LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теорія та практика підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально- правової діяльності

поведінки серед усіх категорій населення. Ще одним напрямом соціально-правової діяльності є педагогічний. Відповідно до цього напряму діяльності соціальний педагог повинен допомагати адаптуватися до нових умов навчання тим, хто звільнився із закладів кримінально-виконавчої системи, постійно підтримувати зв’язки з родиною або опікунами чи піклувальниками умовно засуджених неповнолітніх або дорослих, у сім’ях яких є неповнолітні. Згідно із завданням, що стоять перед соціальним педагогом у плані проведення соціально-правової роботи, він зобов’язаний опікуватися дітьми-сиротами шкільного віку. Окремої турботи соціального педагога потребують мешканці дитячих будинків сімейного типу. П’ятим напрямом майбутньої роботи спеціаліста із соціально-правової діяльності є просвітницький. Демократизм в Україні передбачає створення найсприятливіших умов для широкої та реальної участі дітей в освітньо-виховному процесі, забезпечення їхнього духовного, морального та культурного життя тощо. Для реалізації завдань потрібні спеціалісти-професіонали, які можуть допомогти знайти правильний вихід із неблагополучної ситуації будь-якій людини, особливо тій, яка достатньою мірою не обізнана із своїми правами та обов’язками. Це насамперед стосується учнів, які не систематично відвідують школу і погано навчаються, тютюно- та алкоголезалежними та їхніх сімей.

Розкриваючи напрями діяльності майбутніх соціальних педагогів, які відображають різні аспекти роботи з населенням, ми зробили акцент на категоріальному обмеженні: це діти-інваліди, діти-сироти всіх категорій – вихованці інтернатних закладів, „діти вулиці”, прийомні діти у будинках сімейного типу, дитячих будинках, діти із сімей національних меншин, сімей біженців, діти із неповних сімей, діти із багатодітних сімей, неповнолітні матері та їхні діти, діти військовослужбовців. Наголошується, що в Україні не охоплені турботою соціальних педагогів ті категорії населення, що потребують соціально-правового захисту – неповнолітні матері та породіллі, засуджені та умовно засуджені неповнолітні, учні шкіл соціальної реабілітації, діти із неблагополучних сімей, а також учні, що схильні до протиправної поведінки, засуджені жінки та діти, що народилися в умовах пенітенціарної системи.

У ході дослідження нами проаналізовано досвід підготовки фахівців до соціально-правової діяльності у деяких країнах світу. Зокрема, у країнах – членах Європейського Союзу з 1991 року пріоритетною є робота з дітьми та молоддю, до якої готують фахівців через курсове навчання (від 6 тижнів до 6 місяців). У Великій Британії навчання триває від 1 до 2 років, при цьому 40-відсотків часу відводиться на практичну роботу в школах, службах пробації, соціальних службах. У США працівників готують протягом 2-х років і видають диплом слухача, після навчання ще протягом 2-х років видають диплом бакалавра, магістерський диплом із правом займати керівну посаду можна отримати ще після 2-х років навчання, через 8 років від початку навчання фахівець має змогу отримати диплом доктора. У Франції не вдаються до ранньої спеціалізації, надаючи перевагу профілюванню, диференціації і глибокій загальноосвітній підготовці; зміст програм включає варіативну частину і факультативні компоненти, які конкретизують різні аспекти підготовки, що складають основу для практики. У Швейцарії студентами шкіл соціальної роботи стають громадяни старше 30 років, мотивація яких змінити кар’єру не пов’язана з матеріальним питанням, вони повинні мати стаж практичної роботи не менше 1 року. У Чилі відкрито 17 шкіл, які готують бакалаврів з вирішення трьох суспільних проблем – зміцнення демократизму, досягнення соціальної справедливості у суспільстві та інтеграції національної культури. В Ізраїлі підготовка до професійної діяльності на перший ступінь триває 3 роки (бакалавр), випускників готують до праці у різних дитячих та юнацьких громадських закладах, до консультування з питань шлюбу та сім’ї, до роботи у службах абсорбції нових репатріантів. У Гонконгу навчальний акцент ставиться на засвоєнні достатньої чіткої системи знань через відповідні види навчальної активності – читання, осмислення, обговорення, спостереження, вирішення проблемних ситуацій, моделювання. В Індії вивчається інтегративний курс „Робота з інвалідами та групами”, який дає можливість підготувати різнопланового фахівця для допомоги бідним.

Наукові дослідження і практика дали змогу з’ясувати специфіку підготовки соціального педагога до майбутньої соціально-правової діяльності, яка традиційно поділяється на теоретичну та практичну частини. Теоретична має три рівня: пояснювальний, діагностичний, прогностичний, практична – два – проектний та рефлексивний. Досліджуючи праці І.Д. Звєрєвої, Л.І. Міщик, Л.О. Шевнюк, Л.О. Савенкової з проблем систематизації професійної підготовки студентів, ми виділили компоненти їх підготовки до соціально-правової діяльності: мотиваційний, змістовий, процесуальний, комунікативний та соціально-правовий. Ми поділяємо твердження Г.Є.Гребенюка щодо етапності підготовки майбутніх фахівців, однак запропонуємо власні етапи підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності: підготовчий, особистісно-діяльнісний та контрольно-корекційний. Визначені етапи зумовили структуру кожного, до якої увійшли чотири елементи, що відповідають видам педагогічної діяльності: цілевизначення, діагностування, аналітика та проектна технологія.

Нами встановлено, що підготовка студентів до соціально-правової діяльності буде результативною настільки, наскільки повно будуть враховані індивідуальні особливості кожного з них. Тому на початку кожного етапу ми проводили мініопитування, під час якого з’ясовували мотивації, знання та комунікативні якості кожного студента щодо соціально-правового захисту населення. Після визначення системи завдань та проведення педагогічної діагностики проводили всебічний аналіз, предметом якого були програми дисциплін соціально-правового напряму, освітній стандарт з соціальної педагогіки, зміст стабільного та альтернативного підручника, навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій, дидактичних можливостей наукового експерименту та засобів нових інформаційних технологій. Специфіка змістовного навчання соціально-правової діяльності полягає в авторській розробці та викладанні дисципліни „Основи соціально-правового захисту особистості”, спецкурсу „Самозахист особистості” та „Соціально-педагогічна профілактика правопорушень серед молоді”. Завершується підготовка студентів до професійної діяльності контрольно-корекційним етапом, до якого ми включали співвіднесення результатів із поставленою педагогічною метою, ефективність використання методів, форм та засобів, які є основою відібраних навчальних програм та навчально-методичних посібників та рекомендацій. Результатом такої підготовки нами визначено оцінку рівня сформованості соціально-правових знань.

Таким чином, вивчення сутності соціально-правової діяльності як педагогічної проблеми дає змогу стверджувати, що заявлена у предметі дослідження підготовка студентів педагогічного університету повинна здійснюватися на інтегративних основах та взаємодії суміжних наук – соціології, психології, юриспруденції та педагогіки, що зумовлює напрями застосування знань та