LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти

79


ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ







ОБОРОТОВ ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ





УДК 340.12




ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ В ПРАВОВОМУ РОЗВИТКУ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ



Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень







АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук









Одеса – 2003

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Одеській національній юридичній академії

Міністерства освіти і науки України


Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

Цвік Марко Веніаминович,

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого Міністерства

освіти і науки України,

професор кафедри теорії держави і права


доктор юридичних наук, професор

Бабкін Володимир Дмитрович,

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького

НАН України,

провідний науковий консультант


доктор юридичних наук, професор

Козловський Антон Антонович,

Чернівецький національний університет

ім. Юрія Федьковича, завідувач кафедри теорії

та історії держави і права


Провідна установа – Львівський національний університет

ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України,

кафедра історії та теорії держави і права (м. Львів)



Захист відбудеться “20червня 2003 року о 10.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної

академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної

юридичної академії (65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2).


Автореферат розісланий “19травня 2003 року



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Р. Біла


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається, по-перше, неефективністю сучасного законодавства України та діяльності державних структур щодо його здійснення; по-друге, запозиченням принципів, норм і цінностей західноєвропейської цивілізації, яка ігнорує правову культуру і правовий менталітет народу України, нашу правову спадщину; по-третє, формуванням правової системи України на тлі кардинальних змін у системі людського буття, що ставлять під сумнів саме існування національних правових культур і державних утворень, що, по суті, залишається без уваги в теоретичних і прикладних дослідженнях юристів України.

В Україні практично відсутні теоретичні дослідження, присвячені визначенню характеру й ролі вітчизняної правової спадщини в умовах глобалізації та європейської інтеграції. І хоча в багатьох статтях і монографіях говориться про необхідність врахування у процесі впровадження міжнародних стандартів прав людини й адаптації до правових нормативів європейського права, специфіки правової культури і правового менталітету народу України, на ділі ж не визначається співвідношення традицій і новацій у цьому процесі.

Одним із факторів, що позначається на такому підході, є поширене твердження про належність правової системи України до сім’ї романо-германського права. За цією тезою ховається вся складність сучасного діалогу самобутньої правової культури України з правовими культурами інших держав. Тим часом є всі підстави стверджувати, що навряд чи навіть у доступному для пізнання майбутньому правова система України розглядатиметься як складова сім’ї романо-германського права. Правову спадщину України не може бути відкинуто навіть найжвавішими дійствами дбайливців європейського майбутнього України. У цьому зв’язку в дисертації розглядається проблема формування та існування правової сім’ї, що відповідає особливій цивілізації, іменованій євразійською. Звідси правова сім’я, відповідна даній цивілізації, позначається як євразійська правова сім’я.

Однією з найважливіших ідей роботи є твердження, що саме існування окремих (локальних) цивілізацій є визначальним моментом у становленні правових систем і державних інститутів. Тому й розвиток України необхідно пов’язувати не з утворенням давньоруської чи сучасної української держави, а зі становленням цивілізації, спочатку слов’янської, а потім євразійської, що несе в собі сліди скандинавізму, візантизму, монголо-татарства, західноєвропеїзму.

Суть розглянутої в дисертації проблеми виражена в аналізі сучасного стану правової й державної сфери з урахуванням діалогу правових культур і активної взаємодії держав у світі, що глобалізується, визначення значення правової спадщини у подальшому правовому розвитку, виділення специфіки юридичного образу постмодерну, а також розгляду правової культури й державних інститутів України як належних до євразійської цивілізації.

Тема дослідження пов’язана з визначенням шляхів правового й державного розвитку України, зі збереженням її правової культури, підвищенням ефективності її державних інститутів, створенням умов для реалізації прав і свобод індивідуальних і колективних суб’єктів.

Ступінь розробленості проблемискладають праці вітчизняних і зарубіжних учених із різних сфер філософії й науки. Відзначимо, що в епоху постмодерну загальнотеоретичні дослідження права й держави навряд чи будуть ефективні без залучення праць фахівців з історії, філософії, етики, культурології, політології й інших сфер соціального знання. Серед найбільш значимих для теми дисертаційного дослідження виділимо праці М.М. Алексєєва, З. Баумана, М.О. Бердяєва, Л.М. Гумільова, М.Я. Данилевського, Ж. Деррида, М. Ейзенштадта, І.О. Ільїна, П. Козловські, П.І. Новгородцева, П. Рикера, В.С. Соловйова, А.Дж. Тойнбі, О. Шпенглера та ін.

Безпосередньою підставою для філософських узагальнень у дисертації були дослідження сучасних філософів права П.П. Баранова, В.А. Бачинина, А.А. Козловського, С.І. Максимова, В.П. Малахова, О.В. Мартишина, В.С. Нерсесянца, Н. Рулана, А.П. Семитка, Ю.В. Тихонравова та ін.

Глибина проникнення у специфіку власної правової системи і правової культури забезпечена залученням досліджень компаративістів Л.А. Андрєєвої, Е. Аннерса, Г.Дж. Бермана, І.А. Василенко, Р. Давида, В.К. Забигайла, Х. Кетца, М.М. Марченка, І.Б. Орлової, Х. Осакве, Ю.О. Тихомирова, К. Цвайгерта та ін.

Особливе значення для здійснення дослідження склали розробки вітчизняних і зарубіжних юристів С.С. Алексєєва, В.К. Бабаєва, В.Д. Бабкіна, В.М. Баранова, Ж.Л. Бержеля, М.І. Козюбри, В.В. Копейчикова, Р.З. Лівшиця, А.В. Малька, М.І. Матузова, Н. Неновські, М.П. Орзіха, П.М.