LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Територіальний устрій та місцеве самоврядування Республіки Польща (1945 - 2000 рр.)

виділити наступну історіографічну періодизацію. Перший період включає наукові праці середини 40-х – початку 50-х років ХХ ст., другий охоплює середину 50-х – середину 80-х років, третій – кінець 80-х років і до цього часу.

У перший період польська наукова література зазнала впливу революцій у Центральній і Південно-Східній Європі, що привело до перегляду національної історіографії, у тому числі держави і права. Посилення впливу Радянського Союзу у Східній Європі спричинило нівелювання досягнень класичної школи і визнання їх помилковими. Прикладом цього можуть слугувати матеріали першого післявоєнного з'їзду польських істориків (Вроцлав,1948), котрі відображали протистояння класичної польської школи ідеям прорадянської орієнтації.

Слід відзначити важливу роль конференцій польських істориків-юристів, що відбулися у м. Стара Торунь в 1950р., та м. Познань у 1951 р., матеріали яких дозволили систематизувати історичні надбання польської науки щодо становлення державних інститутів і територіального самоврядування та зробити висновок про започаткування у цей час польської марксистської історіографії держави і права.

На підставі аналізу наукових робіт зроблено висновок про те, що після Другої світової війни інтерес до проблематики адміністративно-територіального поділу в польській юридичній науці був незначним. Окремі аспекти адміністративно-територіального устрою знайшли своє відображення у поодиноких статтях, нефундаментальних дослідженнях і розділах навчальних посібників. Здебільшого це пояснюється тим, що до 1954 р. не вносилося серйозних змін у концепцію територіального устрою, що використовувалася як у період між світовими війнами, так і після визволення Польщі.

З-поміж робіт першого періоду автор окремо виділяє праці В.Бжезінського („Problem podzialu administracyjnego panstwa” (Warszawa, 1950), „Ksztaltowanie terytorialnego podzialu panstwa. Zagadnienie metody” (Warszawa, 1950)), котрий займався проблемами встановлення територіальних меж і кількості адміністративно-територіальних одиниць Польщі і особливо вивченням методів і параметрів поділу території.

Дослідження наукових джерел другого періоду вказують на значний вплив реформ 1954 р. та 1972 – 1975 рр. на формування історико-правових поглядів з питань адміністративно-територіального устрою Польщі. Цей час характеризується збільшенням кількості публікацій оглядового характеру, авторами яких виступали представники інших галузей науки: економічної географії, соціології, територіального планування тощо.

Проте необхідно наголосити на проблемі відсутності загальних історичних праць, на які могли б спиратися у своїх дослідженнях науковці нової (прорадянської) генерації цього періоду.

Серед фундаментальних праць середини 50-х – 60-х років ХХ ст. окрему увагу автор приділяє п'ятитомному виданню “Історія держави і права Польщі”, авторами якого є Ю. Бардах, Б. Леснодорський і 3. Качмарчик. Це була піонерська і новаторська робота, в якій авторам вдалося кардинально переглянути історіографію предмета. Зважаючи на наявність радянської цензури щодо наукової літератури вцілому і польської державницької літератури, зокрема, автори недостатньо уваги приділили питанням еволюції самоврядування.

На 60-ті рp. ХХ ст. припадають також перші дослідження історії виникнення народної демократії в Польщі, включаючи діяльність Крайової Ради Народової, Польського комітету національного визволення, історії проведення адміністративної, аграрної й інших соціальних реформ. Серед публікацій, присвячених даній проблематиці, автор відзначає наступні роботи: колективну монографію “Polska Ludowa 1944 –1950 rr. Przemiany spoleczne” (Wroclaw, 1964) за редакцією Ф. Ришкі, у якій досить вдало визначено можливі варіанти розвитку інститутів гмінного і повітового самоврядування й особливу увагу звернено на можливість поєднання державотворчих традицій Польщі і Радянського Союзу; монографію Б. Гури “Powstanie wladzy ludowej w Polsce” (Wroclaw, 1972), з грунтовним опрацьованнямими політичних, ідеологічних, соціальних передумов становлення післявоєнних державних інститутів Польщі вцілому і розвитку нових прорадянських варіантів “народного” самоврядування, зокрема.

Окремими проблемами концепції економічних регіонів і підставами функціонування народних рад на території Польщі займався видатний польський учений Є. Служевський (“Podzial administracyjny panstwa – podstawa terytorialna organizacji i funkcjonowanie rad narodowych i terenowych organow administracji” (Warszawa, 1978)).

Вивченню різнопланових чинників, що впливають на адміністративно-територіальний устрій Польщі, присвятив свою роботу “Informacja na temat podzialu administracyjnego w PRL” (Warszawa, 1962) відомий польський учений Є. Вечорек, який підтримував ідею про те, що територіальний устрій держави є компромісом різних, подекуди навіть протилежних потреб. Його підтримав польський економіст З. Рибіцкий, який у своїх роботах („Zarzadzanie gospodarka socjalistyczna na tle przeobrazen ustrojowych” (Warszawa, 1961)) підкреслював основоположне значення економічних явищ для формування територіального поділу.

На цьому історичному етапі з'явилися роботи також радянських дослідників історії держави та права. Зокрема, у монографіях професора А.Х. Махненка, (наприклад, “Представницькі органи державної влади Польської Народної республіки” ( Мoсква, 1962)) багато уваги приділено дослідженню польської державно-правової діяльності на етапі впровадження Національних Рад.

Третій історіографічний період характеризується посиленням інтересу польських науковців і громадськості до проблеми територіальних колективів у звязку з початком практичної реалізації завдань відновлення автентичного місцевого самоврядування.

Резонансним дослідженням цього часу стала книга А. Пєкари “Spolecznosc lokalna i samorzad ” (Warszawa, 1986), у якій автор аргументовано довів необхідність посилення регіоналізації Польщі.

Новаторський підхід щодо умов, необхідних для проведення нового адміністративно-територіального поділу, продемонстрував у своїй роботі “Czy, jak i kiedy dzielic Polske?” (Krakow, 1989) С. Лішевський. Вчений наполягав на рішучому розриві з ідейно-політичними конструкціями, котрі блокували будь-які розумні починання в державі.

Особливу увагу слід звернути на праці (“Prawo administracyjne. Zagadnienia podstawowe”(Warszawa, 1990)) Я. Лентовського, який, спираючись на роботи своїх попередників Є. Вечорка і З. Рибіцкого, черговий раз наголошував на тому, що саме домінуючі умови господарчого розвитку країни будуть головним пунктом еластичного формування основ територіального поділу.

У дисертації використано результати програми спеціальних досліджень “Регіональний розвиток – місцевий розвиток – територіальне самоврядування”, яка реалізовувалась у Польщі в 1987 р.

Для проведення даного дисертаційного дослідження, використано джерельну базу, до якої ввійшли офіційні документи із часів Польської Народної Республіки, зокрема, Конституція Польщі 1952 р. в редакції 1976р. із наступними змінами та доповненнями, Декрет Польського Комітету Національного Відродження від 21 серпня 1944р. про правила створення органів загальної адміністрації 1 і 2 інстанцій, Тимчасовий статут Національних Рад від 1 січня 1944р., Закон від 11 вересня 1944р. “Про організацію і сфери діяльності Національних рад, Закон від 11 січня 1949р. “Про об'єднання управління Воз'єднаними Землями із загальною державною адміністрацією”,