LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теорія та практика підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально- правової діяльності

запам’ятовування, обробки та закріплення знань і вмінь та їх поступова інтеріоризація, використовувати сучасні довідково-бібліографічні джерела, здійснювати пошук необхідної інформації, проводити самоконтроль періодичності, інтенсивності та якості роботи, адекватно оцінювати її результати.

Аналіз наукових досліджень Г.Є. Гребенюка, А.Й. Капської, Л.О. Савєнкової, О.П. Щолокової та реалізація окреслених показників допомогли нам розкрити сутнісні характеристики компонентів професійної соціально-правової підготовки соціального педагога. Для мотиваційного компонента характерне сходження у знаннях до ідеалу про суспільні та індивідуальні цінності, цінності соціальних груп та окремої особистості, вміння аналізувати, передбачати, створювати позитивну емоційну, педагогічну, психологічну та правову ситуації у своїй роботі, проектувати позитивне у нових рішеннях негативних проблем населення. Володіння змістовим компонентом дає великі можливості для навчання й виховання дітей, молоді та їх сімей. Майбутній соціальний педагог повинен володіти міжнародним та українським законодавством, вільно оперувати юридичними, педагогічними, психологічними та іншими поняттями, володіти фундаментальними знаннями про принципи діяльності та власні можливості щодо застосування соціально-правових знань безпосередньо у своїй практичній роботі, володіти принципами застосування педагогічних та юридичних понять, а також сукупністю інших знань, умінь і навичок, що допоможе підготувати дітей, молодь та їхні сім’ї до використання соціально-правових знань у своїй життєдіяльності. Процесуальний компонент готовності розглядається нами як стійка характеристика особистості, що включає вмотивоване позитивне ставлення до соціально-правової діяльності. Студент повинен уміти швидко знаходити потрібну інформацію для кожної конкретної робочої ситуації, будувати алгоритм діяльності, бачити у кожному завданні мікрозавдання, що вирішуються завдяки іншим галузям знань (педагогічній, психологічній, біологічній, валеологічній), бачити можливість вирішення завдання кількома способами та знаходити серед них оптимальний; ефективно використовувати можливості нових інформаційних технологій, бачити й усувати причини невдоволення соціально-правовою діяльністю. Комунікативний компонент проявляється у досконалому володінні державною мовою, в умінні логічно будувати діалоги та монологи, володіти ораторськими уміннями, бути здатним виступати перед групами людей та спілкуватися з окремими клієнтами, керувати професійно доцільним спілкуванням та адекватно оцінювати його результати. Сутністю соціально-правового компонента є сформовані знання з міжнародного та українського законодавства, розуміння їх усвідомленого застосування у своїй практичній роботі з різними категоріями населення і у різних сферах діяльності, здатність до саморозвитку та самоосвіти, до активного науково обгрунтованого застосування набутої інформації, а також до здобуття соціально-правових умінь і навичок, перепускаючи через свою свідомість те, що створено людством у цій галузі. Розглядаючи компоненти готовності студентів до майбутньої професійної діяльності, ми витлумачили поняття „соціально-правовий захист населення”. Отже, соціально-правовий захист населення – це соціально-педагогічна система захисту прав та інтересів різних категорій населення з урахуванням індивідуального, вікового, етнонаціонального, соціального і професійного досвіду на основі законів, норм, правил і традицій людської спільноти.

Перевірка ефективності функціонування моделі підготовки студентів до соціально-правової діяльності відбувалася у ході формувального експерименту. В основу експериментальної роботи було покладено навчальні програми дисциплін соціально-правового спрямування: 1 курс – „Основи соціально-правового захисту особистості”, 2 курс – спецкурс „Самозахист особистості”, 4 курс – „Соціально-педагогічна профілактика правопорушень серед молоді”, які передбачають формування відповідних знань і вмінь, а також технології їх застосування у практичній діяльності соціальних педагогів у різних галузях діяльності. В експериментальній та контрольній групах налічувалось по 121 студенту. Протягом 2001–2007 років теоретичний курс був однаковим в обох групах, практичні ж заняття в експериментальних групах проводились на основі інноваційного підходу: студенти досконаліше вивчали українське та міжнародне законодавство, оволодівали різноманітними формами роботи з дітьми, відвідували притулки, дитячі кімнати міліції, судові засідання із соціально-правовою тематикою, працювали в реабілітаційному центрі для неповнолітніх, самостійно проводили соціально-правову роботу у середніх навчальних закладах, відвідували Білоцерківське училище підвищення підготовки працівників кримінально-виконавчої системи, де спілкувалися із курсантами та працівниками пенітенціарної системи, які ознайомлювали їх з власним досвідом роботи.

Упродовж усього періоду експериментальної роботи нами широко використовувалися положення про загальнолюдські та культурні цінності, аналізувалися пісні, тату так званих дворових та тюремних жанрів у контексті правової освіти, що допомагало виявляти негативний підтекст. Під час дружніх бесід-семінарів аналізувалися погляди на цей жанр дітей із різних сімей, у чому прислужився власний досвід студентів.

Метою роботи в експериментальних групах на першому курсі при вивченні дисципліни „Основи соціально-правового захисту особистості” було формування готовності студентів до соціально-правової діяльності у процесі застосування запропонованої технології, яка переконливо свідчила про професійно орієнтоване та професійно репродуктивне навчання. Особлива увага приділялась формуванню позитивного ставлення студентів до основ законодавства та різних видів соціально-правової діяльності, пов’язаних з цим напрямом, прагнення до упередження протиправних випадків у власній поведінці та поведінці оточуючих через оволодіння знаннями з основ захисту прав. Студенти відвідували загальноосвітні заклади, де на практиці застосували вивчені форми роботи: гру „Ромашка”, пелюстки якої містили статті Сімейного кодексу, гру „Символ Києва”, що стосується статті 1 Конституції України, із суміжної дисципліни застосували „Станційну гру”, яку адаптували під першочергові права – право на життя, право на безкоштовне медичне обслуговування, право на повноцінне харчування, право на сім’ю, право на вільний розвиток та виховання, право на прізвище, ім’я та по батькові тощо. Результати формувального експерименту засвідчили таке підвищення показників: мотиваційний на високому рівні виріс з 2 % до 34,72, на середньому – з 15% до 52,06, на низькому знизився з 83% до 13,22, змістовий показник в експериментальній групі був на високому рівні 16,52 %, а виріс до 33,33, на середньому рівні з 24,79 % виріс до 41,66, на низькому спостерігався від’ємний результат – з 58,67 % до 25, процесуальний на високому рівні підвищився з 11,57 % до 66,66, на середньому знизився з 45,45 % до 29,16 (за рахунок різкого підвищення високого рівня і різкого зниження низького рівня), на низькому знизився з 42,97 % до 4,16, комунікативний – підвищився з 23,3% до 47,93 на високому рівні, на середньому – з 37% до 42,15, на низькому знизився з 40 % на початку експерименту