LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Тлумачення актів цивільного законодавства України

Результати дослідження доповідались на Науково-практичній конференції “Вдосконалення

судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи;, яка проводилась Вищим господарським судом України, Академією правових наук, Академією суддів України та Донецьким апеляційним господарським судом у квітні 2006 р., на наукових конференціях викладачів юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського у травні 2005 р. і у травні 2006 р.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в шести статтях, опублікованих у фахових виданнях, які включені до переліку, затвердженого Вищою атестаційною комісією України, і тезах доповіді на науковій конференції.

Структура роботи. Структура дисертації обумовлена метою та задачами дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділяються на чотирнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (літературних і нормативних). Повний обсяг дисертації становить 193 сторінок, із яких 176 сторінки основного тексту, 17 сторінок — список використаної літератури, що містить 197 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі дисертації показується актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, описуються методи дослідження та його теоретична основа, розкривається наукова новизна результатів дослідження, їх практичне значення, наводяться відомості щодо апробації результатів дослідження та їх публікації.

Розділ І “Поняття і загальна характеристика тлумачення актів цивільного законодавства” складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 “Поняття тлумачення актів цивільного законодавства” визнається, що для науки цивільного права, в принципі, було б придатним те розуміння поняття тлумачення, яке склалось в теорії права. Але воно, з одного боку, зводиться до з'ясування та роз'яснення змісту актів законодавства, а з іншого боку, невиправдано ускладнюється шляхом включення до визначення цього поняття зазначення на мету підвищення ефективності правового регулювання. Суб'єкт тлумачення не повинен думати про ефективність правового регулювання. В іншому випадку він не зможе дати адекватне тлумачення акта законодавства.

У сфері цивільного права особливо помітна значна різниця між положеннями акта законодавства і правовою нормою та значна

відстань між цими двома явищами та поняттями, які ці явища визначають. Це пов'язане із складністю цивільних відносин, що практично виключає можливість повного викладення в одному положенні акта цивільного законодавства правової норми. З огляду на це було б неприйнятним запозичення наукою цивільного права традиційного для теорії права поняття “тлумачення правових норм”. Використання цього поняття у цивільному праві є прийнятним лише остільки, оскільки воно визнається менш широким поняттям стосовно поняття тлумачення актів цивільного законодавства.

У підсумку тлумачення актів цивільного законодавства визначається як виявлення положень актів законодавства, що поширюються на певні правовідносини, конструювання на їх підставі норм цивільного права, з'ясування змісту цих правових норм та обгрунтування з'ясованого змісту.

У підрозділі 1.2 “Загальна характеристика окремих видів тлумачення актів цивільного законодавства” визнається можливість виокремлення видів тлумачення за різними критеріями. Але головним критерієм є зміст пізнавальної операції, яка здійснюється з метою встановлення прав та обов'язків суб'єктів цивільних правовідносин та умов їх виникнення, зміни та припинення. За цим критерієм в дисертації пропонується виокремлювати такі види тлумачення: 1) тлумачення — перетворення тексту акта цивільного законодавства з метою надання йому вигляду, що відповідає структурі норм цивільного права; 2) тлумачення — виявлення за допомогою відповідних логічних засобів правових приписів, що закріплюються в даному положенні цивільного законодавства; 3) систематичне тлумачення, яке включає до себе виявлення предмета регулювання відповідного положення акта цивільного законодавства, співпоставлення цього положення з іншими положеннями актів цивільного законодавства з метою вибору положення, що підлягає переважному застосуванню, та уточнення змісту цього положення, конструювання правової норми з повною гіпотезою і повною диспозицією; 4) лінгвістичне тлумачення положень актів цивільного законодавства; 5) логічне тлумачення актів цивільного законодавства; 6) інші способи виявлення змісту цивільних прав та обов'язків та підстав їх виникнення.

У підрозділі 1.3 “Стан проблеми тлумачення актів цивільного законодавства та організаційно-правові шляхи її вирішення” звертається увага на загострення даної проблеми в умовах сучасного бурхливого оновлення цивільного законодавства і пов'язаних з ним ускладненням цивільного законодавства, посиленням суперечностей

між його положеннями та зниженням рівня його формальної визначеності. Констатується, що наука цивільного права залишила практику тлумачення актів цивільного законодавства без науково обґрунтованої методології. За таких умов узагальнення судової практики, тобто практики тлумачення актів цивільного законодавства стало здійснюватись майже виключно судами на доступному для них науковому рівні. Ця ситуація потребує рішучих змін. Необхідно налагодити співробітництво між судами та науковими (науково-освітніми) установами з метою розробки науково обґрунтованої методології тлумачення актів цивільного законодавства на базі узагальнення практики тлумачення актів цивільного законодавства.

Іншим напрямком удосконалення практики тлумачення актів цивільного законодавства могло б бути внесення доповнень до Цивільного кодексу України, які будуть стосуватись тлумачення актів цивільного законодавства. Менш прийнятним було б приступити до розробки та прийняття закону про тлумачення нормативно-правових актів, який стосувався б актів всіх галузей законодавства, оскільки над розробкою проблеми методології тлумачення актів цивільного законодавства працює група фахівців, включаючи і автора цієї дисертації, а проблеми тлумачення актів інших галузей права у практично спрямованому варіанті фактично на цей час не розробляються.

Розділ II “Тлумачення як перетворення тексту актів цивільного законодавства та виявлення правових приписів” складається із шести підрозділів. У підрозділі 2.1 “Способи закріплення правових приписів в актах цивільного законодавства” констатується, що таке закріплення може бути прямим і непрямим.

Закріплення правових приписів позначається в актах цивільного законодавства як встановлення, передбачення, визначення, випливання. Переважно використовуються однокорінні з цими іменниками дієслова.

Пряме закріплення (встановлення, передбачення, визначення) правових приписів має місце