LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Тлумачення Конституції України: питання теорії і практики в контексті світового досвіду

закінчення на межі 1996-97 років процесу фундації, та перехід систем в етап розвитку, модернізації та удосконалення.

У підрозділі 1.4. "Вплив політичних процесів на діяльність органу-інтерпретатора конституції" аналізуються політичні чинники, які здатні завдавати впливу на діяльність органу-інтерпретатора конституції, а також на якість тлумачень.

Дослідженням доводиться необхідність існування в демократичній, правовій державі органу, який би стояв на сторожі конституції, виконував роль арбітра влад і при цьому не зазнавав би негативного впливу ірраціональних факторів, серед яких перше місце займають політичні процеси. Особливо важлива роль такого органу у посттоталітарних державах.

Причини впливу політики на діяльність органу-інтерпретатора конституції вбачаються у взаємодії трьох факторів: природі конституційного контролю, природі органу-інтерпретатора конституції, природі об'єкту тлумачення.

Пропонується розрізняти два різновиди впливу політики на діяльність органу-інтерпретатора конституції - політизацію та політологізацію, причому остання вважається позитивним моментом. Політизація розглядається з точки зору її поділу на загальну та односто-

ронню. Одностороння є вкрай негативним явищем, якого потрібно уникати, а загальну зводити до мінімально можливого рівня. Аналіз причин та наслідків односторонньої політизації дав змогу зробити висновок про те, що вона є основою конфлікту в державі (Росія).

Вивчення досвіду зарубіжних країн, їх нормативної бази дало змогу визначити способи, за допомогою яких рівень політизації зменшується до стандартного, тобто такого, який викликаний трьома вищеназваними причинами.

Автором робиться загальний висновок про існування суперечностей між задекларованою аполітичністю органу-інтерпретатора конституції та його реальною юридико-політичною природою.

Розділ другий "Конституційний Суд України - орган офіційного тлумачення Конституції України" містить п'ять підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Особливості історичного розвитку інституту тлумачення Конституції в Україні" досліджується ретроспектива розвитку тлумачення Конституції в Україні.

Відзначається глибоке історичне коріння елементів правової держави, в т.ч. конституційного контролю та тлумачення конституції в Україні. Автором запропонована п'ятирівнева періодизація, де кожен з періодів розглядається з точки зору тенденцій та стану тлумачення Конституції в Україні. Особлива увага приділяється періоду існування УНР, коли з'явився перший проект запровадження аналога європейської моделі конституційного контролю (О.Ейхельман). Аналізуються причини нехтування фундаторами УНР конституційного контролю. Період перебування України в складі СРСР характеризується як копіювання загальносоюзних інститутів та інституцій. Особливу увагу приділено дослідженню ситуації, що склалась після здобуття Україною незалежності. Аналізуються причини та вказується на наслідки затримки зі створенням органу конституційного контролю. Проведено компаративно-правове дослідження Закону "Про Конституційний Суд України" в редакції 1992 та 1996 років. Прийняття Конституції та нині діючого Закону констатується як завершення в Україні формування системи конституційного контролю та перехід цієї системи до етапу модернізації та удосконалення.

У підрозділі2.2. "Щодо особливостей визначення терміну тлумачення конституції" проводиться аналіз різних доктринальних підходів до визначення терміну "тлумачення конституції". На основі сукупного аналізу цих підходів автором запропонована власна концепція визначення терміну "тлумачення конституції". Вважається, що лише комплексний підхід дає змогу визначити дефініцію з точки зору якості, повноти та досконалості.

Необхідність теоретичних пошуків у цьому напрямку зумовлена наявністю серед повноважень органу конституційного контро-

лю офіційного тлумачення конституції, ігноруванням цього питання з боку законодавця, та практичною відсутністю теоретичних розробок у цьому напрямку.

Автором запропоновано розмежовувати терміни "тлумачення конституції" та "офіційне тлумачення конституції" зважаючи на те, що останній прямо визнається законодавством багатьох країн, а перший лише логічно випливає з повноважень органу конституційного контролю або будь-якого суб'єкта, мета якого усвідомлення норм конституції.

Для зручності дослідження всі дефініції, пов'язані з інтерпретаційним процесом, було розділено на чотири групи. Аналізу було піддано всі можливі варіанти визначення тлумачення: від "родового поняття, яке містить у собі два постійних і відмінних один від одного видових поняття, усвідомлення смислу правової норми, і її пояснення: а також виражене назовні роз'яснення змісту правової норми" (А.С. Піголкін), до "сукупність прийомів, що застосовуються до витворів людського духу з ціллю зрозуміти їх" (Є.В. Васьковський).

Аналіз терміна "тлумачення конституції" дозволив автору стверджувати необхідну присутність у дефініції таких категорій, як мета тлумачення, сенс норми конституції, роз'яснення тощо. Базисом визначення "офіційне тлумачення конституції" повинні слугувати відповідні статті закону, як то в Україні ст. 93 і 94 Закону "Про Конституційний Суд України". Таким чином, дійсно досконалу дефініцію можна вивести лише компілятивним шляхом.

Крім цього, обстоюється необхідність існування повноваження "офіційного тлумачення конституції". Серед аргументів наводяться такі: підвищення авторитету конституційного правосуддя; важливість тлумачення, як інструменту реалізації конституції; більш якісна імплементація норм конституції в суспільне та державне життя;

додатковий інструмент захисту прав та свобод людини та ін.

У дисертації наводяться авторські визначення мети тлумачення конституції, тлумачення конституції, офіційне тлумачення конституції.

Підрозділ2.3. "Правові засади функціонування інституту тлумачення Конституції України" містить розгорнутий аналіз засад функціонування тлумачення Конституції України.

Основний зміст підрозділу - аналіз діючого законодавства, що е основою для інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України визначається як єдиний орган тлумачення Конституції. Досліджуються основні риси Суду як офіційного тлумача Конституції, правовий статус, призначення, функції, основні принципи діяльності, форма діяльності. Автор наводить низку аргументів на користь Суду як єдиного тлумача Конституції.

Детальному аналізу піддаються питання, пов'язані з правом запиту щодо тлумачення, процесуального розгляду справ, межі тлумачення конституції, проблемою самообмеження Суду, наслідками тлумачення Конституції. В