідно до Конституції України і цивільного законодавства громадянину повинна бути відшкодована шкода в повному обсязі у будь-який момент, якщо він пред’являє претензії. Тому важливо, щоб нові пропозиції щодо удосконалення норм, які регулюють ці відносини, не обмежували ці права, щоб не виникли протиріччя з Конституцією України та прийнятим Цивільним Кодексом України. Пропонується такий правовий механізм, який не перешкоджає зверненню до суду за повною компенсацією, якщо громадянин того забажає, незалежно від існування цього закону. Визначаються суб’єкти права на компенсацію моральної шкоди, так, у разі смерті постраждалого, який не одержав компенсації, то на компенсацію мають права всі спадкоємці за законом, незалежно від того, чи постраждали вони особисто, у разі смерті годувальника право на компенсацію моральної шкоди має його дружина та діти. Для виключення псевдопостраждалих пропонуються варіанти доказування тих подій, у зв’язку з якими громадянин буде звертатися за компенсацією.

Обгрунтовується поняття "джерело підвищеної небезпеки" в прийнятому Цивільному Кодексі України, відмічається, що володар джерела підвищеної небезпеки відповідає незалежно від наявності вини (не доводиться намір, необережність).

Пропонується при відновленні моральних благ, зокрема права на житло, компенсація у вигляді реального житла, а не грошова, право громадян звертатися в житлові організації за місцем проживання або перебування, де їх повинні поставити на облік.

У даному підрозділі визначаються критерії компенсації моральної шкоди, визначаються суб’єкти відповідальності, відповідачі в суді, джерела фінансування. Визначається необхідність розробки механізму реалізації норм про компенсацію моральної шкоди. Пропонується, наприклад, під боргові зобов’язання - приватизація майна, розділ громадян на категорії в залежності від ступеня потреби.

Підрозділ 2.4. "При заподіянні незаконними діями посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" В даному підрозділі аналізуються норми, зокрема прийнятого Цивільного Кодексу України, пов’язані з компенсацією моральної шкоди, завданої незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням як запобіжного заходу взяття під варту чи підписки про невиїзд, незаконним затриманням, незаконним накладенням адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт. Вказується, що прийнятий Цивільний Кодекс України поширив сферу правових відносин, в межах яких може бути завдана моральна шкода. Так, в ст. 1253 шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок прийняття незаконного рішення, ухвали, постанови з цивільної справи, відшкодовується державою в повному обсязі - лише за наявності у діях судді (суддів) складу злочину, встановленого вироком, що набрав чинності. Зокрема, прийнятий кодекс регулює не тільки кримінально-правові відносини, але і цивільно-правові. Однак, конкретного визначення "моральна шкода" в цих відносинах немає.

Вносяться пропозиції щодо компенсації моральної шкоди при самообмові, тому, що самообмова є причиною незаконного засудження, незаконного притягнення у виді обвинуваченого та інш., тобто причиною виникнення моральної шкоди.

Дисертантом проаналізована проблема правової природи інституту компенсації моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними діями посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду та зроблений висновок, що ця проблема є предметом цивільного права.

Сформульовані рекомендації щодо удосконалення інституту компенсації моральної шкоди, тобто внесення подальших розробок і впроваджень в діюче цивільне законодавство, завданої фізичним або юридичним особам незаконними діями посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Розділ 3 "Практика зарубіжного законодавства компенсації моральної шкоди" складається з двох підрозділів і присвячений правовому регулюванню інституту компенсації моральної шкоди в законодавстві зарубіжних країн: США, Англії, Німеччині та Росії.

Підрозділ 3.1. "Особливості компенсації моральної шкоди в США, Англії, Німеччині". У теперішній час інститут компенсації моральної шкоди правові країни досить таки ефективно застосовують для захисту моральних благ. Зокрема, країни англосаксонської правової системи та країни континентального права. В даному підрозділі аналізуються законодавство і досвід застосування інституту компенсації моральної шкоди в деяких найбільш розвинених державах англосаксонського (Англія, США) і романо-германського (Німеччина) права. Автором проводиться порівняльний аналіз українського цивільного законодавства з правовою системою цих країн щодо компенсації моральної шкоди. Відмічається, що варіації визначення моральної шкоди в праві Англії і США багаточисельні: "психічна шкода", "психіатрична шкода", "нервовий шок", "нервове потрясіння", "загальний шок" та "загальне потрясіння". Це свідчить про те, що в цих країнах, на відміну від українського законодавства, існує інше правове регулювання зобов’язань із заподіяння шкоди. Тобто, англосаксонське право визначає суттєво різні підстави відповідальності в залежності від заподіяння шкоди у формі наміру та необережності. Визначається, що правова мета компенсації моральної шкоди має компенсаційний характер при умовах заподіяння шкоди за необережністю та штрафний характер у разі навмисного заподіяння шкоди. В українському законодавстві не визначається така різниця в підставах відповідальності за заподіяння моральної шкоди, а штрафний характер відповідальності виражається в залежності від ступеня вини спричинителя шкоди у разі визначення розміру компенсації.

Вказується, що сьогоднішній стан інституту компенсації моральної шкоди в англійському праві є предметом постійних дискусій. Спірними на сьогоднішній день є такі питання, як: наявність психічної шкоди, не пов’язаної із заподіянням тілесних ушкоджень; застосування спеціальних відмежувань до вимог розумного передбачення правопорушником можливості заподіяння моральних страждань свідку пригоди;