LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Теорія та принципи транснаціонального торгового права (lex mercatoria)

конференціях, а також у статтях Юридичної енциклопедії, підготовленої Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Структура й обсяг дослідження. Дисертаційна робота загальним обсягом 388 сторінок складається з вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, пункти і підпункти, висновків і списку використаних джерел (382 найменування).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкривається сутність і обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок з науковими програмами, планами, темами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сформульовано мету і завдання дослідження, визначається об'єкт, предмет і використані методи дослідження, викладається наукова новизна, продемонстровано теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їхня апробація, характер публікацій, а також практичне впровадження результатів дослідження.

В першому розділі "Поняття і юридична природа lex mercatoria", який включає сім підрозділів, аналізується поняття та термін транснаціонального торгового права (lex mercatoria), його джерела та суб'єкти, юридична сила та функції, а також історичні аспекти розвитку та становлення цього явища.

В першому підрозділі "Поняття і термін lex mercatoria" дисертант розглядає об'єктивні передумови виникнення транснаціонального торгового права в контексті процесів інтернаціоналізації та глобалізації міжнародних торговельно-економічних відносин. Як вважає автор, на нинішньому етапі становлення глобального громадянського суспільства спостерігається невідповідність між змістом світової економіки як цілісної, інтегрованої системи і децентралізованою формою її правового регулювання. На його думку, це спричинило гостру необхідність пошуку нових, більш адекватних засобів і методів правового регулювання зовнішньоекономічних операцій з метою подолання того розриву, що існує і продовжує поглиблюватися між інтернаціональним характером світового торгового обороту і переважно національною формою його нормативної регламентації.

У цьому зв'язку учасники світового торгового обороту, керуючись не стільки теоретичними, скільки суто прагматичними міркуваннями, почали самостійний пошук альтернативних міжнародному приватному праву засобів правового регулювання їхніх взаємин. У результаті цього пошуку в другій половині ХХ століття починається спонтанний процес формування нового правового явища, яке отримало в юридичній літературі назву транснаціональне торгове право або "lex mercatoria".

Прихильники нового (сучасного) lex mercatoria обстоюють тезу про появу відокремленої від національних систем права сукупності юридичних норм, що регламентують зовнішньоекономічні операції, які виникли в результаті поширення елементів саморегуляції в діяльності учасників міжнародного торгового обороту. Основний зміст теорії lex mercatoria полягає в обґрунтуванні автономності, відособленості регламентації міжнародних торгових угод від національних правових систем.

Виходячи з різних визначень lex mercatoria, що пропонувалися в юридичній літературі, автор виділяє його характерні риси і визначає транснаціональне торгове право (lex mercatoria) як систему норм, що регулюють транснаціональні торгові відносини, які складаються між приватними особами.

Автором проаналізовані питання розвитку наукової думки щодо транснаціонального торгового права та сформульовані висновки, що ґрунтуються на загальних досягненнях науки міжнародного права. Зокрема, на результати дисертаційного дослідження вплинули праці М.В.Буроменського, О.Ф.Висоцького, В.Н.Денисова, Г.К.Дмитрієвої, А.С.Довгерта, В.І.Євінтова, В.К.Забігайла, В.І.Кисіля, Н.С.Кузнєцової, І.І.Лукашука, К.К.Сандровського, В.С.Семенова, Л.Д.Тимченка та інших вчених.

У радянській юридичний науці та науці країн СНД розглядалися лише окремі аспекти теорії транснаціонального торгового права (зокрема, у працях таких авторів, як В.М.Корецький, Г.К.Дмитрієва, І.С.Зикін, Я.Функ, В.Хвалєй, Г.Ю.Федосєєва, А.Н.Жильцов, А.І.Муранов, В.П.Звєков, В.Г.Єрмолаєв, О.В.Сіваков, А.С.Комаров та інші).

У той час як в зарубіжній юридичній науці даній проблематиці присвячено багато монографічних та інших наукових досліджень. Найбільшу увагу теорії та принципам транснаціонального торгового права приділили такі зарубіжні автори, як М.Бонелл, Г.Буйсен, Б.Гольдман, Р.Давід, Ж.Шапіра, Нгуен Куок Дінь, К.Шмітгофф, В.Нанда, А.Голдстейн, Ф.Кан, О.Ландо, Ф.Юнгер, П.Лалів, Е.Паасівірта, Б.Селден, Р.Стокер, Г.Тойбнер, Л.Тракман, Р.Ціммерманн та інші правознавці.

У своїх основних рисах концепція lex mercatoria сформувалася на початку 60-х років, і її головними прихильниками стали представники французької юриспруденції. Разом з тим, теорія lex mercatoria знайшла своїх прихильників і серед представників інших країн.

Як зазначає автор, у рамках вітчизняної доктрини відбувається поступове визнання значимості lex mercatoria для юридичної науки і практики, і усе більше коло вчених, хоча і з деякими застереженнями, бачать у цій теорії значні перспективи, особливо з погляду підвищення ефективності регулювання міжнародної торгівлі.

У другому підрозділі "Джерела lex mercatoria" автором всебічно досліджуються і класифікуються основні та допоміжні джерела транснаціонального торгового права.

Автор обґрунтовує висновок, що норми lex mercatoria також мають форми свого існування, однак їм властива певна специфіка, зумовлена неофіційною, недержавною сутністю самого lex mercatoria. Усі джерела lex mercatoria автор умовно розділяє на основні і допоміжні. При цьому він зазначає, що на сьогоднішній день не існує вичерпного переліку джерел lex mercatoria. Причому різні вчені по різному оцінюють і значимість того чи іншого джерела lex mercatoria.

До числа основних джерел lex mercatoria в юридичній літературі найчастіше відносять: міжнародні торговельні звичаї та узвичаєння (usages); норми міжнародного публічного права; загальні принципи права, визнані всіма чи більшістю країн, які беруть активну участь у міжнародній торгівлі; типові (модельні) закони, що розробляються на міжнародному рівні як модель для національних нормативних актів з певного питання; рішення міжнародних комерційних арбітражів; типові форми контрактів.

Допоміжними джерелами lex mercatoria, що мають менше значення в порівнянні з основними джерелами, є такі: ділова практика; кодекси поведінки; рекомендаційні документи міжнародних організацій; доктрина і праці видатних юристів; “саморегульовані контракти” (тобто контракти, які сторони вважають самодостатніми, і які сторони не підпорядкували праву якоїсь держави).

Дисертант розглядає всі згадані джерела транснаціонального торгового права, приділяючи особливу увагу торговим звичаям, міжнародним договорам та загальним принципам права.

Підбиваючи підсумки розгляду джерел lex mercatoria, автор робить наступні