LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Держава та право. Юридичні науки → Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти

онтологічним різноманіттям “засад” світу. Друга позиція більшою мірою відповідає епосі постмодерну.

Для юриспруденції дуже значиме введення в науковий обіг поняття локальної цивілізації як культури, здатної видавати глобальні проекти життєустрою, які характеризують її потенційну силу впливу на світ, що виражається в таких елементах, як релігія, ідеологія, стандарти життя. Цивілізаційний підхід дозволяє прийняти різноманіття правових культур і державних інститутів як мозаїку світу, що розвивається, зберегти власну унікальність, використовуючи досягнення різних цивілізацій, вести з ними культурний діалог, знаходити загальні правові рішення й організаційні форми їх здійснення при взаємодії з іншими правовими системами й державами.

Удосконалювання методології визначається не тільки потребами сучасної юридичної практики, але пов’язане також з інтелектуальними інвестиціями у формі прилучення до новітніх технологій досліджень. Таким є герменевтичний метод у дослідженні права, що є одним із найважливіших на шляху становлення методології юридичної науки в епоху постмодерну.

У підрозділі 4.4. “Правова політика в умовах постмодерну” аналізуються сучасні розробки теорії правової політики, які виводять на розуміння правової політики, що відрізняється багатогранністю свого змісту, де значеннєвим центром є проблема взаємодії особистості, суспільства й держави.

Правова політика в Україні має бути спрямованою на удосконалювання державного управління, підвищення ефективності законів, їх реалізацію всіма суб’єктами права. При цьому основними пріоритетами правової політики є: формування правової держави; захист прав людини; планування законотворчості; удосконалювання реалізації й застосування права; удосконалювання використовуваних правових засобів; ефективна боротьба зі злочинністю й корупцією; забезпечення правової інформованості населення; подолання правового нігілізму і правового ідеалізму. Непослідовність і безсистемність здійснюваної правової політики в пострадянський період визначає принципово важливе завдання оптимізації правової політики стосовно змін, що відбуваються в суспільстві. Актуальною є розробка “Концепції правової політики” як програмного документа, що закріплює найбільш загальний напрям удосконалювання всього механізму дії права як стратегію правового розвитку. Для правового розвитку України – це вироблення чіткої й довгострокової стратегії й тактики у правовій сфері, що може стати засобом підвищення ефективності управлінської діяльності держави у складних умовах постмодернового порядку. Правова політика, що складається в сучасних умовах в Україні, з одного боку, має враховувати зміни у правових реаліях, які відбуваються в сучасному світі, а з іншого – послідовно відстоювати сформовані правові традиції, правові цінності своєї культури й цивілізації. Без цього навряд чи досяжна ефективність правового регулювання, що складає основну мету правової політики.

Однією з важливих проблем сучасної правової політики є звільнення держави від надлишкових функцій шляхом їх переведення у сферу державних послуг. Правова політика покликана визначити, які державні функції не можуть бути передані іншим суб’єктам, іншими словами, здійснити інвентаризацію державних функцій. У правовій політиці постмодерну має бути відбита девальвація ідеологічних концептів, ослаблення групової ідентифікації людей, врахована індивідуалізація взаємозв’язків людини й державної влади, не задовольняюча їхніх учасників.

У підрозділі 4.5. “Юридична освіта в епоху постмодерну” говориться, що в умовах постмодерну специфічне знання, що ми здобуваємо в освітнім середовищі, є позакритеріальним, неспростовуваним і здатним тільки до розширення. Освітнє середовище при передачі знання дедалі більше втрачає своє основне призначення - транслювати традицію.

У найважливішій складовій постмодерну – Інтернеті все зведено до обміну інформацією. Людина, включена в цю систему взаємодії, ризикує втратити здатність до породження й розвитку знань. По суті, Інтернет стає засобом тотальної інформатизації й постмодернізації. Конфлікт знань та інформації, що розвивається в цьому зв’язку, виявляється в системі освіти. З одного боку, Інтернет дозволяє одержати інформацію з будь-якого цікавлячого питання, відбиваючи інтерес і знижуючи здатність до самостійного мислення. З іншого – Інтернет може стати засобом просування до теоретичного мислення і знання, якщо будуть сформовані спеціальні моделі його використання в системі освіти.

Використання Інтернету у процесі юридичної освіти необхідно пов’язувати зі створенням спеціальних комп’ютерних програм, націлених на розвиток теоретичних здібностей і юридичного мислення, формування ціннісного бачення права й держави, визнання за правовими цінностями статусу визначальних у професійній діяльності юриста.

В умовах постмодерну визначального значення набувають уміння нестандартно мислити, здатність до оригінального вирішення проблем, інноваційні здібності в цілому. Звідси найважливіше завдання системи освіти – пошук і розвиток потенційних здібностей і талантів молоді. Це завдання неможливо вирішувати ефективно без формування системи елітної освіти, тобто освіти більш високої якості, націленої на підготовку юридичної еліти.

Рух України в напрямі Європейського Союзу актуалізує увагу до проблеми європеїзації юридичної освіти. Одночасно зберігається, незважаючи на здійснювану європеїзацію навчання, базова основа юридичної освіти, якою залишається національне право. Таким чином, національні правові системи продовжують визначати стратегію юридичної освіти. Постмодерн ставить нові проблеми на шляху здійснення правової політики, професійної юридичної діяльності, і юридична освіта покликана забезпечувати як знання про ускладнення існування правової й державної сфери, так і формувати професійну культуру юриста, здатного діяти ефективно в нових умовах.

П’ятий розділ дисертації “Традиції та новації у загальнотеоретичній підготовці юристів України” включає чотири підрозділи.

У підрозділі 5.1. “Напрями вдосконалювання юридичної освіти в Україні й формування юристів нового тисячоріччя” йдеться про те, що професія юриста передбачає володіння специфічними професійними якостями, формування яких забезпечується цілеспрямованою підготовкою, що складає зміст юридичної освіти. Розуміння права пов’язане із засвоєнням теоретичних (фундаментальних і спеціалізованих) правових знань, формуванням юридичного мислення, засвоєнням принципів права й основних нормативів чинного законодавства.

Юридична освіта в сучасних умовах стає дедалі більш спеціалізованою, тобто націленою на формування юриста певного профілю. Тим часом спеціалізація не означає ігнорування основних принципів освіти, що склалися

за багато років підготовки юристів-професіоналів. При цьому логіка юридичної підготовки вимагає використання не тільки спеціальних, але й гуманітарних знань у значному обсязі. Не випадково юридична освіта включає три визначальних блоки: гуманітарної, юридичної підготовки й підготовки, що забезпечує. Обсяг і зміст гуманітарної підготовки забезпечує широкий