LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...


цілком зрозумілі. В іншому випадку закон наказує звернутися до структурно-системного тлумачення за допомогою співставлення незрозумілого значення умов договору (слів, понять) зі змістом інших його частин, усім його змістом у цілому, намірами сторін (ч. 2 ст. 213 ЦК). У випадку, якщо зазначений вище механізм не дозволяє визначити зміст справжньої волі особи (і тільки у цьому випадку), суд повинен звернутися до комплексного способу тлумачення (включаючи телеологічне, логічне, історичне тощо) за допомогою прийняття до уваги всіх відповідних обставин.

У підрозділі 2.3 “Правила тлумачення договору” йдеться про те, що термін “правило” – це типізований зразок конкретної поведінки, стереотип, форма заздалегідь передбаченої поведінки, додержуючись якого можна досягти оптимальних результатів (соціальних, правових, політичних, логічних, граматичних тощо). Поняття “правило” є більш вузьким, ніж поняття “прийом”, виступаючи його процедурною підставою.

Теорії і практиці відомі основні правила тлумачення правових норм, які застосовуються також і при тлумаченні договорів. Кожний спосіб тлумачення має свої правила, за допомогою яких вдається усвідомити зміст положень договору. Наприклад, сучасний граматичний спосіб тлумачення складають два види правил: 1) загальноприйняті правила літературної мови, які використовував правотворчий орган у процесі закріплення своєї волі у нормативно-правовому акті; 2) специфічні мовні правила, сформульовані з урахуванням специфіки юридичного тексту і стилістики нормативно-правових актів.

Багато вчених-юристів ототожнюють способи тлумачення з правилами. На практиці ж відмінність способів від правил тлумачення полягає у різному обсязі регулювання конкретних відносин – у способів він ширший, у правил – більш вузький. Крім того, реалізація способу тлумачення пов’язана з використанням правового мислення, правило ж потребує від суб’єкта лише його “сліпого” виконання. Правила тлумачення договору мають свої особливості, обумовлені правовою природою і змістом цієї форми комунікативної взаємодії і специфічної форми права.

Встановлені і використовувані при тлумаченні міжнародних комерційних угод правила, що містяться у Віденській конвенції, і принципи УНІДРУА, є більш ємними, детальними і докладними, ніж це передбачається нормами законодавства України. У новому Цивільному кодексі України система тлумачення визначена за принципом “концентричних кіл”, тобто при неможливості інтерпретувати положен-ня договору шляхом використання буквального тлумачення, застосовуються все нові і нові критерії перевірки правильності трактування умов договору.

Третій розділ дисертації “Інтерпретація договорів окремих видів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Тлумачення цивільного договору” говориться, що цивільний договір є основною правовою формою, яка визначає й опосередковує динаміку цивільного обороту. Крім того, він є підставою виникнення зобов’язальних правовідносин і найбільш поширеним видом зобов’язальних відносин як таких. Бурне зростання капіталізації економіки і цивільного обороту викликало до життя такі договірні форми відносин, які не відомі чинному цивільному законодавству, тобто правовий масив, що вже існує, не адекватний виникаючим реаліям, що актуалізує проблему тлумачення договору.

Спостерігаються різке зростання свободи волевиявлення і можливість широкої модифікації такої свободи волевиявлення сторін, розширення меж диспозитивного регулювання цивільно-правових відносин, а також ускладнення цивільного договору і, відповідно, проблеми його тлумачення. При цьому зростання і домінування суб’єктивного фактора у тлумаченні цивільного договору визначає наперед його процесуальну характеристику. У цьому процесі зростає роль оцінок, сформульованих і сформованих судовою практикою і теорією права, які спроможні змінити, істотно доповнити, розширити або навіть зламати законодавчі уявлення про інтерпретацію цивільних договорів, які склалися.

Процес тлумачення цивільного договору характеризується пошуком закладеного у договорі компромісу, необхідного для “примирення” протиборчих інтересів сторін (до тлумачення угоди звертаються, щоб знайти рішення, якщо контрагенти не прийшли до єдиного розуміння умов договору). Способи і правила тлумачення цивільно-правових договорів в основному відповідають способам і правилам тлумачення нормативно-правових актів, але з певними модифікаціями й особливостями, обумовленими специфікою договору й особливостями тлумачення.

Одним із ведучих компонентів тлумачення цивільно-правового договору є висновки тлумачення, які часто-густо виступають як висновки юридичної кваліфікації. Юридична оцінка договору складається, в кінцевому результаті, на основі оцінок окремих його елементів (суб’єктів, волі і волевиявлення, змісту, предмета і форми). Цілі і задачі тлумачення цивільного договору виявляються у процесі з’ясування дійсної волі сторін. Визначальне значення в тлумаченні цивільно-правового договору має його результат, що втілює в собі певну кількість операцій і дій, способів і прийомів, а також інтелектуально-вольових зусиль його учасників.

У підрозділі 3.2 “Адміністративний договір та його тлумачення” йдеться про те, що адміністративний договір є публічно-правовим, а його учасники найчастіше знаходяться у відносинах влади і підпорядкування, тоді як учасники цивільно-правових договорів виступають рівноправними суб’єктами. Саме тому, в адміністративному договорі завжди так чи інакше відбивається державна воля до створення певного правового стану.

Використання публічно-правових договорів пов’язане з необхідністю модернізації механізму правового регулювання, формуванням ефективної системи державного керування, зміною політичної і правової систем, де в центрі знаходиться людина як вища соціальна цінність. Мається на увазі встановлення рівних прав щодо вимагання належної поведінки з обох сторін, а також рівного юридичного захисту цих прав у разі їх порушення.

При тлумаченні адміністративного договору використовується весь арсенал способів і правил тлумачення. Особливої актуальності тут набуває буквальне (граматичне) тлумачення, яке має пріоритет перед всіма іншими видами тлумачення, оскільки базується на презумпції граматично правильного і достовірного вираження сторонами договору своєї дійсної волі. Загальні принципи договірного права стосовно адміністративного договору, у тому числі способи і правила тлумачення, діють з певними обмеженнями, які прямо обумовлені особливостями адміністративно-правового регулювання, оскільки основною метою тлумачення адміністративного договору є визначення чітких меж компетенційних повноважень і обов’язків сторін.

У підрозділі 3.3 “Тлумачення міжнародного договору” розглядаються особливості тлумачення міжнародного договору, які обумовлені його правовою природою. Такі договори є угодами між державами чи іншими суб’єктами міжнародного права, спрямованими на виникнення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав і обов’язків. Вони мають особливий суб’єктний склад, а також явно виражену єднальну (договірну) основу. При тлумаченні міжнародного договору використання прийомів тлумачення закону чи цивільно-правового договору відбувається з дуже істотними застереженнями.

Проблема тлумачення міжнародного договору, яка у міжнародному публічному